Корупційна схема на Рівненщині: мер і депутати вимагали хабар за земельну ділянку

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

“2 500 000+ заяв про “Зимову єПідтримку” за добу. Це абсолютний рекорд для цифрових сервісів. Безперечно, вона стала наймасовішою онлайн-послугою у світі”, – написав він у себе в Telegram.

За його словами, українці подали понад 551 тисячу заяв на дітей. Серед тих, хто подав заяви, 64% становлять жінки, 36% – чоловіки, а середній вік складає 30–40 років.

“Якщо ще не встигли подати заяву, оновлюйте застосунок та оформлюйте допомогу від держави. Послуга настільки швидка, що майже непомітна, щоб подати заяву треба всього кілька секунд. Супернавантаження, до речі, витримали, “Дія” працює стабільно”, – зазначив міністр.

У жовтні президент України Володимир Зеленський доручив Кабінету міністрів запровадити з 1 грудня нову програму, відповідно до якої кожен українець отримає 1000 гривень. Програма отримала назву “зимової єПідтримки”. Гроші можна буде витратити на оплату комунальних послуг, квитків “Укрзалізниці”, українських лікарських засобів, книжок та культурних послуг, а також задонатити на ЗСУ.

Кабінет міністрів визначив порядок подачі заявки на отримання “зимової підтримки” у розмірі тисячі гривень. Допомога надається одноразово фізичній особі за її бажанням, якщо їй станом на 1 грудня виповнилося 18 років. Для отримання допомоги необхідно мати реєстраційний номер облікової картки платника податків та на момент подачі заявки перебувати на території України, крім тимчасово окупованої території. Отримати допомогу можна також на дітей.

Учора, в день початку прийому заявок на виплату, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров зазначив, що за 5 годин українці оформили понад 1 000 000 заявок на 1000 гривень у додатку “Дія”.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

За інформацією нашого джерела, поїздка може бути частиною її стратегічних кроків щодо позиціонування себе як потенційного політичного лідера України на тлі напруженості в українському політичному середовищі та послаблення підтримки нинішнього президента Володимира Зеленського.

Також ЮВТ просила «квиток» на інавгурацію Трампа, і просила замовити про неї слівце, оскільки це буде вагомим сигналом для української еліти.

Усі одразу зрозуміли, що починається новий політичний сезон і вибори можуть бути у 2025 році.

Українська еліта вважає вже Зеленського – збитим льотчиком, який втрачає монопольну владу.

Нагадаємо, що в кулуарах ще в жовтні ходили чутки, що ЮВТ відчула вітер змін і почала заливати гроші у свою рекламу.

Україна продовжує демонструвати вражаючу стійкість у газовій сфері, навіть у найскладніші періоди своєї історії, коли країна знаходилася у стані повномасштабної війни. Вдалий баланс між імпортними поставками та активним розширенням власного газовидобутку став ключовим фактором забезпечення енергетичної незалежності та стабільності країни.

Не дивлячись на військові дії та геополітичні турбулентності, Україна змогла зберегти невідворотний розвиток у газовій сфері завдяки комплексному підходу до проблеми. Зокрема, ретельно спланована стратегія щодо диверсифікації джерел постачання, активне використання альтернативних джерел енергії та поступове зростання обсягів внутрішнього видобутку газу дозволили країні уникнути критичних енергетичних залежностей.

Підтримка внутрішнього газовидобутку, розвиток вітчизняних технологій у цій сфері, а також інвестиції у модернізацію газотранспортної інфраструктури стали важливими елементами стратегії національного енергетичного забезпечення. Водночас, відкритість до співпраці з міжнародними партнерами та відповідальне ведення енергетичної політики забезпечили Україні стабільне місце на енергетичній карті Європи та світу.

Такий успішний досвід України у газовій сфері став прикладом для багатьох інших країн, що стикаються з викликами енергетичної безпеки та забезпечення стійкості у глобальному енергетичному ландшафті.

Україна відмовилася від прямих поставок російського газу ще у листопаді 2015 року. Це рішення підтримується до цього дня, і підтверджується “Укртрансгазом”, який веде лічильник “still alive”, що нараховує вже 3118 днів. Таким чином, Україна протягом майже дев’яти років успішно функціонує без газу від свого колишнього постачальника.

За цей час український газовий ринок пройшов значні зміни, включаючи реформи у “Нафтогазі”, які перестали бути збитковими. Перед 2014 роком Україна імпортувала значні обсяги газу під вигідними умовами від “Газпрому”, але після 2015 року це сталося лише з європейських джерел.

“Україна купує газ на європейському ринку, всі угоди та контракти укладені з європейськими контрагентами. Принципова позиція України – не мати угоди та контракти на купівлю газу з російським “Газпромом”, тому що Кремль давно використовує газ як політичну зброю”, – пояснював у травні 2022-го голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус.

Раніше Кремль розраховував на те, що Україна підкориться у газовому питанні, але це не сталося. Втім, успішно забезпечити газом країну вдалося завдяки імпорту з інших джерел та зростанню власного видобутку.

Нещодавно Україна споживала приблизно 30 млрд кубометрів газу на рік, з яких приблизно третину становили імпортні поставки з Європи. Це відмінно від 2013 року, коли споживання було значно вище, а імпорт з Росії складав близько 30 млрд кубометрів.

Відмова від прямих поставок з країни-агресора принесла Україні не лише ринкову, а й енергетичну та політичну незалежність. Однак перекриття вентиля було лише початком, оскільки контракт з дискримінаційними умовами діяв до 2019 року.

Згідно з цим контрактом, Україна повинна була купувати 52 млрд кубометрів газу або сплачувати штраф. Однак ціни були прив’язані до нафтових цін, що робило газ дорожчим, ніж на європейському ринку. Така ситуація ускладнювала виконання умов контракту, що призвело до збільшення боргу перед Росією до 50 млрд доларів.

Урегулювання цього питання було завдяки Стокгольмському арбітражу, який у лютому 2018 року вирішив впереджати “Нафтогаз” та присудив майже 5 млрд доларів. Частина цієї суми була виплачена грошима російською стороною, а решта залишилася зарахованою за газ, поставлений у 2014 році.

Пізнання того, що за поставки газу Москва може шантажувати Київ та вимагати політичних поступок, підштовхнуло до пошуку альтернативних постачальників. Розмови про можливість отримання газу з Європи розпочалися вже під час газової війни 2009 року, але фактично їх реалізували весною 2014 року, коли європейські компанії згодилися на поставки через Польщу, Угорщину та Словаччину.

У підсумку, у 2014 році з західного кордону було імпортовано 5 млрд кубометрів газу. Ці поставки були реальним реверсом, оскільки тодішні контракти передбачали контроль за електронно-вимірювальними приладами на виході з ГТС України, що належали росіянам, і для реверсу доводилося створювати петлі через кордон.

Загалом у 2014 році чверть українського імпорту газу становилося реверсом з Європи, з рештою поставок від “Газпрому”. Проте вже наступного року частка “Газпрому” у структурі українського імпорту впала до нуля.

У 2020 році розпочався віртуальний реверс, коли газові потоки взаємозаліковувалися. Через українську ГТС російський газ потрапляв до країн Європи, а Україна, згідно з домовленостями, отримувала певну кількість для своїх сховищ, не фізично виходячи із трубопроводів.

Проте російсько-угорський контракт зупинив можливість віртуального реверсу з Угорщини. Тоді шляхи поставок газу були наступні:

Ці європейські маршрути підвищили енергетичну безпеку України в умовах повномасштабної війни. За даними Оператора ГТС, у 2023 році з країн Європейського союзу та Молдови надійшло понад 4,3 млрд кубометрів газу, що вдвічі більше, ніж у 2022-му. Це значна цифра, враховуючи, що рівень споживання газу у 2023 році становив 19,8 млрд кубометрів.

Основні обсяги газу надходили під час сезону закачування до ПСГ. Приблизно 42% від загального обсягу надійшло зі словацького напрямку, 31% – з угорського, 14% – з польського, 13% – з румунсько-молдавського.

Наразі триває робота з розширення реверсних потужностей, зокрема, через Трансбалканський трубопровід у співпраці з Румунією та Молдовою. Також у липні стартує новий етап ініціативи “Вертикальний коридор” за участю операторів газотранспортних систем Центральної, Південної та Східної Європи.

Повномасштабна війна спричинила спад у споживанні газу на 30% – з 28,7 млрд кубометрів у 2021 році до 19,8 млрд у 2023-му. Основна частина цього спаду – майже 60% – припала на промисловість. В результаті Україна вперше забезпечила себе газом протягом зими за рахунок власних ресурсів.

“Історична подія. Десять років тому в це ніхто не повірив би. Два роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, у це теж складно було повірити”, – казав у березні голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов.

Видобуток природного газу завжди був викликом для України, який став ще складнішим у період незалежності через гібридну війну Росії. Після вторгнення в лютому 2022 року обсяги видобутку раптово зменшилися майже на 10%. Частину родовищ окупанти контролюють, а інші зупинені через наближення до фронту.

Найбільші родовища газу розташовані у Харківській та Полтавській областях, такі як Шебелинське, Західно-Хрестищенське та Єфремівське, з загальними запасами понад 970 млрд кубометрів. Приблизно 17% видобутку припадає на родовища в Івано-Франківській області.

Компанія “Укргазвидобування” зуміла стримати обсяги видобутку, уникнувши різкого спаду, який спостерігався у приватному секторі. У 2023 році вона показала стабільний приріст. Якщо 2022 рік був приурочений до стабілізації видобутку, то у 2023 році відбувся впевнений зріст, перевищивши показники не лише попереднього року, але і 2021 року до повномасштабного вторгнення.

У результаті Україна збільшила видобуток газу на 0,9% у 2023 році, досягнувши показника 18,7 млрд кубометрів. З цієї суми “Укргазвидобування” витягло 13,9 млрд кубометрів, “Укрнафта” – майже 1,1 млрд, а решта 3,7 млрд припадає на приватні компанії.

За словами міністра енергетики Германа Галущенка, Україна може самодостатньо забезпечувати себе газом власного видобутку вже у 2024 році.

“Ми дуже близькі до цього. Є реальні шанси досягти нульового газового балансу вже цього року … Важливо розуміти, що наше споживання значно скоротилося. Багато залежатиме від подальшого розвитку галузі та економіки”, – сказав він у січневому інтерв’ю Reuters.

Як і минулого року, нарощування видобутку газу залишається основним пріоритетом.

“Наша мета на 2024 рік – збільшити видобуток природного газу щонайменше на півмільярда кубометрів. Ми прискорюємо процес буріння нових свердловин і використовуємо передові технології як для геологічних досліджень, так і для ефективного видобутку”, – підкреслив у березні Олексій Чернишов.

Як результат, у лютому “Укргазвидобування” досягло найвищого рівня добового видобутку за останні п’ять років. Зокрема, за підсумками 8 лютого 2024 року компанія отримала 38,54 млн кубометрів товарного газу.

“Це вражаючий результат, досягнутий завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, включаючи значну кількість високодебітних, які забезпечують видобуток понад 100 тисяч кубометрів на добу”, – додав він.

У квітні група “Нафтогазу” встановила історичний рекорд місячної проходки. За другий місяць весни Бурове управління “Укрбургаз” пробурило свердловин понад 40 000 метрів. Цей показник на 24% перевищив попереднє максимальне історичне досягнення з проходки, встановлене у листопаді 2023 року.

У травні “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію дві високодебітні свердловини на одному з найглибших родовищ на сході України. Сумарно вони дають 390 тисяч кубометрів на добу. Ці свердловини пробурені на одному пласті і майже одночасно, тому на технічному сленгу їх називають “близнючками”.

Причому пробурили їх теж у рекордні терміни. Раніше буріння свердловин глибиною понад 6 000 метрів займало від двох до трьох років. Ці ж були готові за 8 місяців. Як уточнювали в “Нафтогазі” у травні, у 2024 році планується вже вийти на 15 млрд кубометрів річного видобутку. Загалом за перші п’ять місяців цього року “Укргазвидобування” наростило виробництво природного газу на 10% порівняно з аналогічним періодом 2023-го.

Загалом з початку року “Укргазвидобування” запустило 36 нових свердловин, у тому числі 11 високодебітних. Якщо темп збережеться, то плани, швидше за все, будуть реалізовані.

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам розкрив шокуючий зміст зібраного звіту, обсяг якого перевищує 250 сторінок, щодо нападів на УПЦ, її святині та духовенство. У своєму відеозверненні він закликав українську владу утриматися від подальшого розгляду законопроекту 8371, який має на меті заборону діяльності УПЦ.

"Цей законопроект є проявом мови ненависті. Напади на вірян, їхнє вигнання зі святих місць, відмова у доступі до молитовних приміщень — це абсолютно неприпустимо", — підкреслив Амстердам. Він закликав уряд зупинити розгляд цього законопроекту та припинити поділ суспільства.

Додатково адвокат підкреслив, що УПЦ ніяк не пов'язана з Московським патріархатом, а її позиція стосовно "руського світу" вже була зазначена Блаженнішим митрополитом Київським Онуфрієм: "Ми будуємо божий мир, а не російський". Водночас, церква повністю підтримує державу Україна в обличчі російської агресії.

На додачу сьогодні Роберт Амстердам закликав Сполучені Штати підтримати Україну. "Підтримка України критично важлива для Америки. Як можна кинути людей, підвівши їх на кожному кроці? Хто повірить США після Кабула і тепер Києва?" — написав він у соцмережі.

У висновку можна зазначити наступне:

• Звіт, складений адвокатом Робертом Амстердамом, розкриває шокуючі факти нападів на Українську православну церкву (УПЦ), її церкви та священнослужителів.

• Амстердам закликає уряд України утриматися від подальшого розгляду законопроекту 8371, оскільки вважає його проявом мови ненависті та неприпустимим для демократичного суспільства.

• Він також підкреслює, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та активно виступає за захист України від російської агресії.

• Закликає також до підтримки України з боку міжнародного співтовариства, зокрема, від Сполучених Штатів, наголошуючи на важливості підтримки країни в умовах зовнішньої загрози.

Ці висновки вказують на серйозність ситуації щодо прав церковних громадян та необхідність міжнародної підтримки для України.

Російські атаки на українську енергетику досягли нового піку за всю період війни порівняно з попередніми нападами, які почалися восени 2022 року. Ці атаки характеризуються неймовірною точністю та великим руйнівним потенціалом. Міністр енергетики Герман Галущенко вже вранці 11 квітня зробив заяву про нову хвилю атак у соціальних мережах, повідомивши про напади росіян на електростанції та енергосистему у Харківській, Запорізькій, Львівській та Київській областях, які охопили практично всю територію України. Внаслідок цих атак було повідомлено про руйнування Трипільської ТЕС, однієї з найбільших в країні. "Центренерго", яка є власником станції, повідомила, що всі її потужності були зруйновані. Нова хвиля російських атак розпочалася наприкінці березня і включала ракетні та дронові удари з великою точністю. Пізніші атаки часто були спрямовані на об'єкти, які вижили попередні напади.

Міненерго закликало громадян утримувати інформацію про наслідки атак в таємниці — місце та назви об'єктів, кількість поразок, рівень руйнування. Експерти вже зауважують, що відновлення енергосистеми України до попереднього рівня буде надзвичайно складним, якщо взагалі можливим. Уряд також розпочав обговорення можливості підвищення тарифів для населення через цю ситуацію. "Російські атаки на об'єкти енергетичної інфраструктури вражають своєю точністю та цілеспрямованістю, непередбаченими ще на початку війни", — відзначає заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. За її словами, оцінка руйнувань триває, але значна частина теплової генерації зазнала пошкоджень.

Крім того, атаки також вплинули на гідрогенерацію, включаючи найбільшу гідростанцію на каскаді ДніпроГЕС. Існує загроза пошкодження греблі, що може призвести до екологічних проблем. Генеральний директор "Укргідноенерго" Ігор Сирота заявив, що відновлення станції займе не лише дні або місяці, а роки. Після атак 11 квітня компанія "Центренерго" оголосила про загибель всієї своєї генерації через руйнування Трипільської ТЕС на Київщині. "Масштаби руйнувань — неоціненні. Гроші не можуть виправити цю ситуацію. Це найбільший виклик у нашій історії", — зазначив голова наглядової ради ПАТ "Центренерго" Андрій Гота. Трипільська ТЕС була основним постачальником електроенергії для Київської, Черкаської та Житомирської областей. Також пошкоджені об'єкти оператора системи передачі електроенергії "Укренерго", які забезпечують передачу енергії від виробників до споживачів.

Ситуація в Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях стала надзвичайно складною, коли доводилося встановлювати погодинні відключення електропостачання. Часто графіки відключень скасовували, але після нових обстрілів доводилося повертати їх. Саме в цих областях ситуація виявилася на найгіршому рівні. "Енергетики роблять все можливе для швидкого відновлення та перенаправлення енергії, але деякі об’єкти мають настільки серйозні пошкодження, що відновити їх так швидко не вдасться, навіть за наявності обладнання", – додала Гринчук.

Місцеві органи влади та представники енергетичних компаній поділилися додатковими деталями про наслідки останніх атак на енергетичну інфраструктуру. У ДТЕК, найбільшій приватній енергетичній компанії, яка контролює значну частку теплової генерації в країні до початку війни, описують нові російські атаки на енергетику як найруйнівніші протягом останніх двох років конфлікту. Вже після першого удару 22 березня ДТЕК втратив 50% своєї генераційної потужності, а ТЕС в Бурштині та Ладижині постраждали. Проте після другої атаки 29 березня компанія оголосила ще серйозніші наслідки. “5 з 6 наших ТЕС отримали серйозні пошкодження, деякі з них майже повністю зруйновані”, – повідомив виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук під час телемарафону. У компанії, яка належить інвестиційній групі SCM Ріната Ахметова, підкреслили, що масштаб руйнувань настільки великий, що без міжнародної допомоги компанії не вдасться відновитися.

У Харкові, другому за величиною місті країни, на деякий час відсутнє електропостачання. Хоча подачу електроенергії відновлено з перебоями, міський голова Ігор Терехов зазначив, що фактично всі основні енергетичні об’єкти були пошкоджені. Це стосується не лише електроенергії, а й тепла. Зокрема, Зміївська ТЕС, що належить “Центренерго”, зазнала серйозних руйнувань. Голова компанії Андрій Гота відзначив, що все, що відремонтували минулої осені, тепер знищено. Попри плани щодо відновлення, терміни та витрати залишаються невідомими. Також значних пошкоджень зазнала “Харківська ТЕЦ-5”. За словами її керівника Олександра Мінковича, навіть за повного фінансування і робочого обладнання процес реконструкції займе багато часу. “ТЕЦ не лише виробляють електроенергію, а й постачають тепло. І якщо електроенергію можна якось підключити до інших джерел, то щодо тепла ситуація значно складніша”, – зазначила аналітик Міжнародного інституту сталого розвитку та член правління ГО “Екодія” Анна Акерманн.

Ймовірно, містам доведеться шукати альтернативні системи опалення, оскільки відновлення систем централізованого теплопостачання до наступного опалювального сезону буде неможливе, визнав мер Харкова після оцінок руйнувань. Після російських атак на українську енергетику у березні, деякі спостерігачі почали асоціювати їх з нападами на російські нафтопереробні заводи, називаючи такий зв’язок "істеричною реакцією" на збитки в Росії. Після атаки 11 квітня, росіяни також висловили концепцію "помсти". "Удари були завдані у відповідь на спроби київського режиму нанести збитки об’єктам нафтогазової галузі та енергетики Росії", – повідомили у російському міноборони. Проте енергетики та експерти стверджують, що українська енергетична система залишається однією з основних цілей для росіян, які прагнуть паралізувати економіку України та налякати населення. "Ці атаки не можна пояснювати помстою за будь-які збитки російських нафтопереробних заводів або інші причини", – вказує Марія Цатурян, директорка з комунікацій НЕК "Укренерго" в коментарі для ВВС Україна. Атаки були підготовлені наперед, метували на конкретні об’єкти і мали на меті повний розпад української енергосистеми. "Те, що їм не вдалося зробити у 2022-2023 роках, вони намагаються реалізувати поетапно", – пояснює представниця "Укренерго". За словами Марії Цатурян, стратегічна мета росіян залишається незмінною з початку війни – повний розпад української енергосистеми. Проте змінилася тактика. Порівняно з минулими атаками, росіяни зберегли тактику обстрілу саме тих електростанцій, які важливі для забезпечення балансу системи у періоди пікового споживання – ранок та вечір, каже Цатурян. Це стосується теплових і гідроелектростанцій, які можуть швидко реагувати на зміну потужності за директивою диспетчера. Проте, якщо раніше росіяни використовували тактику "килимових бомбардувань" всіх об’єктів енергосистеми, то зараз вони активно атакують конкретні регіони. Цим способом вони намагаються відрізати від енергопостачання великі міста та промислові райони – Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, зауважує речниця "Укренерго". Атаками також постраждали західні області – Львівська, Хмельницька, Івано-Франківська. Розглядається також і інфраструктура, яка дозволяє Україні імпортувати електроенергію. Це допомагає у скрутний момент, а також є джерелом експортних доходів в періоди, коли Україна може експортувати електроенергію.

“З минулої зими – 2022-2023 років – росіяни намагалися досягти від’єднання від європейської енергосистеми, але ці системи з’єднані не однією, але кількома лініями електропередачі”, – зауважує представниця “Укренерго”. Тому повне від’єднання є малоймовірним. Справді, під час попередніх масових атак росіяни намагалися відрізати регіони з виробництвом електроенергії від регіонів без нього, щоб нарушити мережу, зауважує президент аналітичного центру Dixi Group, Олена Павленко, оцінюючи зміну тактики росіян. Тепер точкові удари спрямовані на потужності, які забезпечують гнучкість та маневреність системи в періоди піків та спадів споживання. Проте експертка вказує на ще одну мету: знайти слабке місце в системі та вдарити туди, де недостатньо захисту. “Там, звісно, є стратегія, але в першу чергу (росіяни хочуть) знайти хоч якусь дірку і далі в неї лупити. Що є незахищеним – в те й лупити”, – стверджує Павленко.

Одним із секретів стійкості української енергетичної системи є елементи, що функціонували ще до війни, зауважує заступниця міністра енергетики, Світлана Гринчук. Різні класи напруги та дуже розгалужена мережа системи передачі допомагають енергетикам “дуже швидко змінювати схеми підключення та відновлювати пошкоджені об’єкти”. Українські енергетики викликали реагування після воєнної зими і вдалося поповнити запаси високовольтного обладнання, привернувши для цього понад 1,2 мільярда доларів міжнародних кредитів та грантів. “Це обладнання вже є, і щотижня воно прибуває в Україну, що свідчить про наявність обладнання, технічні здібності до ремонтних робіт та наявність ресурсів”, – додає речниця “Укренерго”. Самі ремонтні роботи в компанії проводять близько півтори тисячі фахівців, які мають можливість швидко виконувати складні роботи з габаритним високовольтним обладнанням – від демонтажу пошкодженого до монтажу нового.

Атаки у 2022-2023 роках також заставили подумати про фізичний захист енергетичних об’єктів. Цей захист буде продовжуватися, оскільки він показав свою ефективність. “Не можу ділитися деталями, але можу сказати, що якби не цей захист принаймні на наших об’єктах, то удари були б у 2-3 рази більшими та масштабнішими”, – підкреслює Марія Цатурян. Після березневих атак в енергосистемі не відбулось дефіциту, а обмеження для промислових та побутових споживачів були пов’язані не з дефіцитом потужностей, а з пошкодженням мережі.

Крім того, певну частку балансу української енергосистеми складає імпорт європейської електроенергії, яка, за словами Цатурян, “майже повністю завантажена”. “Все, що може працювати, усі енергоблоки – вони працюють”, – підкреслює представниця “Укренерго”. До того ж, працюють вітрова та сонячна генерація, що дозволило швидше відновити енергопостачання в одному із найбільш проблемних регіонів – на Одещині. Але після атаки 11 квітня в “Укренерго” заявили, що “зараз на шальці виробництва значно менше електроенергії, ніж було ще вчора, до атаки”, і для того, щоб зберегти рівновагу, “потрібно розвантажити шальку споживання”. Особливо ощадливо треба споживати електроенергію ввечері – з 19:00 до 22:00.

Дуже тепла весна дозволила Україні не лише завершити опалювальний сезон майже на місяць раніше, ніж зазвичай, але й витримати удари по енергогенерації. За “підняття” резервів на атомних станціях, які служать базою для генерації, та залучення імпорту та сонячної енергії для балансу, попит поки що вдається задовольняти. Але, як показали атаки 11 квітня, це може змінитися дуже швидко, навіть до наступного літнього піку споживання. “Ми можемо стикнутися з проблемою дефіциту, коли споживання почне зростати”, – зауважує заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. За її словами, “до літа ми не зможемо відновити (потужності) до того рівня, що був до атаки 22 березня”. І до зими відновити “необхідний мінімум” буде складно. “Ми маємо плани щодо встановлення нової генерації, яка також допоможе пройти як літо, так і наступний опалювальний сезон. Однак відновлення пошкоджених об’єктів до рівня, що був до цих атак, буде дуже складним”, – додає Світлана Гринчук.

Перша воєнна зима далася Україні дуже важко, коли “енергетики робили дійсно неймовірні речі, коли вони перепідключалися різними способами, і система продовжувала працювати”, зауважує Анна Акерманн. “Після цього було достатньо потужностей, але в якийсь момент може статися так, що їх буде недостатньо. І тоді почнуться відключення. Постійно. Тому що додаткових потужностей просто не буде”, – прогнозує експертка. Несподівано, але кризова ситуація в енергетиці змусила українську владу звернутися до питання кардинальних змін у енергетичній системі, про які раніше не було політичної волі у мирний час. Однією з таких змін є відмова від радянської спадщини у вигляді великих теплових електростанцій на користь менших форм генерації – розподіленої або розосередженої.

Вважається, що багато малих об’єктів складніше знищити, ніж один великий. Також нові будівництва повинні бути менш шкідливими для довкілля, ніж колишні вугільні гіганти. У лютому президент Зеленський висловив думку, що Україні потрібно децентралізувати та “озеленити” енергетику, щоб мінімізувати ризики енергетичних перебоїв через подальші атаки Росії. Після березневих атак на енергосистему потребу у новій розподіленій генерації підтвердив голова правління “Укренерго” Володимир Кудрицький. Проте втілити цю модель можливо лише після розв’язання проблеми боргів на ринку на мільярди гривень. Без цього очікувати на прихід інвесторів у розподілену енергетику не варто. Проте, чи можливо це під час війни?

“Коли ми в “Укренерго” чуємо, що щось неможливо, ми посміхаємося, бо нам казали, що неможливо інтегруватися у європейську енергосистему”, – нагадує речниця компанії Марія Цатурян події березня 2022 року, коли Україна на півтора роки раніше запланованого приєдналася до ENTSO. Вона також вважає, що розподілена генерація можлива навіть під час війни, якщо на ринку не буде боргів. Але для цього “треба лікувати регуляціями” та “припинити можливість не платити за електрику”, додає вона. Проте, визнає вона, розподілена генерація – це не проєкт на кілька тижнів чи навіть рік, і до наступної зими енергетикам доведеться відновлювати якість старих потужностей, поки розподіленої генерації немає.

Проте основна проблема полягає не лише в боргах або в часі – Україна не має достатньо коштів для того, щоб реалізувати цю красиву ідею децентралізованої генерації, вважає Олена Павленко. Зокрема, зовнішні донори можуть встановити умову, щоб нова генерація була екологічно чистою. З одного боку, перспективність зеленого напрямку вже підтверджена самими інвесторами, які продовжують реалізовувати нові проєкти навіть у період війни та не вирішену ще до неї проблему з зеленим тарифом. Вони просто виходять на ринок та розпочинають роботу як звичайна генерація, зауважує Павленко. Проте, щоб задовольнити найнеобхідніші потреби до наступної зими, Україні доведеться відновлювати частину теплових електростанцій на вугіллі або газі. У майбутньому не варто відкидати навіть малі ядерні реактори чи будівництво атомних електростанцій, якщо Україна має намір мати потужні промислові бази та експортувати електроенергію.

На основі викладеного тексту можна зробити наступні висновки:

• Необхідність децентралізації та "озеленення" енергетики: Україні необхідно переходити до більш децентралізованої системи генерації енергії та звертати увагу на розвиток екологічно чистих джерел енергії.

• Використання розподіленої генерації як стратегії: Розподілена генерація може стати ефективною стратегією для забезпечення енергетичної безпеки під час війни, але потребує розв'язання проблеми боргів та створення сприятливого регулятивного середовища.

• Проблеми з фінансуванням та інвестиціями: Україні необхідно залучати достатньо коштів для реалізації планів з розвитку нових форм генерації енергії та покриття потреб до наступної зими.

• Диверсифікація джерел енергії: Потрібно розглядати різноманітні джерела енергії, включаючи вугілля, газ, ядерну енергію та відновлювані джерела, для забезпечення стабільності та безпеки енергопостачання в майбутньому.