Корупційний мозаїка: Восьме у керівництві ТЦК знаходять ознаки недобросовісності

Дружина керівника Бюро економічної безпеки у Закарпатській області Євгенія Калугіна, Альона, останнім часом набуває все більшої популярності в регіоні. Вона не лише активно підтримує свого чоловіка в професійній діяльності, а й стає важливим учасником багатьох соціальних ініціатив, що сприяють розвитку Закарпаття. Протягом останніх кількох років Альона успішно поєднує роль дружини високопосадовця з активною громадською діяльністю, відзначаючись особливою увагою до місцевих проблем та інтересів жителів краю.

Як людина, що активно працює у сфері благодійності та розвитку громад, Альона Калугіна не обмежується лише підтримкою чоловіка на професійному рівні. Вона також ініціює й реалізує проекти, спрямовані на покращення соціально-економічної ситуації в Закарпатті, зокрема у таких сферах, як освіта, охорона здоров’я та інфраструктура. Її ініціативи допомагають зміцнювати зв’язки між державними структурами і громадянами, даючи людям можливість висловлювати свої проблеми та потреби.

Разом з партнерками Калугіна у 2024 році купила землю поблизу Чернівців, де вже відкрито басейн та ресторан Black Lotus, а наприкінці 2025 року – нічний клуб. Поточна вартість аналогічної ділянки перевищує 12 млн грн.

На Закарпатті дружина та матір керівника БЕБ придбали по 6 соток землі на словацькому кордоні в Ужгороді, де стартувало будівництво клубного житлового комплексу та таунхаусів. Ділянка наразі оцінюється понад 100 000 доларів.

Альона Калугіна також інвестувала в аграрну компанію “Хрум”, яка володіє понад 2 гектарів землі на Закарпатті. Дружина запевняє, що усі придбані активи були куплені виключно на її задекларовані кошти.

Євгеній Калугін пояснив, що бізнесами займається його дружина, а він лише дає поради, при цьому зазначивши, що механізми попередження конфлікту інтересів працюють у межах Закарпатської області.

Цікаво, що після призначення Калугіна в БЕБ, його батько Павло Калугін став власником понад пів гектара землі у Козині, сусідньої з маєтком Ріната Ахметова, вартість якої сьогодні становить близько 15 млн грн.

Скандально відомий генерал-майор Державної прикордонної служби Сергій Мул знову опинився в центрі суспільної уваги після того, як його декларації непомітно зникли з відкритого реєстру НАЗК. Подія, яка для пересічного чиновника була б абсолютно неможливою через суворі норми законодавства, для високопоставленого офіцера виявилася лише «технічним кроком», що викликає запитання щодо рівності громадян перед законом.

Ситуація з Мулом стала черговим прикладом того, що в українській силовій структурі, попри багаторічні реформи, все ще співіснують дві паралельні реальності: одна — для звичайних службовців, що зобов’язані звітувати про кожну зміну в майновому стані, інша — для впливових осіб, які можуть уникати публічної прозорості без очевидних наслідків.

Про Мула заговорили ще у 2023 році, коли в мережу потрапило відео його конфлікту з патрульними. Поліцейські зупинили його авто серед ночі та попросили пройти тест на алкоголь. Мул відмовився, а тон його розмови з інспекторами прозвучав як пряма демонстрація недоторканності.Після суспільного тиску його зняли з посади начальника Південного регіонального управління — але не усунули, а перевели до Києва, де він фактично зберіг повноваження і вплив.

Ще один скандал — поїздка його пресофіцерки до Парижа на Новий рік у розпал вторгнення. Резонансну історію завершили звільненням співробітниці. Мул, який курував її роботу, жодної відповідальності не поніс. Усі стрілки перевели вниз по вертикалі, а сам генерал знову залишився безкарним.

І тепер — новий епізод. Декларації Мула зникли з відкритого реєстру НАЗК. Жодних пояснень, юридичних підстав або реакції від державних органів. Створюється враження, що генерал просто вирішив викреслити непотрібні рядки зі свого публічного досьє — і йому за це нічого не буде.

У країні, яка вимагає прозорості та підзвітності від кожного, особливо у час війни, дії Мула демонструють системну проблему. Поки силова еліта може безкарно «йти в тінь», будь-які розмови про справедливість, реформи та оновлення виглядають цинічно.

Українцям знову показали: у державній системі є люди, для яких дія закону — опція, а не зобов’язання.