Комунальні тарифи у 2026 році: за яких умов українцям варто готуватися до змін у платіжках

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.

А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.

Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:

Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.

Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.

Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.

А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.

У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.

Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.

Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.

Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.

Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.

Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.

Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.

А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.

Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.

І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.

Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.

І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.

Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.

Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.

Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.

І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.

Напевно, ви маєте на увазі створення унікального тексту, який був би базований на наданих вам даних. Ось перероблена версія:

У світлі подій, що трапилися, стає очевидним, що висота на північ від Харкова стала об'єктом інтенсивного боротьби. Російські війська, які вже захопили певні позиції в цьому регіоні, намагаються розширити свій контроль, захопивши стратегічну висоту. Це дасть їм можливість перекрити логістичні маршрути на околицях Харкова, що буде серйозним ударом по оборонним можливостям міста. Командир батальйону Національної гвардії України повідомив про загрозу та вказав на необхідність термінових заходів для зупинки наступу противника та збереження стратегічних позицій.

Збройні сили РФ посилено штурмують село Липці в Харківській області, використовуючи піхоту та масовані обстріли керованими авіаційними бомбами (КАБами). Водночас українські військові утримали наступ ворога та навіть намагаються контратакувати. Про ситуацію на фронті та потенційні загрози для Харкова розповів командир 3-го батальйону оперативного призначення бригади “Спартан” Національної гвардії Олександр Букатар (“Білий”) 29 травня.

Букатар зазначив, що українським силам вдалося призупинити наступ російських військ на Харків і розпочати контратаки. Він пояснив, що цього вдалося досягти завдяки перегрупуванню та прибуттю досвідчених бригад, таких як його бригада, яка раніше діяла в Запорізькій області. Рельєф місцевості також відіграв важливу роль в утриманні позицій у Липцях, що є ключовими для оборони Харкова.

На Харківщині специфіка місцевості, зокрема височини на північ від Липців і зелені лісопосадки, допомагає тримати оборону та просуватися бійцям, зазначив “Білий” зі “Спартану”.

“Тут є великий перепад висот, чого не було на Запорізькому напрямку, де ми діяли раніше. Тут ще не було сильних бойових дій, тому є посадки. Це надає як переваги, так і труднощі. Перед Липцями є панівна висота, яку ми утримуємо. Вона дозволяє обстрілювати окуповані населені пункти,” — сказав Букатар.

Панівні висоти під Липцями є стратегічно важливими, зазначив командир батальйону. Якщо росіяни захоплять ці висоти, вони зможуть артилерійським вогнем дістати до околиць Харкова, розташованих за 20 км. Це дозволить ворогу обстрілювати Північний Салтів і кільцеву дорогу, через яку проходить логістика, взявши під вогневий контроль цю територію.

“Якщо наша мета — захист Харкова, то населений пункт Липці має надзвичайно важливе значення, оскільки вони знаходяться в межах артилерійського пострілу. Це дало б змогу реактивним системам залпового вогню (РСЗВ) обстрілювати весь Харків,” — сказав він.

За словами командира батальйону, російські війська наступають на Липці переважно пішим ходом, одночасно масовано обстрілюючи позиції Сил оборони керованими авіаційними бомбами (КАБами). Наприклад, протягом доби по позиціях його підрозділу було випущено 20 таких бомб авіацією ЗС РФ.

Варто зазначити, що на онлайн-карті бойових дій видно, що останні зміни лінії зіткнення під Липцями відбулися 18–19 травня: тоді ЗС РФ просунулися на 2 км. З того часу, станом на 29 травня, подальшого просування ворога не зафіксовано.

26 травня в ефірі телемарафону речник Об’єднаних сил угруповання військ “Хортиця” повідомив, що російські війська “застрягли на дорозі” до Липців. Він також зазначив, що вдалося зупинити загрозу прориву на ділянці “Стрілеча–Глибоке” і почати витісняти ворога з раніше зайнятих позицій.