Корупція в оборонці: хто заробляє мільйони на китайських дронах для ЗСУ

26 грудня має особливе значення для жіночої частини суспільства, адже цей день поєднує в собі міжнародні ініціативи, церковні традиції та народні вірування, що здавна асоціюються з турботою про жінок і дітей. Це свято, хоча і не має офіційного державного статусу в Україні, відзначається в різних культурах як день, коли акцентується увага на ролі жінок у суспільстві та їхніх важливих функціях в родині.

Історично цей день пов’язується з християнськими традиціями. В церковному календарі 26 грудня відзначається день святого Стефана, першим мучеником, що також є важливим для християнської спільноти. Цей день вважається добрим для молитви за мир у родині, за здоров’я жінок та дітей. Крім того, у багатьох країнах цього дня згадують святого Стефана як покровителя доброчинців і захисника слабких, що додатково підсилює акцент на милосердя та турботу.

У світі 26 грудня проходить під знаком добрих справ. Саме на цю дату припадає Міжнародний день подарунків, який заохочує дарувати увагу і презенти без приводу — друзям, знайомим або тим, хто цього потребує. Також цього дня відзначають День листів подяки, День карамельної тростини, День скаржників, День круп’є та День афроамериканської культури. Крім того, 26 грудня народилися відомі у світі постаті, серед яких поет Томас Грей, математик Чарльз Беббідж, письменник Генрі Міллер, актор і музикант Джаред Лето.

Згідно з новоцерковним календарем, 26 грудня віряни відзначають Собор Пресвятої Богородиці. Цього дня християни звертаються з молитвами до Діви Марії, просячи про сімейне щастя, достаток і здоров’я дітей. Раніше за старим стилем цього дня вшановували кількох християнських мучеників, зокрема Євгенія, Ореста, Мардарія та Євстратія.

Народні традиції також надають цій даті особливого значення. З давніх-давен вважалося, що погода 26 грудня визначає характер січня. Похолодання обіцяло пізню й холодну весну, веселе щебетання синиць віщувало відлигу, а сороки, що риються в траві, — теплий Новий рік. День уважався сприятливим для жінок: у давнину було заведено молитися Богородиці, вшановувати породіль і повитух, дякуючи їм за народження дітей. Їм приносили пироги й вареники як знак поваги. Також існував звичай у цей день вперше стригти немовлят, вірячи, що це зміцнить їхнє здоров’я.

Разом із добрими звичаями існували й заборони. Жінкам не радили важко працювати, носити брудний одяг або користуватися посудом із тріщинами. Чоловікам, за повір’ями, не варто було відмовляти у проханнях вагітним. Крім того, день вважався невдалим для риболовлі.

В Україні існує чітке законодавче регулювання мінімальної пенсії, яка не може бути нижчою за встановлену державою межу. Основою для визначення цієї межі є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. У 2025 році ця сума становить 2 361 гривню, і саме на неї орієнтується юридичний мінімум пенсії за віком. Однак варто зазначити, що на практиці більшість пенсіонерів отримує більш велику суму завдяки доплатам за вік і стаж, які держава передбачила для різних категорій громадян.

Ці доплати є важливим елементом пенсійної системи України, оскільки вони покликані забезпечити пенсіонерів з більшим трудовим стажем або старшого віку додатковими виплатами. Такі доплати дозволяють підвищити рівень життя людей, які вже не працюють, але зробили значний внесок у економіку країни протягом свого життя.

Найвищий рівень гарантують пенсіонерам старшого віку зі стажем. Якщо людині виповнилося 65 років і вона має повний трудовий стаж (30 років для жінок і 35 років для чоловіків), то її щомісячна виплата не може бути меншою за 3 758 гривень. Такий самий поріг застосовують і до людей віком від 80 років, але для них вимагають дещо менший стаж — 20 років у жінок і 25 років у чоловіків. Це найбільш захищена група: держава визнає, що в цьому віці люди зазвичай уже не працюють і потребують стабільної підтримки.

Для наступної вікової групи — від 70 до 79 років — гарантований розмір пенсії дещо нижчий. Якщо людина не працює і має повний страховий стаж, їй нараховують не менше 3 613 гривень на місяць. Ідеться про тих, хто формально ще не досяг порогу у 80+, але вже має підвищені вікові витрати на лікування, ліки, догляд.

Ті, хто ще не дотягнув до 70 років, але має достатній стаж або належить до осіб з інвалідністю І групи, теж не залишаються на «голій» базі в 2 361 гривню. Для них держава встановила свій нижній рівень — 3 323 гривні на місяць. Окрема планка існує і для інших непрацюючих пенсіонерів, які не входять у перелічені категорії. Для них мінімальною фактичною сумою виплати у 2025 році визначено 3 038 гривень.

Водночас є категорія людей, для яких ці підвищені гарантії не спрацьовують. Йдеться про працюючих пенсіонерів. Вони юридично залишаються прив’язаними саме до базового прожиткового мінімуму. Для них мінімальний розмір пенсії у 2025 році — ті ж самі 2 361 гривню. Логіка держави тут проста: якщо людина продовжує працювати, вона має додаткове джерело доходу, тож не отримує частину надбавок, які нараховують непрацюючим пенсіонерам старшого віку.

Фінансова картина виходить нерівною, але пояснюваною. Дві людини можуть одночасно бути пенсіонерами і при цьому отримувати абсолютно різні виплати, і обидві суми будуть «мінімальними» в юридичному сенсі. Наприклад, 66-річна жінка зі стажем 30 років, яка не працює, не повинна опускатися нижче 3 758 гривень. А чоловік 60 років, який уже на пенсії, але продовжує працювати, може отримувати на рівні 2 361 гривні — і формально держава свої зобов’язання перед ним виконує.

Окремо слід сказати про верхню межу. В Україні діє обмеження на максимальну пенсію: зараз стеля зафіксована на рівні 23 610 гривень на місяць. Це десятикратний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, і така планка, за нинішнім підходом уряду, збережеться щонайменше до 2027 року.

У підсумку картина така. Формально мінімальна пенсія — 2 361 гривня. Фактично — для більшості літніх людей, які вже не можуть працювати, мінімум значно вищий і стартує від 3 тисяч гривень. Найбільш захищені — це люди похилого віку з великим стажем, яким держава гарантує не менше 3,7 тисяч гривень на місяць. Але ті, хто продовжує працювати після виходу на пенсію, залишаються внизу цієї шкали й не отримують надбавок за вік.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

“Категорію 18-25 років потрібно максимально берегти. Я завжди протестував, щоб мобілізація не охоплювала людей нижче 25 років, коли був на посаді Головнокомандувача, тому що нам потрібна Україна і через 20, і через 30 років. А вона ось — їй зараз 18 років. Це зовсім інші люди, які врятують цю країну”, — сказав Залужний.

Посол акцентував увагу на важливості захисту саме молодого покоління, наголошуючи, що ці люди є майбутніми лідерами, науковцями, захисниками та будівничими держави. Він додав, що молодь відіграє вирішальну роль у забезпеченні існування України як суверенної держави.

“Якщо країна дійде до такого бар’єра, коли буде загроза існуванню держави як такої, її можуть врятувати тільки молоді люди у віці 18-25 років, бо це абсолютно інші люди”, — підкреслив він.

Мобілізаційний вік та майбутні виклики

Ця заява посла Залужного вкотре піднімає дискусію щодо того, кого саме слід мобілізовувати для оборони країни. Нагадаємо, що секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко також нещодавно зазначив, що мобілізаційний вік в Україні має бути з 20 років, підтримуючи необхідність підвищення порогу мінімального віку.

Костенко також зазначив, що Україна планує мобілізувати ще 200 тисяч новобранців до кінця 2024 року, зокрема для посилення обороноздатності в умовах тривалої війни.

Чому це важливо?

Позиція Залужного викликає розуміння та підтримку з боку багатьох громадян, адже багато хто вважає, що молодь має бути захищена від воєнного тягаря, щоб забезпечити країні перспективне майбутнє. Однак у поточній ситуації безпеки та війни на сході України, влада стикається з непростим завданням — знайти баланс між потребами оборони і збереженням потенціалу молодого покоління.