Країна втрачає міліарди через недолугий мененджмент “Укрнафтобуріння”

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За даними журналу, багато українських високопосадовців сподівалися на перемогу Трампа.

«Зіткнувшись із вибором між продовженням мінімальної підтримки або президентом-джокером, який розірве правила і майже напевно скоротить допомогу, вони були готові ризикнути», – повідомляє видання.

В приватному порядку оточення Зеленського говорить про «слабість і лицемірство» адміністрації Байдена, яка боїться ескалації з Росією і затримує навіть обіцяні пакети допомоги.

«Однак перемога Трампа може запропонувати Зеленському вихід із того, що виглядає як кривавий глухий кут у кращому випадку, а поразка в гіршому», – йдеться у статті.

Видання вважає, що «повний розпродаж України Трампом є малоймовірним, не в останню чергу через думку всередині його власної республіканської партії. Він, звісно, ​​не захоче бути автором та власником поразки України».

Натомість на підтримку Трамп може вимагати від України доступу до її природних ресурсів. При цьому ліберальні цінності його хвилюватимуть набагато менше, вважає журнал. Видання вважає, що Трамп підготує свій проект угоди вже у січні до своєї інавгурації.

Як пише видання, на даний момент українські чиновники працюють із двома публічними формулюваннями можливого «мирного плану» Трампа.

Перша, пов’язана з майбутнім віце-президентом Джеєм Ді Венсом, передбачає заморожування війни на нинішніх позиціях та нейтралітет України.

Другий план, який віддає перевагу українській владі, був викладений колишнім держсекретарем Трампа Майком Помпео в газеті Wall Street Journal. У цьому плані основна увага приділяється посиленню військової та фінансової підтримки як стримуючий фактор для Москви. При цьому зберігається перспектива вступу до НАТО. Багато може залежати від того, якому плану віддасть перевагу Трамп.

Невідомим елементом залишається Путін і те, на що він погодиться. Джерела, близькі до російського лідера, дають суперечливі сигнали щодо його готовності вести переговори: одного дня вони повідомляють про його готовність заморозити бойові дії вздовж існуючої лінії зіткнення. Другого дня наполягають на чомусь схожому на капітуляцію України», – пише The Economist.

При цьому видання наводить думку екс-міністра закордонних справ України Прістайка, який говорить про те, що найближчими місяцями росіяни можуть зробити масовані атаки на українську енергоінфраструктуру і спробують вбити керівництво країни.

Українська співачка Єва Бушміна, справжнє ім’я якої — Яна Швец, після повернення до Києва стала учасницею масштабного мовно-публічного скандалу. Справа розгорілася після того, як артистка опублікувала в Instagram фрагмент своєї нової пісні російською мовою під назвою «Убей мою подругу». Відео супроводжувалося підписом російською, що, без сумніву, стало каталізатором численних суперечок серед її підписників та широкої аудиторії.

Незважаючи на те, що відео швидко набрало близько тисячі лайків, численні коментарі, що з’являлися під публікацією, відображали обурення та критику з боку фанів. Чимало людей обурювалося самим вибором мови, адже в умовах нинішнього геополітичного контексту, де Україна перебуває в стані війни з Росією, подібний крок сприйняли як недоречний і навіть образливий. Користувачі соцмереж вказували на те, що такі вчинки можуть бути сприйняті як відрив від реалій і болючих переживань, з якими стикаються українці під час війни.

За повідомленнями, деякі з емоційних коментарів пізніше видалялися, але в мережі збереглися скріншоти дискусій. Певна ескалація відбулася й у діалозі самої співачки з підписниками: у відповідь на запит «На якому мовi вона співає?» артистка, за скриншотами, відповіла грубо — фраза була опублікована з орфографічними помилками і містила нецензурну лайку. Це ще більше підлило масла у вогонь дискусії.

Єва Бушміна відома українській публіці як учасниця шоу «Фабрика зірок» і як учасниця колективу «ВІА Гра». Спроби повернутися на велику сцену супроводжуються активним просуванням нової творчості — і водночас залежністю від реакції публіки. Частина фанатів захищає артистку, відзначаючи її вокальні дані й сценічний досвід; критики ж наголошують, що в нинішніх умовах художні рішення мають враховувати чутливість аудиторії.

Поки що Бушміна продовжує просувати реліз і вказує, що трек доступний на музичних платформах. Суперечка в коментарях триває: частина користувачів просить пояснень від самої артистки щодо вибору мови й назви, інші — закликають не загострювати увагу й сприймати пісню як елемент творчого експерименту.

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.

В Україні зафіксовано нову хвилю шахрайських електронних розсилок, які імітують офіційні повідомлення Національного банку України. За наявною інформацією, зловмисники надсилають електронні листи від імені так званого Департаменту фінансового моніторингу, в яких вимагають терміново надати документи або перейти за вкладеними файлами. Для підвищення довіри у таких листах використовуються підроблені підписи посадових осіб та візуально схожі елементи офіційної кореспонденції.

Особливістю цієї схеми є акцент на терміновості та залякуванні адресатів. У повідомленнях містяться попередження про нібито можливі санкції, блокування рахунків або інші негативні наслідки у разі невиконання вимог. Саме цей психологічний тиск, за оцінками фахівців з кібербезпеки, і розрахований на те, щоб отримувачі діяли поспіхом, не перевіряючи справжність листа.

Вкладені файли або посилання містять шкідливе програмне забезпечення. Після відкриття таких файлів зловмисники можуть отримати доступ до комп’ютера користувача, викрасти персональні або фінансові дані, а також встановити приховані програми для подальших атак.

У Національному банку наголошують, що всі службові електронні листи надсилаються виключно з офіційної корпоративної пошти. Будь-які звернення з інших адрес є ознакою шахрайства.

Фахівці закликають не відкривати вкладення, не переходити за підозрілими посиланнями та не відповідати на подібні листи. Особливу небезпеку становлять повідомлення з формулюваннями про «термінову перевірку», «фінансові порушення» або «ризик санкцій».

Такі схеми належать до фішингу — виду кіберзлочинів, коли людей вводять в оману, імітуючи офіційні установи. Основний інструмент шахраїв — психологічний тиск і створення відчуття страху або нагальності.