Кримінальна справа проти Володимира Бондаренка: Звинувачення в сприянні ухиленню від служби в армії

Стратегічне партнерство: Як США та Україна з використанням 12 таємних баз спільно протистоять Росії – дослідження The New York Times

Американське видання The New York Times розкриває деталі понаддесятирічного розвідувального співробітництва між США та Україною, яке на сьогоднішній день має вирішальне значення для обох країн у контексті протистояння з Росією. Згідно з інформацією, зібраною від 200 джерел в обох країнах та Європі, Центральна Розвідувальна Агенція (ЦРУ) США встановила 12 шпигунських баз вздовж російського кордону, одна з яких була оглянута журналістами NYT. У підземному бункері військовослужбовці Збройних Сил України ведуть спостереження за російськими шпигунськими супутниками та перехоплюють переговори між командирами російських військ. Один з екранів відображає маршрут безпілотника, який успішно проник через російські ППО з центральної України до міста Ростова на Росії.

Розвідні операції цих баз майже повністю фінансуються та частково обладнуються ЦРУ. По словам генерала розвідки Сергія Дворецького, їхнє співробітництво з американськими партнерами становить "110 відсотків". Зазначається, що деталі цього партнерства були засекречені протягом десятиліть. ЦРУ та інші американські спецслужби забезпечують розвіддані для направлених ракетних ударів, відстежують рухи російських військ та допомагають підтримувати шпигунські мережі. У свою чергу, українські розвідні служби надавали радіоперехоплення, пов'язані з катастрофою MH17 та виявленням втручання у вибори США у 2016 році. Також українські шпигуни діяли у різних країнах світу.

Підготовка елітного українського спецпідрозділу, який захоплював російські безпілотники та засоби зв'язку для подальшого аналізу та розшифрування, також була проведена за участю ЦРУ. Один з офіцерів цього підрозділу, Кирило Буданов, на даний момент очолює Головне Управління Розвідки Збройних Сил України. Важливою також була підготовка українських шпигунів, що діяли у різних країнах світу.

Нині ця розвідувальна мережа має велике значення, оскільки Україна все більше покладається на диверсійні операції та ракетні удари великої дальності, що вимагають наявності шпигунів в глибині тилу ворога.

Співпраця на межі: Як США та Україна утримують Росію залишаючись у тісних зв'язках — аналіз від The New York Times

За інформацією з журналістських джерел, директор Центральної Розвідувальної Агенції (ЦРУ) Вільям Бернс здійснив важливий візит до України 22 лютого, метою якого було підтвердження подальшої співпраці між Сполученими Штатами та Україною. Цей візит став десятим з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України.

Згідно із звітом The New York Times, спільний противник — президент Росії Володимир Путін — об'єднав ЦРУ та його українських партнерів. Він активно втручався в політичну систему України, спробуючи підібрати лідерів, які, на його думку, могли б підтримати Україну в орбіті Росії. Однак такі спроби завжди призводили до зміцнення опозиції та протестів на вулицях.

Партнерство між ЦРУ та Головним Управлінням Розвідки (ГУР) України розпочалося наприкінці лютого 2014 року, після втечі екс-президента Віктора Януковича до Росії. Така співпраця була запропонована Валентином Наливайченком, який очолив Службу Безпеки України. У той час, коли США мали обмеження на надання підтримки розвідувальним службам України, співпраця почалася у форматі, який мав не провокувати Росію, але при цьому підтримувати українські спецслужби.

Стаття відзначає, що Україна створила новий воєнізований підрозділ, відомий як П'яте управління, який операційно розгорнули у тилу ворога для проведення операцій та збору розвідувальної інформації. Цей підрозділ складався з офіцерів, які народилися після отримання Україною незалежності та не мали зв'язків із Росією.

Українська розвідка активно співпрацювала з ЦРУ, поступово стаючи невід'ємною частиною розвідувальної мережі, необхідною для американських інтересів. Генерал Кондратюк, керівник П'ятого управління, заявив, що вони розуміли, наскільки важливо створити довіру у співпраці, і саме тому регулярно ділилися секретною інформацією з ЦРУ.

Таким чином, партнерство між США та Україною у сфері розвідки стає все більш інтенсивним і визначає ключові аспекти стратегічної безпеки обох країн в умовах загострення конфлікту з Росією.

Утікший до Куала-Лумпура літак "Малайзійських авіаліній", що здійснював рейс з Амстердама, став жертвою вибуху у повітрі над східною частиною України, забравши з собою майже 300 життів пасажирів та членів екіпажу. Незабаром після катастрофи П'яте управління перехопило телефонні розмови та надало інші розвідувальні дані, які однозначно вказували на відповідальність підтримуваних Росією сепаратистів. Це спричинило перші серйозні зобов'язання з боку ЦРУ, яке надало захищене обладнання для зв'язку та провело спеціальну підготовку членів П'ятого управління та інших елітних підрозділів.

Співпраця з Україною виявилася настільки ефективною, що в Сполучених Штатах розглядали можливість створення подібних підрозділів в інших європейських спецслужбах для протистояння російській загрозі. Навіть організація таємної зустрічі у Нідерландах між представниками ЦРУ, британського МІ-6, ГУР України, голландської розвідки та інших агентств свідчить про формування таємної коаліції проти Росії, у якій українські спецслужби відіграють ключову роль.

Проте, існує загроза тимчасового припинення військового фінансування України з боку республіканців у Конгресі, що може змусити ЦРУ скоротити витрати. Українські офіцери розвідки вже занепокоєні можливістю подібного розвитку подій, проте останній візит директора ЦРУ Вільяма Бернса до України свідчить про збереження підтримки та відданості Сполучених Штатів українським інтересам.

"Таку інформацію не можна отримати ніде – тільки тут і зараз", – підтвердив генерал Дворецький, підкреслюючи важливість і ексклюзивність розвідувальних даних, які отримуються в рамках співпраці між українськими та американськими розвідувальними службами. Згідно з його словами, ця інформація є винятковою та дозволяє ефективно протистояти загрозам та виконувати стратегічні завдання з безпеки обох країн. Генерал Дворецький також наголосив на тому, що спільна діяльність українських та американських спецслужб сприяє посиленню обороноздатності України та зміцненню міжнародного партнерства в глобальній боротьбі з загрозами тероризму та агресії.

Українські та американські розвідувальні служби ведуть успішну співпрацю, що визначено у статті. Ця співпраця стала ключовою в боротьбі з агресивною політикою Росії та забезпечує обох країн необхідними розвідувальними даними для забезпечення безпеки. Важливість цього партнерства підкреслюється глибоким розумінням загроз та ефективним обміном інформацією між сторонами. Дана стаття свідчить про необхідність подальшого розвитку співпраці між Україною та США в сфері розвідки для зміцнення безпеки та стабільності в регіоні та у світі в цілому.

Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який заявив про намір обійняти посаду судді апеляційної інстанції, отримав негативну оцінку з боку Громадської ради доброчесності. За підсумками детального вивчення поданих ним декларацій, додаткових матеріалів та письмових пояснень було зроблено висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, які є ключовими для кар’єрного зростання в судовій системі.

У рішенні Ради наголошується, що подана суддею інформація про фінансовий стан не є повною та викликає обґрунтовані сумніви. Зокрема, аналіз задекларованих доходів не узгоджується з реальною вартістю майна, яке, за наявними даними, було набуте ним або членами його сім’ї протягом останніх років. На думку експертів, особа, яка тривалий час перебуває на керівній посаді в суді, не могла не усвідомлювати наявності таких розбіжностей.

Зокрема, Дмитру Ткаченку на праві власності належать дві земельні ділянки у селі Зозулі площею по 0,25 гектара кожна, набуті у 2010 році. Вартість кожної ділянки на момент придбання становила 119 тисяч гривень. Суддя пояснив, що земля купувалася для будівництва приватного будинку. Водночас на той момент сума угоди в еквіваленті становила майже 30 тисяч доларів США.

Згідно з біографічними даними, у той період Ткаченко працював помічником судді та головним фахівцем у комерційній структурі. Його сумарний офіційний дохід за період з 2006 по 2019 роки становив лише 233 тисячі гривень, що, за оцінкою ГРД, не дозволяло здійснити такі придбання без стороннього фінансування.

У письмових поясненнях кандидат зазначив, що кошти в розмірі близько 400 тисяч гривень були позичені у товариша. Як підтвердження він надав скан розписки із зобов’язанням повернути борг до жовтня 2014 року. Водночас аналіз доходів судді за 2010–2014 роки свідчить, що після сплати податків він фактично міг розпоряджатися сумою близько 331 тисячі гривень, з яких значну частину мав спрямувати на погашення боргу та утримання родини з двома дітьми. При цьому у той самий період подружжя набувало й інше майно.

Окрему увагу Громадська рада доброчесності звернула на майнові операції родичів дружини Ткаченка. Зокрема, під час співбесіди судді Господарського суду Києва Михайла Якименка, який є батьком дружини кандидата, з’ясувалося, що його матір у 2008 та 2010 роках придбала дві земельні ділянки по 0,25 гектара у Васильківському районі. При цьому вона фактично не проживала на території Київської області.

Пояснюючи мету придбання, Якименко посилався на сестру, яка тривалий час мешкає в Італії та нібито надала кошти для купівлі землі. Жодних документальних підтверджень цього надано не було.

За даними декларацій за 2016–2022 роки, родичі кандидата — дружина, її сестра, батьки та батько самого Ткаченка — володіють значною кількістю об’єктів нерухомості, переважно у місті Васильків та прилеглих населених пунктах. Йдеться про житлові будинки, земельні ділянки та об’єкти незавершеного будівництва.

Сестра дружини задекларувала кілька житлових будинків та низку земельних ділянок, зокрема у Василькові та селі Путрівка. Батько дружини володіє численними ділянками різної площі та нежитловим приміщенням у Василькові. Мати дружини задекларувала житловий будинок, гараж і земельні ділянки, набуті у різні роки.

ГРД також звернула увагу на обставини набуття квартир у Києві. Згідно з деклараціями, син кандидата є власником квартири площею 89,7 квадратного метра з 2009 року. При цьому суддя зазначив, що квартира була приватизована тестем на онука, а сам він із 2012 року постійно проживає у цьому житлі разом із сім’єю.

Водночас у деклараціях сестри дружини зазначалося право користування іншою квартирою у Києві, власником якої значиться районна державна адміністрація. На думку ГРД, ці обставини можуть свідчити про причетність родичів кандидата до безоплатного передання житла у користування та подальшої приватизації на користь членів родини.

Додаткові питання виникли й щодо майна батька кандидата, який у 2018 році придбав квартиру у Києві площею понад 60 квадратних метрів за 2,13 мільйона гривень. При цьому задекларовані доходи батька за понад двадцять років у кілька разів менші за вартість придбаного житла. Суддя пояснив це фінансовою допомогою від сестри, однак документального підтвердження надано не було.

На думку Громадської ради доброчесності, сукупність наведених фактів свідчить про можливе фіктивне володіння майном, оформлення активів на родичів та приховування реальних правочинів. Така динаміка збігається з періодом професійної діяльності Дмитра Ткаченка у Бориспільському суді та викликає обґрунтовані сумніви щодо законності джерел походження майна.