У Житомирській області призупинили капітальний ремонт Гранітненського ліцею (колишньої Гранітнянської ЗОШ І–ІІІ ступенів). Хоча ще торік було укладено договір на 34,5 млн грн, станом на серпень 2025 року виконано лише близько 20% робіт. Попри це підрядник ТОВ «Нове століття ХХІ» уже отримав понад 7,5 млн грн бюджетних коштів. Офіційна причина зупинки — відсутність фінансування. Замовником […]
Володимир Путін, під час свого нещодавнього візиту до Китаю, знову намагався просунути важливий для Кремля газовий проект «Сила Сибіру-2». Однак, замість бажаного прогресу, Москва отримала стриману відповідь з боку Пекіна. Незважаючи на оголошення про тісне партнерство між Росією та Китаєм, результати переговорів змусили Кремль визнати відсутність остаточних домовленостей щодо газогону.
Цю інформацію підтвердив речник Кремля Дмитро Пєсков, який зазначив, що сторони досягли загального розуміння основних аспектів проекту, але не надали жодних конкретних деталей. Пєсков також підкреслив, що залишаються неврегульованими деякі важливі питання, які є комерційною інформацією.
Подібна стриманість з боку російського керівництва різко контрастує з традиційними заявами про «всеосяжне стратегічне партнерство» з Китаєм. Аналітики відзначають, що, якби Москва дійсно отримала від Пекіна підтвердження на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б такими розмитими формулюваннями.
Проект «Сила Сибіру-2» є ключовим для Росії, особливо в умовах втрати європейського газового ринку через війну в Україні та накладені санкції. Планується постачати до Китаю до 50 мільярдів кубометрів газу щорічно через територію Монголії. Наразі, після скорочення експорту до Європи, Москва намагається налагодити нові енергетичні зв'язки з Китаєм та Азією.
Проте, Пекін не має термінового бажання підтримувати російський газовий сектор. Спеціалісти Bloomberg повідомляють, що китайська сторона дотримується обережної позиції щодо цін на газ та фінансових умов проекту, прагнучи купувати ресурси за внутрішніми російськими цінами, що суттєво вплине на прибутковість «Газпрому».
Крім того, Китай не відчуває нагальної потреби в новому російському газогоні, оскільки має довгострокові контракти з іншими постачальниками, такими як Туркменістан, Катар та Австралія, а також активно збільшує обсяги імпорту скрапленого природного газу.
Експерти CNBC вказують на те, що Росія наразі займає значно слабшу позицію в переговорах, ніж кілька років тому. Санкції та втрата європейського ринку призвели до більшої залежності Москви від Пекіна, в той час як Китай тепер може диктувати свої умови.
Анна Мікульська, енергетична аналітикиня Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, підкреслила, що Китай не поспішає підписувати угоди, оскільки усвідомлює, наскільки Росія потребує цього проекту. За даними Reuters, Кремль вже неодноразово намагався досягти остаточної згоди з Пекіном щодо «Сили Сибіру-2», але всі спроби завершувалися безрезультатно.
Під час візиту Путін спробував використати енергетичну кризу на Близькому Сході як аргумент для прискорення переговорів, сподіваючись, що нестабільність може спонукати Китай до швидших рішень. Втім, переговори показали, що Пекін не вважає ситуацію настільки критичною для термінових домовленостей.
Хоча не вдалося досягти прориву у питанні газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили демонструвати політичну близькість, знову підтвердивши свої наміри співпрацювати у протидії «однополярному світу». Однак, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Китай прагне уникнути надмірної залежності від Росії та ризиків, пов'язаних із західними санкціями, балансуючи між підтримкою Москви і збереженням економічних зв'язків з ЄС та США.
Для Кремля ситуація ускладнюється: «Газпром» продовжує зазнавати збитків, а експорт газу до Європи зменшується до мінімуму. У 2025 році компанія зафіксувала один з найгірших фінансових результатів за останні роки. На цьому фоні проект «Сила Сибіру-2» стає не лише економічним, а й політичним інструментом виживання російської газової галузі. Проте результати візиту Путіна до Китаю свідчать про те, що, незважаючи на риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий рятувати Кремль від наслідків його власних дій.
