П’ятниця, 17 Липня, 2026

Кияни вчетверте переживають війну: ілюзія безпеки в умовах постійної небезпеки

Важливі новини

Голова Ради резервістів відповів Безуглій

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко в етері Київ24 підтвердив, що ситуація з кадрами справді напружена, і тому проводяться кадрові зміни, аби забезпечити критично важливі військові позиції. Водночас він підкреслив, що політики, зокрема народні депутати, не мають впливати на розподіл і ротацію військовослужбовців.

“Політики та депутати не мають права втручатися у процеси ротації чи перерозподілу військових кадрів,” — наголосив Тимочко. — “Жоден генерал не вирішує, де працюватимуть депутати чи їхні помічники, тому маніпулювання цією темою створює лише більше непорозумінь.”

Заяви Тимочка були відповіддю на слова депутатки Мар’яни Безуглої, яка стверджувала, що Генеральний штаб перевів значну частину медичного персоналу з госпіталів до піхотних підрозділів. Генштаб, у свою чергу, роз’яснив, що медики були направлені для посилення стабілізаційних пунктів, а не фронтових ліній.

Безугла також повідомила про переведення до піхоти військовослужбовців Повітряних сил. Юрій Ігнат, колишній речник Повітряних сил, підтвердив цю інформацію, зазначивши, що такі кроки вживають у відповідь на складну ситуацію на фронті.

Тимочко додав, що переведення військових з артилерійських чи танкових підрозділів до піхоти справді відбувається, проте це стосується лише бійців, а не спеціалізованих команд чи артилеристів, які займають ключові позиції. “Так, є виклики, коли доводиться залучати бійців з артилерійських та танкових підрозділів, але це стосується бійців у структурі дивізіонів, а не фахівців артилерії,” — підсумував він.

Поточний кадровий дефіцит змушує командування приймати непрості рішення, що вимагають гнучкого підходу до кадрових ресурсів. Такі заходи спрямовані на те, щоб оптимально розподілити сили та посилити важливі ділянки фронту, але одночасно викликають стурбованість щодо забезпечення необхідних фахівців у специфічних підрозділах.

Півстоліття історії: перший український електромобіль відзначає 50-річчя свого створення

У світі автомобільної індустрії завжди нас вражають як нові технології та інновації, так і ретро-техніка, яка відображає винахідливість минулих поколінь. Один із таких унікальних екземплярів — український електромобіль, який вразив своєю оригінальністю та неординарністю. Цей саморобний електромобіль, створений понад півстоліття тому, використовує агрегати серійних радянських автомобілів та має неперевершений характер.

У Педагогічно-меморіальному музеї Василя Сухомлинського у Павлиші зберігається цей унікальний експонат, що додає йому особливого історичного значення. Створений у технічному гуртку ліцею, цей електромобіль є свідченням того, як навіть у далекому минулому в Україні було місце для інновацій та експериментів у автомобільній галузі.

Хоча характеристики цього електрокара залишаються невідомими, його унікальність полягає в простоті конструкції та використанні відновлених деталей з існуючих автомобілів. Органи керування є надзвичайно простими, що свідчить про те, що навіть у ті далекі часи створення автомобіля прагнули до доступності та простоти.

Історія українського електромобіля — це не лише історія автомобільного прогресу, а й приклад винахідливості та наполегливості українських механіків та інженерів. Цей експериментальний проект є частиною спадщини та пам'яті про те, що навіть у найскладніших часах талановитість та винахідливість знаходять свій вираз у творчості та технологічних рішеннях.

Український електромобіль, створений понад півстоліття тому, є не лише технічним досягненням, а й символом винахідливості та наполегливості українських механіків. Цей експериментальний проект відображає дух творчості та впевненості у власних можливостях, що зумовило його створення навіть у складні часи минулого. Збережений у Педагогічно-меморіальному музеї Василя Сухомлинського у Павлиші, цей електромобіль є свідченням того, що інноваційний дух та бажання досягти нових вершин завжди були притаманні українським інженерам та механікам.

Google та SpaceX планують космічні дата-центри

Google та SpaceX розпочали обговорення можливості створення дата-центрів на...

Мобілізація на тлі важкої родинної ситуації: випадок із Володимиром Маліцьким з Львівщини

Мешканець села Сасів на Львівщині, Володимир Маліцький, опинився у складній ситуації, коли його мобілізували на військову службу, незважаючи на те, що він доглядав за тяжкохворим батьком, який потребував постійної медичної допомоги. Цей випадок привернув увагу громадськості та поставив питання щодо процедур та бюрократичних моментів, які супроводжують мобілізацію.

Причиною для мобілізації стала затримка з оформленням документів, які дають право на відстрочку від служби. Згідно з чинним законодавством України, громадяни, що доглядають за особами з інвалідністю або тяжко хворими родичами, мають право на відстрочку від мобілізації. Однак, як виявилося в цьому випадку, через затримку з оформленням відповідних документів Володимир не зміг скористатися цим правом.

Однак, у випадку з Володимиром, через реорганізацію органів соціального захисту виникла затримка у видачі довідок. Це унеможливило вчасне подання необхідних документів, через що чоловік був мобілізований. У центрі комплектування зазначили, що мобілізація відбулася відповідно до закону, оскільки підтвердження права на відстрочку на момент призову надане не було. Водночас, як наголосили у ТЦК, кожен випадок розглядається індивідуально. Володимир Маліцький розповів у коментарі журналістам, що вже після розголосу ситуації отримав короткострокову відпустку зі служби. Йому дали до 10 днів, аби він зміг надати всі документи у військову частину для офіційного звільнення з армії. За словами чоловіка, він протягом останнього часу регулярно поновлював відстрочку, що вимагала підтвердження кожні три місяці. Цього разу він не встиг оновити довідку про отримання державної допомоги на догляд за батьком, який має першу групу інвалідності.

Юристи зазначають, що подібні ситуації трапляються через складну бюрократичну процедуру, особливо у періоди змін у структурі органів соцзахисту. Найпростіший вихід — завчасно готувати документи і бути в постійному контакті з військовим обліком.

Раніше уряд автоматично поставив на військовий облік усіх чоловіків віком від 25 до 60 років, які не перебували у реєстрі. Вони мають можливість перевірити свої дані через додаток “Резерв+” і повинні дотримуватись правил військового обліку, аби уникнути штрафів і непорозумінь.

БМП M2 Bradley: більше, ніж тільки “бойове таксі” – військова платформа нового покоління

Бойова машина піхоти M2 Bradley стала невід’ємною частиною арсеналу Збройних Сил України (ЗСУ) та виявила себе як ефективна та надійна зброя в боротьбі проти російської бронетехніки. Вона є не лише символом американського технологічного переваги, але й найбільш надійним союзником у веденні бойових дій на сучасному полі бою. Сполучені Штати передали Україні 190 БМП M2 Bradley. Відомо, що оператором американських машин є 47-ма окрема механізована бригада.

Аналітики називають БМП не просто “бойовим таксі”, а повноцінною збройною платформою, яка може прикривати союзну піхоту. Фокус розібрався, в чому особливість M2A2 ODS-SA, чому вона так полюбилась українським військовим, і які можливості має машина. Україна отримала не найсучаснішу версію БМП M2 Bradley. В Сполучених Штатах існує до 9 модифікацій. ЗСУ отримали M2 A2 ODS-SA — це модернізація, яку розробили після досвіду американської армії в Іраку. ODS — це абревіатура від Operation Desert Storm, яка була у 1991 році.

M2 Bradley створювалась як машина для перевезення механізованої піхоти на поле бою в умовах тісного контакту з противником. Проте на відміну від попередника БТР M113, Bradley — це не просто “бойове таксі”. Нова БМП — це повноцінна бойова платформа, яка може надавати пряму підтримку союзній піхоті.

Під час війни в Перській затоці 1990-1991 років M2 Bradley виявились настільки ефективними, що знищили більшу кількість іракської бронетехніки, ніж танки M1 Abrams. Проте він також виявив і недоліки бойової машини. Тому під час модернізації БМП Bradley оснастили бойовою інформаційно-керуючою системою FBCB2. Вона дозволяє обмінюватися даними з розвідувальними супутниками і всіма іншими підрозділами, хто також має FBCB2.

Основні роботи стосувалися оптики, щоб екіпаж мав можливість працювати в різних умовах. Для цього встановили лазерний далекомір ELRF від компанії Fire Control Systems. Його дальність складає 10 км. Щоб машина краще орієнтувалася на полі бою зʼявилась цифрова система орієнтування DCS і тактичну навігаційну систему TACNAV. Механік-водій отримав тепловізор, а захист машини покращився інфрачервоною системою пасивного захисту від протитанкових засобів.

Прикладом того, як працює аналіз досвіду з бойових дій у США, є наступний факт. В M2A2 ODS-SA поставили лавки у десантному відділені замість індивідуальних крісел. Застосування в боях показало, що військові швидше покидають машину з лав, ніж з окремих крісел. Вони кріпляться на стінках машини, щоб під час підриву на міні енергія від вибуху менше передавалась бійцям всередині. Бійці 47-ї окремої бригади вже неодноразово знищували ворожу піхоту, БТРи, БМП і навіть танки. M2 Bradley — це поєднання трьох ключових елементів: бронювання, технологічність і бойові можливості.

До початку повномасштабної війни українська армія мала лише радянські БМП-1, 2 і 3. Після початку 24 лютого 2022 року Сили оборони почали отримувати БМП західних виробників. Серед них:. Всі вони в рази кращі за радянські машини. Оператори нових бойових машин кажуть, що це як пересісти з “Жигуля” на “Мерседес”. Порівнювати бойові можливості західних БМП немає особливого сенсу, бо вони мають різницю в деталях. Загалом це новий рівень можливостей для українських військових.

Окрім базового потужного захисту M2 Bradley має спеціально створений динамічний захист BRAT. Bradley Reactive Armor Tiles — це розробка компанії RAFAEL для легкоброньованої техніки. Додатковий захист використовувався теж під час війни в Іраці. Він має захищати машину від протитанкових засобів ураження.

Російська армія також встановлює на легкоброньовану техніку динамічний захист. Проте ключовою відмінністю є те, що на БТРи або навіть броньовики ставиться ДЗ “Контакт”, який розрахований для танків. Тонка броня бронетранспортера чи бойової машини піхоти може не витримати спрацювання “Контакту” й пробити захист всередину. Відтак окупанти в спробі підвищити захист техніки насправді роблять гірше.

Бойовий модуль Bradley містить 25-мм автоматичну гармату Bushmaster M242 і ПТРК TOW-2B. Гармата має скорострільність 200-500 пострілів на хвилину. Вогонь може вестись двома типами боєприпасів бронебійно-фугасними та осколково-фугасними. Гармата повністю стабілізована, а тому може вести прицільний вогонь і під час руху. Протитанковий комплекс TOW-2B запускається зсередини машини. Дальність дії до 4,5 км.

За час повномасштабної війни 47-ма бригада уразила значну кількість техніки і ворожої техніки, але особливого розголосу отримав епізод знешкодження найновішого російського танка Т-90М “Прорив”. Як розказали бійці після бою, перша БМП мала технічні проблеми, тому на її заміну прийшла друга й “залетіла на характері”.

"Били всім підряд… Колись грав в компʼютерні ігри, то я пригадав все. Як бити ті танки, і куди бити, бо я мав його зупинити будь-яку ціну”, — згадує командир-навідник Сергій про бій проти Т-90М.

Третім елементом переваги БМП M2 Bradley є її технологічність, яка також переважає радянські зразки. Наприклад, M2 має тепловізійну систему SADA-II — така сама встановлена на танках Abrams в розпорядженні ЗСУ. Комплекс має радіус дії до 5 км, що означає командир машини першим виявить російську машину й зможе відкрити вогонь. Радянські БМП в принципі не мають тепловізійних прицілів.

47-ма окрема механізована бригада вже неодноразово демонструвала високу майстерність при відбитті російських атак на Авдіївському напрямку. Це спонукало виробника BAE Systems анонсувати відновлення виробництва БМП разом з гаубицею М777. Рішення повʼязують з високим попитом на озброєння.

Висока ефективність M2 Bradley під час російсько-української війни не скасувало плани США розробити наступну версію машини. В листопаді 2023 року був представлений концепт БМП XM30, яка має стати основною бойовою машиною піхоти в Сухопутній армії США. XM30 є частиною ширшої програми створення гусеничних машин OMFV. Передбачається, що нова БМП буде стрибком у розвитку технологій і зможе бути безпілотною.

M2 Bradley називають такою, що вже досягла межі у модернізації. Розробкою наступника займається пʼять компаній, кожна з яких має представити своє бачення. Загальна вартість контрактів оцінюється у 299,4 млн доларів.

У висновку можна зазначити наступне:

• БМП M2 Bradley виявилася ефективною та надійною зброєю в боротьбі проти російської бронетехніки під час російсько-української війни. Її успішні бойові дії свідчать про важливість модернізації українського озброєння та співпраці зі світовими партнерами.

• Висока технологічність та передове озброєння M2 Bradley роблять її перевагу перед радянськими аналогами. Тепловізійна система SADA-II та інші сучасні технології роблять цю бойову машину більш ефективною на полі бою.

• Розробка наступного покоління бойових машин піхоти, таких як БМП XM30, свідчить про постійне стремлення до інновацій та удосконалення військової техніки. Це відображається у програмах модернізації та розвитку озброєння, спрямованих на забезпечення безпеки та ефективності сил оборони.

У четвертий рік війни кияни стали заручниками ілюзії безпеки у власних оселях. Попри те, що столиця України залишалася основним центром адміністративного та культурного життя, протягом цього періоду вона неодноразово ставала мішенню для ракетних ударів, артилерійських обстрілів та інших загроз, що залишали слід на кожному мешканці. Усе це створило парадоксальну ситуацію: навіть попри відносну стабільність, люди в столиці все більше почувалися невпевнено та під постійною небезпекою.

Ще до початку війни Київ був символом безпеки і процвітання, тим місцем, де можна було знайти притулок від усіх зовнішніх загроз. Однак із часом ця ілюзія почала руйнуватися. Кияни стали свідками ракетних ударів, які вражали цивільні об’єкти, житлові будинки, інфраструктуру. Протягом останніх років столиця пережила серію жорстоких атак, що змусило багатьох замислитися над питанням безпеки навіть у своїх домівках.

Корупційний аспект ситуації не менш вражає. За останні роки на ремонт і будівництво сховищ витрачено понад два з половиною мільярда гривень, однак більшість тендерів отримали фірми-одноденки з мінімальним статутним капіталом. Систематичні переплати на будматеріалах та закупівля непотрібного обладнання, як-от барабани та овочерізки за захмарними цінами, свідчать про глибоку корупцію на всіх рівнях.

Доступ до інформації про справжній стан укриттів обмежений: чотири з десяти районних адміністрацій відмовляються надавати дані, аргументуючи це службовою таємницею. Це створює ілюзію безпеки, яка розбивається під час першої серйозної атаки. Навіть масштабні тендери та кошти не рятують життя киян, якщо за організацією стоїть мережеве відмивання грошей і безкарність чиновників.

Трагедії останніх років, коли внаслідок ракетних ударів загинуло десятки людей, включно з дітьми, демонструють ціну цієї паперової безпеки. Система, у якій лояльність до керівників важить більше за життя дітей, не здатна забезпечити справжній захист. Без радикального очищення від корупції та реальних покарань для організаторів схем безпека Києва залишатиметься привілеєм для обраних.

Останні новини