Київрада готує збільшення капіталу «Київтеплоенерго» на 2,7 млрд грн

Українське кіно завжди відрізнялося своєю неповторністю та оригінальністю сюжетів, і фільм "Смак свободи" не став винятком. Ця захоплива комедія з елементами фентезі розповідає історію головної героїні, яку відтворює талановита акторка Ірма Вітовська. Ірма Вітовська на сьогоднішній день є однією з провідних кіноакторок України, знявшись за останній період часу в різноманітних жанрах від комедій до драми та трилера.

Фільм "Смак свободи" привертає увагу не лише своїм жанром, але і оригінальним сюжетом, який поєднує в собі романтичну комедію та елементи фентезі. Головна сюжетна лінія фільму полягає в тому, що героїня головного ролю, Ірма, грає роль Ольги Франко, яка воскресає зі своєї книжки з рецептами 1929 року, щоб допомагати сучасній кухарці у її творчому шляху.

Режисер Олександр Березань вже не вперше звертається до теми успіху та мотивації у своїх фільмах. У цьому проекті він пропонує глядачам жіночу мотиваційну історію з першокласним акторським складом, в якому беруть участь відомі українські та запрошені польські актори.

"Смак свободи" не лише розважить глядачів своєю гумористичною історією, але й відіграє значну роль у національній самоідентифікації, оживляючи напівзабуті історичні постаті та сприяючи розумінню та збереженню культурної спадщини.

У паралельному світі Варі із займаною душею та пустим кошельком, доля відкладає розчарування на порозі ресторанів. Майже на межі відчаю, як тінь, з'являється Ольга Франко, персоніфікація відомої української письменниці, втілюючи образ доброї книжкової феї-наставниці. Чи випадково вона з'явилася, чи це диво, що трапилося з Варею? Тут важливіша сама підтримка, ніж пояснення. У цій казці про сучасну Попелюшку велику роль відіграє не лише Ольга Франко, але і наполегливість та самовідданість головної героїні.

Далі розгортається звичайна боротьба за місце у "Ресторані № 1", де навіть величезні конфлікти між шеф-кухарем та власником не вражають своєю несподіваністю. Однак, на тлі випробувань, головним суперником для Варі стає її колишній помічник Леся. А ще у її житті з'являється чоловік-програміст Тарас, який стає не лише конкурентом, але й підтримкою у важкі часи.

Фільм "Смак свободи" вміло вплітає кулінарні мотиви та елементи романтики у свою історію. Чи то захоплююче приготування салатів, чи загадковий буряковий квас, що став основою для унікального борщу, ці моменти викликають бажання пошукати смак свободи та невідомих кулінарних шедеврів разом з героями.

Хоча фільм не оминув передбачуваності та романтичних штампів, його позитивна енергетика та яскраві образи роблять його ідеальним варіантом для легкого та приємного перегляду вихідного дня.

У фільмі "Смак свободи" присутня унікальна суміш кулінарних елементів, романтики та відчуття свободи, що робить його цікавим для глядачів. Головна героїня, Варя, знаходить підтримку в несподіваному джерелі — Ользі Франко, яка виступає символом сили та мудрості. Фільм, хоч і передбачуваний у деяких моментах, здатний вразити глядачів яскравими образами та позитивною енергетикою. "Смак свободи" — це ідеальний варіант для приємного та легкого перегляду, що залишає позитивні враження і бажання пошукати свою власну свободу та невідомі кулінарні шедеври разом з героями.

Повстанці продовжують виставляти мужні опори російським окупантам на теренах Донеччини. Останнім часом їхні атаки особливо активізувалися, зокрема, село Уманське, що розташоване в Покровському районі, стало новим об'єктом вторгнення. Напрямок, де розгортається ця боротьба, належить до найгарячіших на лінії фронту, і це ще раз підтверджує витривалість та героїзм українських захисників. Українські військові продовжують відстоювати свою землю, використовуючи усі доступні засоби та стратегії, щоб запобігти подальшому просуванню ворожих військ.

Про це 26 травня повідомив портал DeepState, опублікувавши оновлену карту. Згідно з їхньою інформацією, армія РФ також мала успіхи в Іванівці.

«Ворог окупував Уманське і просунувся в Іванівці», – йдеться у повідомленні. Російські війська продовжують наступ, прагнучи захопити якнайбільше територій України. З початку 2024 року Росія захопила майже на 100 кв.км більше, ніж за останні три місяці 2023 року. Причиною є брак зброї у ЗСУ.

Лише за квітень під контроль РФ перейшло близько шести сіл на донецькому напрямку. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) заявили, що досягнення Росії в Очеретино поставили командування РФ перед вибором: продовжувати наступ на захід у напрямку Покровська або наступати на північ у напрямку Часового Яру.

Також під час наступу на Харківщині росіяни захопили понад десять сіл. Військовий оглядач німецького видання Bild Юліан Ріпке стверджує, що на початку травня ворог атакував позиції Сил оборони у двох місцях на півночі регіону.

Загалом експерти зазначають, що РФ захопила під час весняного наступу більше територій, ніж Україна звільнила під час контрнаступу 2023 року. ISW спрогнозував, як далеко просунеться наступ РФ влітку і коли слід очікувати на контрнаступ ЗСУ.

Співробітники Бюро економічної безпеки (БЕБ) проводили на фабриці слідчі дії. Однак ситуація несподівано загострилася, коли група осіб вступила в конфронтацію з правоохоронцями.

Вразила мене історія публічно спійманих на брехні міністра енергетики та підлеглих йому чиновників. Вразила аналогіями, та висновками з них. Хто не в курсі – я коротко нагадаю суть зашквару.

Пару тижнів тому усі ми потерпали від тривалих блекаутів і підозрювали, що явно щось трапилося – але нам, смердам, знати про це не положено.

Експерт Харченко повідомив, що на Південно-Українській АЕС сталася аварія, згоріли трансформатори. Аварія не критична, і насправді за 24 години все відновили. Але міністр синхронно з підлеглим «Енергоатомом» заперечували факт аварії, називаючи з трибуни Верховної Ради викриття Харченка «російським іпсо».

Потім народний депутат Железняк опублікував відповідь Укренерго, де українською по білому було написано: «так, була аварія, так, вийшли з ладу трансформатори, так, відключили енергоблок».

Але чиновники продовжували заперечувати вже підтверджений факт і продовжували називати правду «російським іпсо». Ще й звернулися до РНБО та СБУ «вжити заходів щодо щодо тих, хто поширює чутки…».

Ну а потім міжнародна організація МАГАТЕ офіційно підтвердило факт аварії – тому що це їхня робота.

Думаєте, міністр визнав брехню, пояснив причини, покаявся? У жодному разі. Думаєте, йому загрожує відставка чи хоча б покарання за завідоме неправдиве інформування СБУ? Та щас.

За майже аналогічним сценарієм розвивалася історія зі зламом Дії у 2022. Хак відбувся у січні 2022-го. Міністр Дії та його підлеглі посіпаки заперечували цей факт, попри докази зі зливу у даркнеті частини бази вкрадених даних. Експерт Корсун повідомив про ці докази, його називали «агентом кремля» та внесли в «миротворець» – правда, за критику іншого державного додатку(на сьогодні вже видалили).

Але у липні 2023 нардеп від правлячої партії Федієнко (який також є палким прихильником цифроміністра Федорова) пише офіційний запит міністру оборони Резнікову, де українською по білому пише «У ніч з 13 на 14 січня 2022 року були зламані Дія…»

Експерт Корсун знов вказує на цей факт як на черговий доказ зламу Дії. І знов отримує порцію звинувачень у «розповсюдженні російської іпсо». І ось у липні 2024 факт зламу Дії підтверджується судом штату Меріленд, Генпрокуратурою та ФБР США, ця справа висвітлюється виданнями Wall Street Journal, USA Today, а також «Голосом Америки», а підозрюваного росіянина оголошено у розшук та оголошено винагороду у $10 млн. за його затримання

Що робить цифроміністр та його підлеглі? Звісно, заперечують очевидні факти. Смішно намагаються відбрехатися, начебто «злив даних 13,5 мільйонів громадян не може бути правдою тому що на той час в Дії було лише 1,5 мільйони». Хоча у новинах за той період особисто сам Федоров вихвалявся «у Дії вже більше 13 мільйонів користувачів». Маніпуляція настільки недалека, що спростовується за кілька секунд гугління. Думаєте, зізналися, пояснили, покаялися? Комусь загрожує відставка?

Отже, примітивне заперечення фактів, які не вигідні владі – це не разові випадки, це їхня стратегія, так вони розуміють «кінець епохи брехні». Не знаю чи їх цьому їх навчають, чи це інстинктивна реакція одноклітинного організму на подразнення.

Але ключова проблема браку довіри полягає у тому, що коли тебе ловлять на маленькій брехні – автоматично виникає переконання, що у великих питаннях ти так само брешеш. А проходження наступної зими – дуже велике питання для українців, особливо для тих, хто замкнений у межах України і не має можливості виїхати «перезимувати» десь на Балі чи Таїланд. Отак і виходить, що системна брехня чиновників перетворюється у питання виживання нації. А брехнею завжди намагаються прикрити корупцію, саботаж, некомпетентність, розкрадання. Явища, розвиток яких в Україні якраз повністю співпадає з цілями кремля.

Столичні правоохоронці викрили багаторічну схему розкрадання бюджетних коштів, спрямованих на реконструкцію ліфтів у житлових будинках Києва. За даними слідства, у 2023–2024 роках із міського бюджету було виведено щонайменше 100 млн грн. Це відкриття стало результатом масштабного розслідування, яке виявило серйозні зловживання та корупційні схеми у сфері комунальних послуг столиці.

Ключову роль у цьому процесі відіграло комунальне підприємство «Київбудреконструкція», яке керував Анатолій Сульдін. Це підприємство виступало замовником робіт із реконструкції ліфтів для кількох житлових комплексів у столиці. Завдяки використанню схем, що включали фальшиві тендери, завищення вартості робіт та матеріалів, а також використання фіктивних підрядників, кошти, які мали йти на модернізацію ліфтів, виводилися в інші канали.

ТОВ «Майстерліфт» (336 млн грн),

ТОВ «Юніт-Л» (267 млн грн),

ТОВ «Елевейтор Сервіс» (185 млн грн),

ТОВ «МП «Промкомплекс» (27 млн грн).

Загалом на тендерах було освоєно 815 млн грн.

У тендерній документації спеціально прописувалися технічні вимоги, що підходили лише під ліфти від двох виробників – ТОВ «Завод Євроформат» та ТДВ «Укрліфтсервіс». Це унеможливлювало участь інших компаній і створювало ілюзію конкуренції.

При цьому підрядники були взаємопов’язані: орендували приміщення на тих самих заводах, мали спільних субпідрядників, перераховували кошти через «фіктивні» компанії, щоб переводити гроші в готівку.

Ціни на обладнання завищували на десятки відсотків.Наприклад, ліфт для будинку на вул. Івасюка, 18-Б (Оболонь) обійшовся місту у 1,57 млн грн, тоді як ринкова ціна становила близько 1,1 млн грн. Схожі випадки зафіксовані на Тростянецькій, Симиренка, Севастопольській та інших адресах.

У серпні 2025 року поліція провела серію обшуків:

у офісі КП вилучили понад 160 договорів підряду,

у квартирі директора Анатолія Сульдіна – телефон iPhone 15 Pro,

у начальника тендерного відділу – телефон Redmi.

Сульдін уже фігурує в іншій справі про розтрату коштів на реконструкції ліфтів.

«Майстерліфт» – пов’язаний із «Заводом Євроформат». Засновники – структура «Славутич-Інвест» і Святослав Тригуб.

«Елевейтор Сервіс» – власники Олена та Василь Яніцькі. Василь – депутат Рівненської облради від «ЄС», колишній нардеп VIII скликання. Родина володіє розкішною нерухомістю, землею, катером і годинниками класу «люкс».

«Юніт-Л» – засновник Олександр Корнута, директор Ірина Романенко. У 2011 році підприємством керувала Олена Курдюмова – ймовірна родичка Юрія Курдюмова, екскандидата у нардепи від СДПУ(о).

«Промкомплекс» – бенефіціари Анатолій Тишкевич і Сергій Бондаренко.

Це не перший випадок. Ще у 2019 році СБУ звинувачувала «Київбудреконструкцію» у переплатах на термомодернізації шкіл. Тоді мова йшла про конвертацію понад 200 млн грн через десятки фіктивних компаній.

У 2023 році правоохоронці вже відкривали справу щодо тих самих підрядників («Юніт-Л» і «Елевейтор Сервіс»), які завищили вартість реконструкції ліфтів у шести будинках столиці.

КП підпорядковується Департаменту ЖКІ КМДА. Його очільник Дмитро Науменко сам проходить у справі про розтрату коштів на будівництві водопроводу. Політичну відповідальність за напрямок роками несе заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.

Розслідування показує, що «Київбудреконструкція» перетворилася на “чорну касу” для обраних підрядників, а міський бюджет втратив сотні мільйонів. У центрі – повторювані схеми, фіктивні фірми та прямий політичний дах.