Київський районний суд Одеси закрив кримінальне провадження проти Сергія Лепетинського через закінчення строку давності

У результаті масових вилітів російської авіації з бомбами, Авдіївка стала свідком значних зруйнувань та втрат. Російські бомбардувальники вперше з початку конфлікту змогли організувати одночасні прольоти десятків літаків, що супроводжувалися масовими випадами коригованих бомб на українські позиції, наносячи значні матеріальні та людські втрати. Російські авіабомби, хоч і не досягли точності західного аналога JDAM, демонстрували ефективність у руйнуванні будівель та перешкод на шляху логістики ЗСУ та постачання на "останньому кілометрі". Українські Повітряні Сили, в свою чергу, заявили про збиття 13 російських бойових літаків, включаючи бомбардувальники Су-34 та винищувачі Су-35.

Після відходу українських військ з Авдіївки, Росія перейшла до позиційних боїв, але продовжила нарощування своїх військових потужностей. Російський Міноборони відзвітував про відвідування Сергієм Шойгу одного зі своїх військових підприємств у Нижньогородській області, де виробляються та модернізуються авіаційні бомби, включаючи ФАБ-1500 та ФАБ-3000. Останні є серйозними засобами ураження, які використовувалися радянською армією в Афганістані, а нині в російській армії модернізовані до рівня керованих авіабомб. Введення таких бомб у виробництво є частиною стратегії нарощування військового потенціалу Росії та відповіддю на українські та західні заходи щодо зміцнення обороноздатності.

Бомба ФАБ-3000, здатна зруйнувати об'єкти на відстані 35 метрів від місця падіння та викликати важкі контузії та руйнування в радіусі 150 метрів, представляє значну небезпеку для військових та цивільних об'єктів. Російські війська використовують ці важкі авіабомби, але їх основний носій, літак Ту-22М3, обмежений з точки зору маневреності та застосування у складних умовах бойових дій через великі розміри бомболюка. Інші потенційні носії, такі як Су-34 та Ту-16, також мають обмеження щодо маневреності та ефективності.

Виробництво та застосування бомб ФАБ-3000 може виявитися неефективним та дорогим, що може призвести до виведення частини літаків з експлуатації. Замість цього, російські війська можуть вирішити застосовувати легші бомби, такі як ФАБ-500, які, хоч і менш потужні, проте дозволяють зберегти маневреність та ефективність носіїв. Такі висновки робить "військовий блогер" Fighterbomber.

Хоча ФАБ-3000 має вражаючу потужність, точність є критичним фактором в її застосуванні. Навіть одиночна бомба, яка впаде не належним чином, може завдати такі ж пошкодження, як і легші вибухові пристрої. ФАБ-3000 були розроблені ще у 1940-х роках, та їхнє використання в сучасних умовах потребує вдосконалення та пристосування до сучасних реалій.

Бомби ФАБ-3000, які використовуються російськими військами, направлені на руйнування та знищення стратегічно важливих об'єктів. Дрібніші бомби зазнаходяться у цілях, що можуть бути легко знищені, таких як кораблі, тоді як важкі бомби використовуються проти виробничих підприємств, гребель та бетонних укриттів.

Хоча наразі не ведеться повномасштабне виробництво нових бомб ФАБ-3000, старі радянські бомби проходять процес розконсервування, випробувань та модернізації. Ці бомби мають великі розміри та важку конструкцію, виготовлені з чавуну з товстими стінками. Їх висока ефективність полягає у можливості скидати їх по дві бомби одночасно з одного літака, що забезпечує швидке та масштабне ураження.

Хоча російські війська спочатку використовували ці бомби без точного коригування в облозі Маріуполя, зараз вони збираються модернізувати їх для забезпечення більш точних ударів. Однак важкі стратегічні бомбардувальники, такі як Ту-22М3, мають обмежену маневреність та стають легкою мішенню для протиповітряної оборони. Тому росіяни можуть перейти до використання легших бомб у разі обмеження можливостей їхніх важких літаків.

Російська авіація вже використовує керовані авіабомби на прифронтових ділянках, особливо в районі Авдіївки, Бахмута, Кринок та Куп'янського напрямку. Вони також активно застосовуються в прикордонній смузі від Чернігівщини до Харківщини. Для українських міст і регіонів, що перебувають у зоні конфлікту, це становить серйозну загрозу, особливо у випадку недостатньої протиповітряної оборони.

У Кринках виникла складна ситуація, особливо щодо евакуації, оскільки потрібно вивозити людей під удари фронтового вогню та артилерії. Проте завдяки маневрам, мережі спостережних пунктів та розсіренню складів з постачання на "останньому кілометрі", Збройні сили України здійснюють успішну оборону.

За загальною статистикою, з початку 2024 року російські літаки випустили понад 3500 авіабомб на позиції українських Сил оборони, що у 16 разів більше, ніж у попередньому році. Це становить в середньому 40 бомб щодня, проте можливі і дні, коли було скинуто навіть 150 бомб.

Українські оборонці виявляють високу маневреність та ефективність у реагуванні на авіаційні атаки. Росіянам важко прорвати оборонні лінії українських військ, оскільки при кожному успішному прилеті українські сили здійснюють контрнаступ.

Російські авіабомби, незважаючи на їхню велику потужність, не здатні радикально змінити хід війни, оскільки обмежені можливостями носіїв та відсутністю ефективного прикриття від протиповітряної оборони. Україна здатна вирівняти цю ситуацію завдяки поставкам військової техніки, такої як літаки F-16 та плануючі бомби JDAM. Такі заходи дозволять збалансувати силові можливості на полі бою, перешкоджаючи масовому застосуванню важких авіабомб з боку Росії.

Українські Сили оборони активно відстоюють свої позиції в умовах російської агресії, незважаючи на значне збільшення кількості авіабомб, які скидають російські літаки. Важливою складовою успішної оборони є маневреність, мережа спостережних пунктів та розсірення складів з постачання на "останньому кілометрі". Російські авіабомби, хоч і мають велику потужність, не здатні радикально змінити хід війни, особливо з огляду на обмежені можливості носіїв та відсутність ефективного захисту від протиповітряної оборони. Поставки нової військової техніки, такої як літаки F-16 та плануючі бомби JDAM, забезпечать Україну засобами для балансування силових можливостей на полі бою та перешкодять масовому застосуванню важких авіабомб з боку Росії.

Після призначення Олексія Калини на чолі «Газорозподільних мереж України» компанія почала стрімко трансформуватися, і ці зміни дедалі менше нагадують природне кадрове оновлення. Натомість формується цілісна та керована структура, у якій ключові управлінські позиції займають люди, пов’язані саме з Харковом та наближені до нового керівника. Упродовж кількох місяців призначення склали вертикаль, що дозволяє концентрувати ухвалення рішень та контроль над основними процесами в руках обмеженого кола осіб.

Першим показовим кроком стало призначення Євгена Швеця керівником юридичного департаменту. Саме через цю ланку проходять закупівлі, договори, судові процеси та ключові юридичні висновки, які визначають діяльність компанії на стратегічному рівні. Зміцнення цього напрямку людиною, що має тісний зв’язок із керівником, фактично заклало основу для нової моделі управління — контрольованої та централізованої.

Далі — більше. Напрям проблемної заборгованості передали Андрію Ворожбянову, який раніше працював у харківській будівельній сфері. Ще один представник цього ж кола — Артем Павлов, котрий займався земельним контролем і тепер отримав впливовий блок, пов’язаний зі стягненнями та боргами.

Комунікацію з державними структурами очолила Тетяна Барабанщикова — колишня співробітниця кримської прокуратури. Саме там у свій час працював і Калина, тож нинішня управлінська конфігурація вибудовує замкнуту систему довіри, де особисті зв’язки мають більше значення, ніж попередній досвід у галузі.

Окремий фокус — створення потужного блоку контролю дисципліни споживання газу. Цей напрям має значний важіль впливу на бізнес, забудовників і споживачів. Підрозділ очолив Вадим Бойченко, а разом із ним до команди долучився Максим Ковальчук, який раніше контролював МАФи в Харкові. Така зв’язка створює інструмент тиску, здатний впливати на ключових гравців ринку.

Кадрова політика повторюється й у регіональних відділеннях — юридичні служби, служби безпеки та контроль газу поповнюються тими ж представниками харківського середовища.

Ці зміни виходять за рамки звичайного оновлення кадрів. Фактично формується модель, у якій юридичні ризики, боргова політика, безпека, взаємодія з державою та контроль споживання газу концентруються в руках однієї групи. Така вертикаль здатна впливати на фінансові рішення, тендери, кадрові призначення і навіть регіональну політику компанії.

Якщо тенденція продовжиться, ГРСУ може перетворитися з інфраструктурної держкомпанії на закритий клановий центр впливу, де походження важить більше, ніж компетентність, а ключові рішення ухвалюються у вузькому колі.

Українські правоохоронні органи 17 травня повідомили про затримання бізнесмена Віталія Кропачова, відомого своїми активами у вугільній, газовій, енергетичній та медійній сферах. Цю інформацію підтвердило Державне бюро розслідувань (ДБР), зазначивши, що тривають подальші слідчі дії. Причини затримання наразі не розголошуються, проте правоохоронці обіцяють надати більше деталей згодом.

Віталій Кропачов є власником компанії “Укрдонінвест”, яка займається видобутком вугілля та газу. За останні роки він активно розширював свій бізнес, викуповуючи підприємства у різних секторах, включаючи машинобудівну, будівельну та транспортну сфери. Крім того, Кропачов придбав медіаактиви, зокрема телеканали та компанію-оператора цифрового мультиплексу.

Раніше правоохоронці вже розслідували його можливу причетність до схеми з контролем за державними закупівлями у вугільній промисловості, яка призвела до значних збитків для державного бюджету. Зокрема, слідство виявило переплати за обладнання на суму понад 51 мільйон гривень.

Варто також зазначити, що Фонд державного майна України оголосив про намір приватизувати ряд об'єктів, серед яких Білгород-Дністровський порт. Попередні спроби провести аукціони не були успішними через відсутність зацікавлених учасників.

Затримання Віталія Кропачова, одного з впливових українських бізнесменів, стало важливою подією, яка привернула увагу громадськості та медіа. Його арешт може мати значні наслідки для вугільної, газової, енергетичної та медійної галузей, де він активно працював та інвестував. Незважаючи на те, що причини затримання наразі не розголошуються, попередні розслідування його діяльності свідчать про можливі зловживання у сфері державних закупівель, що спричинили значні збитки для державного бюджету. Подальші слідчі дії, про які повідомило ДБР, можуть пролити світло на деталі справи та розкрити масштаби ймовірних правопорушень.

Також варто відзначити, що арешт Кропачова відбувається на тлі оголошення Фондом державного майна України про намір приватизувати ряд об'єктів, включаючи Білгород-Дністровський порт. Це підкреслює важливість прозорості та законності у проведенні приватизаційних процесів та державних закупівель. Успішне завершення слідства та справедливе судове рішення у справі Кропачова можуть сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні та зміцненню довіри до правоохоронних органів і системи правосуддя.