La Stampa: Трамп і Путін домовляються про Україну без Європи

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Як повідомили в Італійській федерації футболу, Андрій Шевченко був номінований у категорії “Іноземні футболісти” та отримав свою нагороду на урочистій церемонії в Коверчано.

Також до Зали слави увійшли із італійський футболіст, колишній тренер “Роми” Даніеле Де Россі, тренер збірної Італії Лучано Спаллетті, Ар’єдо Брайдом, Роберто Бонінсеньєм, Валентиною Джачінті, Агостіно Ді Бартоломеєм, Вінченцо Д’Аміко та Манліо Скопіньо. На церемонії Шевченко зачитав свого листа, якого адресував Італії та “Мілану”. “Це лист від української дитини, яка мріяла потрапити до тебе.

Наша перша зустріч відбулася по телевізору, і я відразу ж закохався в тебе. Я побачив Мальдіні, Барезі, Марадону, Платіні, Ван Бастена, Баджо, Віаллі та завмер, як завмирають перед найбільшими творами мистецтва. Я бачив пристрасть людей, майже релігію. Я бачив повні стадіони з історією. Моя перша поїздка за кордон у дитинстві була в Італію, спершу до Риму, а потім до Агрополі на турнір. Мене відразу вразило все в людях, особливо щедрість. Мені було добре тут і я подумав:

Я маю повернутися сюди будь-що-будь”. Так і сталося. Дорогий “Мілан”, спасибі тобі за те, що повірив у мене. Ти одразу ж, з першого дня, дав мені відчути себе членом своєї сім’ї. Ми багато виграли разом, і я познайомився з незвичайними людьми, особливо з сім’єю Берлусконі, Адріано Галліані, Арієдо Брайдою, сім’єю Мальдіні. Міланістами стають з першого дня і назавжди

Шевченко зазначив, що “увійти до Зали слави італійського футболу — величезний привілей, і за це я дякую всім моїм партнерам по “Мілану”, керівникам клубу і його вболівальникам”.

Коверчано, де я перебуваю сьогодні, — це не тільки батьківщина Італії, воно відоме всюди. Звідси вийшли всі найвидатніші тренери, і я хотів би сказати вам, хлопцям зі збірної Італії, одну річ: італійський футбол люблять у всьому світі. Захищайте його і шануйте. Нарешті, я хотів би сказати спасибі всій Італії за те, що вона підтримала Україну в найскладніший момент нашої історії. Те, що для інших є нормою, для нас — надія. Надія на те, що ми все ще тут, кожен день і назавжди. Італія, я люблю тебе

Андрій Шевченко розпочинав футбольну кар’єру у київському “Динамо”, за яке дебютував 8 листопада 1994 року, вийшовши на заміну в матчі проти донецького “Шахтаря”. З “Динамо” Шевченко 5 разів ставав чемпіоном України та тричі вигравав Кубок України.

Влітку 1999 року італійський “Мілан” заплатив за Андрія 25 млн доларів. 29 серпня 1999 дебютував у Серії “А” в матчі проти “Лечче”, а у першому ж сезоні став найкращим бомбардиром Серії “А”, забивши 24 м’ячі в 32 іграх чемпіонату. Загалом Шевченко виступав за “Мілан” з 1999 по 2006 рік, де завоював медалі чемпіонату Італії, Кубка Італії, а також переміг у Лізі Чемпіонів. У 2004 році Шевченко отримав Золотий м’яч.

У 2006 році Шевченко перебрався до англійського “Челсі” за 30,8 млн англійських фунтів. Цей трансфер англійські вболівальники називали одним із провальніших. Не зумівши закріпитися у складі “пенсіонерів”, Шевченко на рік повернуся до “Мілану” в оренду. 32-річний гравець не зміг вибороти місця у стартовому складі і більшість ігрового часу проводив у матчах Кубка УЄФА, Кубка Італії, або після виходів на заміну у поєдинках Серії “А”.

Загалом у 322 матчах за “Мілан” Шевченко забив 175 голів та віддав 45 результативних передач. У серпні 2009 року стало відомо, що Шевченко повертається до київського “Динамо”, де провів три роки, і в 2012 році після домашнього Євро-2012 завершив кар’єру футболіста.

З 2016 по 2021 рік Шевченко очолював збірну України, з якою пробився до 1/4 Євро-2020. Після завершення кар’єри у збірній, Шевченко очолив італійський “Дженоа”, де пропрацював лише рік, і був звільнений через погані результати. У січні 2024 року Андрія Шевченка обрали новим президентом Української асоціації футболу. За відповідне рішення проголосували делегати на позачерговому Конгресі УАФ.

Українські прізвища — це не просто засіб ідентифікації. Вони являють собою живу спадщину, яка зберігає в собі багатий пласт історії, культури та соціальних структур нашого народу. Кожне прізвище — це своєрідна подорож у минуле, яка розповідає про походження родів, знатність чи ремесло предків, а також часто відображає навіть дохристиянські ритуали та культури. Вони несуть інформацію, яка може пролити світло на етапи розвитку нашої нації та її взаємодії з іншими культурами.

Фахівці вказують на те, що система прізвищ почала формуватися ще в період княжої доби. На той час знатні родини вже мали свої родові додаткові імена, що виконували функцію родових ознак. Зазвичай такі прізвища позначали належність до певного роду або рід занять, наприклад, “Коваль”, “Шевченко” або “Лісовий”. Під час цієї епохи прізвища ще не були систематизованими, але вже чітко відображали соціальний статус і професійну діяльність людини.

Тоді сформувалися характерні суфікси: –енко, –ук/–юк, –ич/–ович, –ський/–цький, –ець/–анець, –айло, –ко, –ак, –ун.

Прізвища на –енко (XI–XIII ст.)Означали «нащадок» або «той, хто походить від…». Поширені приклади: Петренко, Остапенко, Дмитренко, Гриценко.

Прізвища на –ич/–ович (XII–XIV ст.)Носили їх представники княжих та боярських родів: Данилович, Романович, Іванович.

Прізвища на –ський/–цький (XIV ст.)Походили від назв поселень і були шляхетськими: Костецький, Збаразький, Острозький, Корецький.

Прізвища на –ук/–юк (XIII–XIV ст.)Характерні для Волині, Полісся та Поділля: Ковальчук, Гаврилюк, Мирончук, Гнатюк.

Прізвища від дохристиянських імен (XI–XIII ст.)Включають Тур, Туренко, Левко, Ворон, Сокіл, Дубенко.

Прізвища від професій (XIII–XV ст.)Коваль, Коваленко, Гончар, Гончарук, Писар, Пастух, Мельник.

Прізвища з тюрксько-кипчацьким корінням (XII–XIV ст.)Походять від контактів з половцями, кипчаками, ногайцями: Карась, Козак, Сагайдак, Татаренко.

Даниловичі, Романовичі, Туровичі, Острозькі, Збаразькі, Корецькі, Ходкевичі, Глинські, Карачевичі, Митко/Митьків, Кондратенко.

Українські землі були густонаселеними, політично роздрібненими та міжкультурним перехрестям. Це сприяло ранньому формуванню стабільних родових назв. Прізвища на –енко досі становлять понад 38% усіх українських прізвищ. Найдавніші княжі та шляхетські прізвища найчастіше зустрічаються у Галичині та на Волині, а найбільше різноманіття — в Одеській, Чернівецькій та Закарпатській областях.

Українські прізвища — це жива історія. Вони ведуть нас до Київської Русі, княжих династій, козацької доби і навіть у світ давньослов’янських вірувань. Кожне прізвище — це частина родового коду та нашого спільного минулого.