Ліквідація МСЕК: Зеленський підписав закон

Упродовж минулого місяця автопарк України суттєво поповнився легковими автомобілями з бензиновими двигунами. Загалом було ввезено та зареєстровано 12,4 тисячі таких машин, що на 43 відсотки перевищує показник аналогічного періоду минулого року. Про це свідчить статистика, оприлюднена фахівцями «УкрАвтопрому».

Згідно з даними аналітиків, частка нових бензинових легковиків у загальній структурі ринку склала 2,3 тисячі одиниць. Це означає зростання на 27 відсотків у річному вимірі та свідчить про поступове відновлення попиту на нові автомобілі, попри складну економічну ситуацію. Покупці дедалі частіше звертають увагу на нові моделі через гарантійне обслуговування, сучасні системи безпеки та нижчі витрати на ремонт у перші роки експлуатації.

Серед нових бензинових моделей найбільшим попитом користувався компактний кросовер Renault Duster. За місяць українці придбали 223 таких автомобілі. Майже не відстав Hyundai Tucson із результатом 203 реєстрації. Далі в рейтингу розмістилися Mazda CX-5, яку обрали 187 покупців, Škoda Kodiaq зі 116 проданими авто та Škoda Octavia, яку зареєстрували 108 разів.

На ринку імпортованих вживаних бензинових автомобілів лідерство зберігає перевірена роками модель Volkswagen Golf, яка з показником 691 авто знову стала найпопулярнішою серед українців. Другу позицію посів кросовер Volkswagen Tiguan — 587 одиниць. Третє та четверте місця розділили Audi Q5 і Nissan Rogue, кожну з яких обрали по 519 покупців. П’ятірку найпопулярніших замкнув Audi A4 із результатом 336 автомобілів.

Експерти зазначають, що зростання інтересу до бензинових авто зумовлене як ширшою пропозицією на вторинному ринку, так і відносною доступністю таких моделей у порівнянні з електромобілями та гібридними автомобілями.

Скаженість війни: як російські бомби-планувальники перевертають усе з ніг на голову

На сході України, де кожен день — це випробування на відвагу, нова російська зброя перетворює найсильніших бійців на молитовників. Злива, що виникла після авіаудару російських бомбардувальників біля міста Лиман, сформувала яр у 15 метрів в діаметрі, глибший, ніж будь-який український окіп. Це місце стало місцем де російські бомби перевірили віру українських солдатів, які захищають країну. Нині їм не лише доводиться боротися з ворогами, але й з небезпекою, що нависає з неба.

Серйозність атаки Росії вражає. За останні два тижні, українці стали свідками двох масованих ракетних та безпілотних ударів, що вразили інфраструктуру країни. Лише за 6 днів, близько 700 фугасних бомб були скинуті з російських винищувачів. Минулого тижня, Харків, друге за розміром місто України, постраждав від планувальної бомби, яка впала на його територію.

Ще більша загроза полягає в розмірах і здатностях цих смертоносних знарядь. Від ФАБ-250 до найбільшої ФАБ-1500, ці бомби мають різні розміри, але всі вони створені для нанесення максимальних руйнівних пошкоджень. Страшніше те, що Росія розробляє бомбу вагою три тонни і збирається випускати бомбу-планувальник "Дрель" з касетними боєприпасами. За словами військових блогерів, ці планувальні бомби можуть стати справжньою крилатою ракетою, що збільшить їх дальність і руйнівну силу.

Російські військові наділені новими технологіями, які роблять їх здатними управляти навіть найсмертоноснішими бомбами, що перевершують будь-які засоби протиповітряної оборони. Українські солдати зараз ведуть боротьбу не лише з озброєними противниками, але й із небезпекою, яка надходить з висоти, змушуючи їх вірити у щасливу зірку та надію.

Важка рішучість виживання: як українські силовики та їхній геній протистоять новій російській зброї

Українські солдати стають перед викликом, який вимагає найвищого ступеня відваги та стратегічного мислення. Нова російська зброя перевіряє їхню витривалість та навички, ставлячи під сумнів навіть найміцнішу оборону.

Наразі бомби, які планують, залишаються неточними, а це означає, що російським генералам доводиться постійно коригувати стратегії, щоб поліпшити прицілювання. Протягом перших двох років конфлікту, вони турбувалися про збереження своїх винищувачів, адже для точнішого скидання бомб російські пілоти повинні були підніматися на велику висоту в небезпечній близькості від лінії фронту. Тепер вони змушені приймати ризик втрати літаків через ефективність українських систем протиповітряної оборони, які продемонстрували свою силу, знищивши дві батареї Patriot.

Українські військові вирішують, куди спрямовувати свої обмежені ресурси, щоб захистити свої позиції. Наразі вони витрачають ракети ППО з розрахунком, адже пакет допомоги зі США затримується. Навпаки, для Росії немає обмежень у використанні її бомб, і її стратегія полягає в тому, щоб використовувати їх на повну потужність, ризикуючи втратами літаків. Однак це може стати великою перевагою для України, яка демонструє свою здатність протистояти агресору.

Таким чином, в цій непередбачуваній війні, де кожен крок може вирішити долю тисяч життів, українські силовики виявляють неймовірну сміливість та наполегливість, борючись за мир та свободу своєї країни.

У вищезгаданій статті ми дізналися про складну ситуацію на сході України, де російська зброя наносить серйозні втрати та завдає загрозу життю українських солдат та мирному населенню. Помітно, що стратегія Росії полягає у використанні новітніх технологій та зброї для зміцнення своєї позиції на фронті. Українські військові виявляють велику сміливість та наполегливість у боротьбі з агресором, однак, вони стикаються з обмеженими ресурсами та нестачею сучасної техніки. Виживання України у цьому конфлікті залежить від її здатності ефективно відповідати на нові виклики та швидко адаптуватися до змін у стратегії противника.

Поки одесити занурені у скандали, пов'язані з діяльністю міського голови Геннадія Труханова, на тлі цих подій формується набагато сильніший і значно більш впливовий тандем. Голова Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) Олег Кіпер та колишній керівник Дніпропетровської області, генерал Сергій Лисак, поступово замикають на собі ключові фінансові потоки південного регіону України. Йдеться не лише про бюджети на укриття та інфраструктурні підряди, але й про інші значущі фінансові схеми, зокрема пов’язані з активами, що потрапили під санкції.

Цей союз, хоч і неформальний, вже отримав репутацію одного з найвпливовіших центрів ухвалення рішень на південь від Києва, де обидва фігуранти мають не лише політичний, а й значний економічний вплив. Кіпер, як голова Одеської ОВА, перебуває в епіцентрі критики за свій стиль управління, що включає жорсткий ручний контроль над силовими структурами та використання адміністративних важелів для вирішення локальних проблем. Його діяльність часто розглядають через призму особистих зв'язків з бізнесом, що виводить на поверхню питання щодо прозорості витрат бюджетних коштів.

За словами місцевих депутатів та експертів, Кіпер фактично побудував власну «вертикаль» впливу. Вона охоплює тендерні комітети, керівників комунальних структур, частину суддівського корпусу та низку бізнес-груп, які працюють переважно на державних підрядах. У воєнний час така концентрація повноважень дала можливість розширити схеми, які раніше були локальними, до масштабу області.

Прихід Сергія Лисака в одеську політичну архітектуру експерти пояснюють просто: регіон потребував силового «наглядача», здатного забезпечити стабільність схем усередині вертикалі. У Дніпропетровській області Лисак уже здобув репутацію посадовця, який контролював обраних підрядників і фактично формував ринок оборонних та будівельних робіт.

На Одещині він з’явився як союзник Кіпера — і дуже швидко влився в місцеву систему. Джерела в обласних структурах стверджують: саме Лисак став ключовим комунікатором між Кіпером і підрядниками, які заходять на проєкти відбудови та будівництва укриттів. Його поява забезпечила «силове прикриття» схем і додала тандему впевненості у безкарності.

Одним із найбільших скандалів, який привів до появи дуету в медійному полі, стала історія з активами російського бізнесмена Ігоря Наумця. Після запровадження санкцій його майно мало перейти у власність держави. Натомість — відповідно до документів та матеріалів журналістських розслідувань — воно опинилося у структурах, пов’язаних із колишнім депутатом Сергієм Шапраном.

Схема виглядала класично: перереєстрація компаній, фіктивні договори, заниження вартості та судові рішення, що «очищали» активи. За інформацією джерел, частина цих операцій відбувалася за мовчазного сприяння структури Кіпера, а нові компанії, які отримували активи, надалі вели діяльність, пов’язану з російськими контрагентами. Це ставить під сумнів не лише законність, а й безпековий аспект таких оборудок.

Найбільш відчутним для мешканців області став напрям будівництва укриттів. Після повномасштабного вторгнення Одещина отримала сотні мільйонів гривень на ці потреби. Проте темпи роботи та якість об’єктів викликали все більше запитань.

Громади скаржаться на укриття, які коштують дорожче за приватні будинки, на проєкти з невиправдано великими бюджетами й на ситуації, коли завершення об’єктів затягується без видимих причин. У регіоні вже працюють кілька підрядників, які регулярно отримують великі контракти. Неформально їх пов’язують із оточенням Кіпера, хоча офіційних підтверджень немає.

Поява Лисака на цьому напрямі лише посилила підозри. За словами місцевих чиновників, саме він неформально курує частину оборонних і будівельних проєктів, забезпечуючи «потрібні рішення» на рівні силових структур.

Новий виток критики стався після оприлюднення інформації про спробу легалізувати імпорт мінеральних добрив через специфічну схему з мінімізацією податків. За даними медіа, саме Кіпер лобіював інтереси груп, які прагнули завести на ринок велику партію продукції з порушенням правил. Якщо схема буде реалізована, бюджет ризикує втратити мільярди гривень, а стратегічний сектор залишиться без контролю держави.

Цей епізод суттєво збільшив увагу до дуету Кіпер–Лисак. Антикорупційні організації вже заявляють, що мають намір передати матеріали до правоохоронних органів, хоча перспективи реального розслідування поки туманні.

Аналітики відзначають, що феномен дуету Кіпер–Лисак став можливим через слабку координацію між силовими та цивільними структурами, а також через відсутність системного контролю за регіональними витратами у воєнний час. Одещина отримує значні державні кошти, особливо на оборонні й інфраструктурні проєкти, а реальний механізм контролю за їх використанням практично відсутній.

У результаті сформувалася тіньова система ухвалення рішень, яка впливає на розподіл бюджетів, доступ до підрядів та управління стратегічними активами. І хоча публічно Кіпер і Лисак позиціонують себе як керівники, які працюють заради оборони регіону, фактична діяльність їхнього оточення викликає дедалі більше питань.