Майнові трансформації посадовиці Одеської ОДА: питання без відповідей

Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів провів розширений круглий стіл, присвячений темі «Оцінювання повсякденного функціонування: шлях пацієнта для встановлення інвалідності, виклики та проблематика». Учасники заходу зосередили увагу на ключових труднощах, які супроводжують військовослужбовців під час проходження процедури встановлення інвалідності, починаючи від збору медичної документації та закінчуючи етапом ухвалення офіційного рішення.

Очільник підкомітету із соціального захисту та реабілітації осіб з інвалідністю Сергій Гривко підкреслив, що з 1 січня 2025 року в Україні розпочалася масштабна реформа, яка кардинально змінює підходи до визначення ступеня втрати функціональності. Замість традиційних медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) впроваджено нову модель оцінювання, що базується на визначенні рівня повсякденного функціонування людини, а не лише на переліку діагнозів чи медичних протоколів.

Заступник Міністра у справах ветеранів Руслан Приходько підкреслив, що реформа є складною, але критично важливою для підтримки поранених військовослужбовців як під час служби, так і після повернення до цивільного життя. Він зазначив, що найбільші труднощі виникають на місцевому рівні через формальний підхід окремих сімейних лікарів, проблеми з маломобільними ветеранами та необхідність відвідувати кілька установ для отримання висновків лікарів.

Голова підкомітету Анатолій Остапенко звернув увагу на те, що реформа впливає на доступ ветеранів до реабілітації, соціальних гарантій та повноцінного життя. Він наголосив на тимчасових фінансових труднощах військових під час оформлення інвалідності. Остапенко також підкреслив важливість збереження системи санаторно-курортного лікування, яка може значно покращити реабілітацію захисників та їхніх родин, використовуючи наявні фахові та матеріальні ресурси.

Розмови під час сну є значно поширенішим явищем, ніж прийнято вважати. Багато людей навіть не здогадуються, що вночі можуть вимовляти окремі слова, цілі фрази, сміятися, вигукувати або емоційно реагувати на сни. Зазвичай така особливість не становить небезпеки для здоров’я і не впливає на якість життя, однак у деяких випадках вона може бути маркером глибших порушень.

Фахівці пояснюють, що говоріння уві сні може виникати на різних етапах нічного відпочинку. Найчастіше воно пов’язане з фазою швидкого сну, коли мозок демонструє високу активність, близьку до стану неспання. У цей період люди бачать яскраві сновидіння, а мовні центри можуть частково активуватися, що й призводить до мимовільної мови.

Епізоди зазвичай короткі — від кількох секунд до пів хвилини. Людина після пробудження, як правило, не пам’ятає, що щось говорила. У деяких людей такі прояви виникають зрідка, у інших — періодично або хронічно.

Точної причини цього явища медицина поки не встановила. Водночас лікарі зазначають, що розмови уві сні частіше спостерігаються у людей із неврологічними або психічними порушеннями. Зокрема, вони можуть супроводжувати хворобу Паркінсона, посттравматичний стресовий розлад та розлади поведінки під час сну.

Велику роль відіграють і зовнішні чинники. Підвищений рівень стресу, тривожність, емоційне напруження або фізичне виснаження здатні значно збільшувати ймовірність нічних розмов. Так само впливають алкоголь, наркотичні речовини та хронічний недосип.

Фахівці звертають увагу, що схильність до говоріння уві сні може передаватися генетично. Саме тому діти та підлітки стикаються з цим явищем частіше, ніж дорослі.

Хоча в більшості випадків розмови уві сні не становлять небезпеки для здоров’я, вони можуть погіршувати якість відпочинку — як самої людини, так і її партнера. За регулярних епізодів або якщо нічна активність супроводжується сильними емоційними проявами, лікарі радять звернутися до спеціаліста, щоб виключити серйозні порушення сну чи психічні розлади.