П’ятниця, 17 Липня, 2026

Масові кредитні операції та наслідки для ПриватБанку

Важливі новини

В Україні мобілізація триватиме щонайменше до серпня

Президент України Володимир Зеленський підписав закони про продовження дії воєнного стану та загальної мобілізації. Вони залишатимуться чинними щонайменше до 6 серпня 2025 року. Про це повідомляє видання «Главком» із посиланням на офіційні картки законопроєктів №13172 та №13173. Відповідні документи президент підписав у п’ятницю, 18 квітня. Це вже п’ятнадцяте поспіль продовження воєнного стану і мобілізації з […]

Сенат США ухвалив рішення про суттєве збільшення військової допомоги Україні до $750 мільйонів

Сполучені Штати можуть надати Україні новий значний пакет військової...

Що означає висунення Трампом Кіта Келлога спецпосланцем по Україні

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Келлог, генерал-лейтенант у відставці, має значний досвід у сфері національної безпеки. Він неодноразово заявляв про необхідність швидкого вирішення військових конфліктів через переговори та відомий своїм прагматичним підходом до розв’язання міжнародних криз.

Келлог, як ми вже писали, відомий тим, що пропонує завершення війни по лінії фронту через примус Києва і Москви до переговорів, а також зняття з порядку денного на найближчий час питання вступу України до НАТО.

І висунення Келлога вказує на те, що саме в цьому напрямку мислить і сам Трамп.

Звісно, до моменту інавгурації залишається ще майже два місяці, і за цей час може багато всього статися. І позиція Трампа також може змінитися. Тим більше, що в самій Республіканській партії є чимало прихильників іншого підходу – продовжувати підтримку України в тому самому режимі або навіть її збільшити, а не схиляти Київ до якнайшвидшого завершення війни.

Однак час, що минув з моменту виборів у США, показує, що прихильників цієї точки зору Трамп від себе якраз віддаляє. Наприклад, він прямо заявив, що колишнього держсекретаря Майка Помпео, одного з представників «партії війни» серед республіканців, на якого робила особливу ставку Банкова, в його команді не буде. Не виправдалися й очікування, які мали місце в Києві, що спецпосланцем по Україні призначать соратника Помпео Хука.

Як бачимо, наразі Трамп висуває на ключові посади, від яких так чи інакше залежатиме політика щодо України, прихильників якнайшвидшого припинення війни.

І це створює непросту дилему для української влади, яку вибрати стратегію, якщо, за підсумком, Трамп запропонує саме такий варіант, завершення війни на лінії фронту і мораторій на вступ України в НАТО.

Сьогодні ексміністр закордонних справ Кулеба заявив, що Зеленський не погодиться завершити війну по лінії фронту, фактично залишивши Росії захоплені нею території, навіть якщо США погрожуватимуть припинити допомогу, що, за оцінкою ексміністра, може призвести до обвалу фронту, про що раніше говорив і президент України.

Однак таке трактування виглядає дивно. За логікою Кулеби, виходить, що у Зеленського віддадуть перевагу «обваленню фронту», що призведе до ще більшої втрати територій, а не варіанту завершення війни за лінією фронту, за якого втрати території будуть значно меншими, ніж у разі продовження війни за умов зупинки американської допомоги.

Не зовсім зрозуміло, навіщо українській владі так чинити – з урахуванням того, що населення, судячи з останніх опитувань, дедалі сильніше схиляється до переговорів і навіть територіальних поступок заради зупинки війни. І навряд чи кинеться «зносити» президента, якщо він такий варіант затвердить.

Крім того, якщо Трамп дійсно поставить питання руба – або переговори із зупинкою війни, або припинення допомоги, – простір для маневру в Зеленського може стати зовсім невеликим, адже за відсутності американської допомоги умови завершення війни для Києва стануть набагато гіршими, ніж припинення вогню по лінії фронту.

Тому далеко не факт, що Зеленський жорстко піде у відмову, а не погодиться з пропозицією Трампа.

Щоправда, ще важливе питання – чи погодиться з цією пропозицією Кремль, офіційно заявлені умови закінчення війни якого, як і офіційні українські умови, не мають на увазі завершення війни по лінії фронту. Путін, нагадаємо, вимагає передання йому всієї території чотирьох областей України – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської.

Утім, яка конкретно буде реакція Кремля на пропозицію Трампа про завершення війни, якщо вона надійде, залежатиме від багатьох чинників. Зокрема й від позиції партнерів РФ із країн Глобального півдня, більшість із них підтримують якнайшвидше завершення війни, а також від ситуації на полі бою до моменту інавгурації президента США.

Останній момент, природно, впливатиме і на позицію Києва.

Скандальний репер Потап анонсував несподівану зустріч у Києві

Відомий український артист і музичний продюсер Потап, який останнім часом активно експериментує з контроверсійним контентом, оголосив про своє повернення в Україну. Його візит до Києва призначено на неділю, 3 серпня. Про це він повідомив у коментарі для «Новини.LIVE». «Наступного тижня я буду. Зустрічаємося на Поштовій площі о 19:00 у неділю», — зазначив Потап, не розкривши […]

Схема вивезення зерна ДПЗКУ на 28 мільйонів доларів викрита НАБУ

В Україні виявлено масштабну злочинну схему, пов'язану з розкраданням...

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

Останні новини