Масштабний канал наркоконтрабанди через кордон ліквідовано на пункті пропуску “Шегині”

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

На думку Гетьмана, розширювати територію, зайняту ЗСУ в Курській області, не має стратегічного сенсу, оскільки Україна не планує анексувати ці землі. Однак утримання цієї території дозволяє Україні стримувати значну кількість російських військових, зокрема й найманців із Північної Кореї.

«Якщо росіяни зосередять великі сили, українські війська можуть відійти. Але це не поразка, а тактичний маневр, який дозволить зберегти ресурси та перекинути сили на інші напрямки», – пояснив Гетьман.

Операція на Курщині змушує РФ тримати значні сили на цій території, що знижує їхню активність на ключових ділянках фронту в Україні.

Гетьман зауважив, що перекидання українських військових з Курської області могло б призвести до аналогічного кроку з боку Росії. Це створило б загрозу на більш критичних ділянках фронту, таких як Курахівський напрямок, де Україні довелося б використовувати значно більше сил для стримування ворога.

Росія посилює свої сили в Курській області завдяки співпраці з Північною Кореєю. Крім військових із КНДР, Пхеньян передав РФ ракетні та артилерійські системи, які вже використовуються в регіоні.

Українська операція в Курській області може мати значний вплив на майбутні переговори. Як пишуть ЗМІ, Кремль прагне повернути контроль над цією територією до можливих переговорів, які можуть розпочатися після інавгурації новообраного президента США Дональда Трампа.

Під час будівельних робіт у будинку на Ярославовому Валу, 10 у Києві робітники натрапили на ймовірні залишки оборонних укріплень часів княжої доби. Про знахідку повідомив урбаніст і краєзнавець Дмитро Перов, звернувши увагу на кам’яне мурування, яке виявили на глибині п’яти підземних поверхів. За його словами, під час буріння робітники зіткнулися з надзвичайно міцною кам’яною стінкою, яку неможливо було пробурити звичайними методами. Через це будівельники обійшли перешкоду та продовжили роботи поруч, залишивши стародавнє мурування як своєрідний «пам’ятний фрагмент» під землею.

Експерти відзначають, що подібні знахідки надзвичайно рідкісні для центральної частини Києва, адже вони дозволяють відновити уявлення про оборонні системи столиці часів Київської Русі. Виявлена кам’яна кладка, ймовірно, була частиною фортифікаційного рову або стіни, що захищала місто від нападників. За археологічними оцінками, її структура та товщина свідчать про високий рівень будівельних технологій того часу.

Порівнявши сучасну та історичну топографію, дослідник наголошує: саме вздовж теперішньої вулиці Ярославів Вал у княжі часи проходив великий оборонний вал. Його залишки частково помітні в рельєфі Золотоворітського скверу та поблизу вул. Грінченка. Недарма вулиця раніше мала назву Велика Підвальна — вона проходила під валовими укріпленнями.

На історичних картах Києва часів 988–1240 років також видно, що оборонні споруди пролягали саме цією ділянкою та перетинали її в напрямку Святославового Яру.

Будинок, на території якого проводились роботи, розташований у буферній зоні ЮНЕСКО — поруч із Софійським собором та Золотими воротами. Це історична садиба, відома як будинок архітектора Олександра Шіле, зведений у 1877 році. У XX столітті тут працював готель «Версаль», а також розміщувались установи Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

Однак останніми роками будівля зазнала агресивної перебудови: фасад перших двох поверхів частково знесено, внутрішні перекриття — розібрані, а на місці фактично ведеться нове будівництво. За даними ЗМІ, власником будинку є ТОВ «Мірча Яв», а бенефіціарною власницею — Ольга Балясна.

Директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова повідомила, що роботи зупинено. Хоча припис Міністерство культури видало ще у 2020 році, забудовник його проігнорував. Нині фахівці Інституту археології НАН України мають провести дослідження місця знахідки.

Якщо виявлене кам’яне мурування підтвердять як частину давнього валу, це стане однією з найбільших археологічних знахідок у центрі Києва за останні роки.

6 лютого за новим церковним календарем Православна церква України згадує преподобного Вукола, єпископа Смирнського — визначного діяча раннього християнства, чия духовна спадщина тісно переплелася з народною традицією. Цей день здавна сприймався не лише як церковне свято, а й як особливий час для молитви за здоров’я близьких, лад у домі та благополуччя господарства.

Преподобний Вукол жив у I–II століттях і був учнем апостола та євангеліста Іоанна Богослова. За церковним переданням, саме Іоанн поставив його єпископом міста Смирни (нині територія Туреччини), де Вукол ревно проповідував християнську віру серед язичників. Його служіння припало на непростий період, коли перші християни зазнавали переслідувань, однак єпископ відзначався мудрістю, смиренням і здатністю підтримувати паству навіть у найтяжчих обставинах.

За легендою, після смерті святого на його могилі виросло миртове дерево, що мало цілющі властивості. До нього приходили з молитвами про зцілення та отримували допомогу.

Окрім Вукола, цього дня за новим стилем також згадують преподобних Варсонофія Великого та Іоанна, святителя Фотія, мучениць Дорофею, Христину, Каллисту, Феофіла та інших святих.

За старим стилем 6 лютого вшановують преподобну Ксенію Мілаську.

У народній традиції день отримав назву Вукол-телятник. Вважалося, що святий опікується домашньою худобою та оберігає господарство. Тому цього дня радили займатися домашніми справами, прибиранням, ремонтом, налагодженням стосунків із сусідами та примиренням після сварок.

До Вукола звертаються з молитвами про здоров’я, добробут родини та створення сім’ї. За прикметами, якщо людина, яка мріє про шлюб, цього дня відвідає храм, то незабаром зустріне свою долю.

Водночас існують і заборони. Не рекомендується сваритися, пліткувати, ображати людей або тварин, відмовляти в допомозі. Також не радять давати гроші в борг, виносити з дому речі чи продукти та укладати важливі фінансові угоди — вважається, що це може призвести до втрат.

За погодою 6 лютого наші предки визначали, якими будуть весна й літо. Ранковий туман віщує різку зміну погоди, хуртовина — швидке потепління, низький політ птахів — похолодання. Якщо випав сніг, літо може бути прохолодним, а відлига обіцяє холодний початок весни.

У Полтаві посилюється протистояння між міською владою та підприємцем Олександром Нестулею, який розпочав масштабне облаштування рекреаційної зони під назвою «Мальдіви» у мікрорайоні Вакуленці. Ініціатор проєкту, відомий також як керівник пляжу «Гаваї», проводить активні роботи з розчищення території — вирівнює ґрунт, видаляє чагарники та спилює дерева, прагнучи перетворити цю місцевість на сучасний відпочинковий майданчик. Проте втручання у природний ландшафт викликало хвилю обурення серед місцевих мешканців і посадовців, адже частина робіт здійснюється без оформлених дозвільних документів.

За інформацією Полтавської міської ради, офіційних дозволів на видалення зелених насаджень у цій зоні немає. Управління житлово-комунального господарства наголошує, що чинний порядок передбачає чітку процедуру: подання відповідної заяви, виїзд спеціальної комісії, обстеження території та оформлення всіх рішень у встановленому порядку. Лише після цього підприємець може законно розпочинати роботи зі зміни ландшафту. У випадку з «Мальдівами», за словами чиновників, жоден із цих етапів не був виконаний.

Договір на оренду пляжу «Мальдіви» уклала підприємиця Тетяна Нестуля 2 жовтня 2025 року. Сума оренди складає 330 тисяч гривень на рік, термін дії — п’ять років. Метою робіт є підготовка пляжу до наступного купального сезону, однак незаконне видалення дерев викликало зауваження міської ради та громадськості.

Міська влада наголосила на необхідності дотримання процедур видалення зелених насаджень і попередила про можливі наслідки для порушників.