Медики назвали симптоми отруєння після вживання запліснявілої їжі

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно з Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) завершило досудове розслідування у справі, що стосується одного з найвищих посадовців країни — голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка. За інформацією слідчих, справа пов'язана з не задекларованими об’єктами нерухомості та автомобілем, які, за даними НАБУ, належать або перебували у користуванні самого Кириленка чи його близьких осіб. В електронній декларації за 2024 рік були умисно приховані 20 об'єктів нерухомості, а також автомобіль BMW X3, оформлений на родичів посадовця.

Слідство вважає, що це було зроблено з метою уникнення відображення фактичного майна, що могло б вплинути на прозорість декларації та порушити етичні стандарти високопосадовця. Тепер справа направлена до суду, і відповідно до чинного законодавства, Кириленко може понести відповідальність за неправдиві дані в декларації, що є порушенням антикорупційного законодавства України.

До незадекларованого майна, за версією слідства, увійшли:

шість квартир у Києві та Ужгороді;

житловий будинок під Києвом площею понад 220 м²;

дві земельні ділянки;

два гаражні бокси; шість паркомісць;

три нежитлові приміщення загальною площею понад 190 м².

Окрім того, дружині Кириленка (Аллі Кириленко) інкримінують пособництво у незаконному збагаченні, оскільки частина майна була оформлена саме на родичів її родини.

Варто зазначити, що це не перше кримінальне провадження щодо Кириленка: раніше йому вже повідомляли підозри за незаконне збагачення та подання недостовірних відомостей у деклараціях за 2020–2023 роки.

Справу вже передано до суду — тепер їй буде присвячено судовий розгляд, який встановить міру відповідальності для посадовця та його дружини.

Суспільний резонанс цієї ситуації підкреслює очікування громадськості на прозоре правосуддя та справедливе покарання для високопосадовців, які можуть зловживати службовим становищем.

На Покровському напрямку фіксується зростання інтенсивності бойових дій. Російські війська здійснюють масовані атаки, застосовуючи нову хвилю авіаційних ударів керованими авіабомбами (КАБ) та безпілотниками різних типів. Про це повідомив старший офіцер з комунікацій 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка Тарас Мишак в ефірі телеканалу “Київ24”.

Підрозділи бригади утримують одну з найскладніших ділянок фронту, розташовану між Донецькою та Дніпропетровською областями. За словами офіцера, ворог продовжує випробовувати різні форми наступальних дій, поєднуючи авіаційні удари з активним використанням наземних штурмових груп. Основний акцент робиться на тактику інфільтрації — просування малими піхотними підрозділами, які намагаються непомітно наблизитися до українських позицій через лісосмуги, балки та промислові зони.

“Наша бригада трохи не в самому Покровську знаходиться, ми на іншій ділянці. Це частина Покровського напрямку, яка вже дотична між Донецькою та Дніпропетровською областю. Наразі в нашій смузі росіяни продовжують тиснути, намагаються застосувати тактику інфільтрації, тобто малі піхотні групи“, — пояснив офіцер.

Він зазначив, що така тактика не є новою для російської армії, однак цього разу ворог активно підтримує піхоту авіаційними бомбами та дронами. За словами Мишака, російські БПЛА залітають дедалі глибше в український тил, що ускладнює логістику й підвезення боєприпасів.

“Kill-зона, на жаль, зростає. Це значно ускладнює підвіз усього необхідного до позицій. Через активність дронів нашим бійцям часто доводиться йти до передових позицій пішки, бо переміщення автомобілями — надто небезпечне“, — додав представник бригади.

Ситуація на Покровському напрямку залишається напруженою. За даними Головного управління розвідки, українські спецпризначенці продовжують утримувати свої позиції в районі Покровська, де тривають запеклі бої. Зокрема, підрозділ “Спецпризначення Тимура” проводить операцію в зоні, важливій для фронтової логістики.

Українські аграрії зіткнуться з надзвичайною складністю перед настанням посівної через очікуване підвищення акцизу на паливо. За аналізом консалтингової компанії "Нафторинок" Олександра Сіренка, нафтові мережі вже почали піднімати ціни на пальне, зростаючи на 0,50 грн/л для бензину А-95 та на 0,30-0,50 грн/л для дизпалива. Такі різкі коливання створюють серйозні виклики для аграрного сектору, який вже має недостатньо коштів для фінансування посівної, а також відчуває дефіцит робочої сили через масову мобілізацію.

Підвищення цін на пальне не є випадковим явищем. Воно спричинене різними факторами, починаючи від проблем з блокадою поляками українського кордону, що змушує постачальників об’їжджати польську ділянку кордону через Словаччину або Румунію, до геополітичних ударів ЗС РФ по складах і місцях зберігання паливно-мастильних матеріалів.

У світлі цих подій, тим, хто має можливість, рекомендується вже зараз запасатися пальним на майбутнє, щоб забезпечити безперебійну роботу аграрних господарств та взагалі економіку країни.

Українські фермери стикаються з серйозними викликами через очікуване підвищення цін на паливо, що може призвести до значного збільшення витрат на сільськогосподарські операції. Це може негативно позначитися на фінансовій стабільності господарств та загальній економічній ситуації в країні. Одним із можливих рішень для фермерів є попереднє запасання палива, щоб забезпечити безперебійну роботу аграрних господарств у майбутньому. Водночас, влада має розглянути можливість впровадження заходів для зменшення впливу підвищення цін на паливо на сільськогосподарський сектор та загальну економіку країни.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Протягом року Україна втратила низку міст і сіл у східній частині Донбасу. Зазвичай війська відводилися після важких боїв, які іноді тривали місяцями. Про це пише The New York Times.

Зовнішнім спостерігачам може здатися, що повільний відступ з Донбасу — головного театру військових дій — може бути сигналом швидкого кінця війни, припускають автори публікації. Москва отримує перевагу на полі бою.

Водночас українські командири та військові експерти кажуть, що річ не лише в територіальних завоюваннях і втратах: кожна зі сторін конфлікту намагається виснажити іншу, завдаючи якомога більших втрат і сподіваючись знищити ворожий потенціал і волю до продовження війни.

Протягом усього літа Росія спрямовувала хвилі військ за підтримки колон техніки в жорстоких штурмах, незалежно від втрат.

В України менше мобілізаційного резерву, який можна було б направити на поле бою, і, попри приплив західної допомоги для ЗСУ, вогнева перевага, як і раніше, за ЗС РФ.

З цієї причини у Києва не залишилося іншого вибору, як тільки пристосовуватися до того, що Микола Бєлєсков, військовий аналітик з української урядової організації “Інститут стратегічних досліджень”, називає стратегією “обміну територій на російські втрати”. Ідея в тому, щоб відступати від обложених міст після нанесення максимально можливих втрат в особовому складі та техніці.

“Питання в тому, скільки вони втратять, перш ніж зрозуміють, що це марно”, — сказав про росіян Олександр Солонко, представник 411-го українського батальйону БПЛА, який бореться в районі Покровська. Зіткнувшись із запеклим наступом, додав він, деякі командири українських підрозділів воліють “залишити позицію або населений пункт, якщо втрати особового складу від цього будуть меншими”.

ЗС РФ поки що доводять свої можливості відшкодовувати втрати, набирати більше солдатів і нарощувати виробництво зброї, і залишається незрозумілим, яку територію Києву доведеться віддати, перш ніж російська армія видихнеться — якщо це взагалі станеться.

“Становище ускладнюється тим, що наступ України в західній частині Курської області РФ у серпні ще більше виснажив її ресурси й загрожує можливостям проводити контрольований відступ без обвалення лінії фронту”, — зазначають журналісти.

Пасі Паройнен, військовий експерт із фінської OSINT-організації Black Bird Group, сказав, що після початку наступу ЗСУ в Курській області Росія просувалася на Донбасі темпами, небаченими з 2022 року. За останні два місяці було захоплено близько 434 км у цьому районі — приблизно втричі більше, ніж у червні та липні.

Але Росія залишається далекою від досягнення давньої мети — повного захоплення регіону. Для цього потрібно буде захопити ще майже 6500 квадратних км української території, що приблизно в п’ять разів більше, ніж РФ захопила за останній рік.

“Результат цієї війни не вирішуватиме той, хто контролює Вугледар або інші тактичні міста і селища на лінії фронту”, — наводять журналісти слова Франца-Штефана Гаді, військового аналітика з Відня.

За його словами, все зводиться до того, скільки солдатів росіяни втратили, намагаючись захопити Вугледар, і скільки втратила Україна, намагаючись утримати його.

Роман, командувач 72-ї бригади ЗСУ, яка захищала Вугледар, сказав, що коли ЗС РФ зосереджують усі зусилля на певній ділянці фронту, вони можуть придушити українську оборону. Він зазначив, що до кінця літа у росіян навколо Вугледара була десятикратна перевага в артилерії.

“Як одна наша артилерійська система може протистояти десяти їхнім?” — задався Роман питанням (відповідно до військових правил дозволяється згадувати тільки ім’я військовослужбовця).

Українські війська утримували Вугледар понад два роки, знищуючи колони російських танків у засідках і вбиваючи багатьох солдатів. Але армія РФ продовжувала наступати, і в міру наближення до Вугледара останніми тижнями почала завдавати істотних втрат силам Києва, зазначає NYT. Українські медики кажуть, що щодня поранення отримували десятки солдатів, а військові повідомили про атаки, які “виснажували” особовий склад.