Міністра енергетики Галущенка спіймали на відвертій брехні

На Лиманському напрямку в Україні ситуація різко загострилася внаслідок зростання активності російських військових з початку доби. За даними Генерального штабу Збройних сил України, окупаційні війська збільшили кількість штурмових операцій, що призвело до загострення бойових дій на лініях фронту.

Про це повідомив Генштаб ЗСУ у п’ятницю, 21 червня.

У Генштабі розповіли про ситуацію на інших напрямках.

На Сіверському напрямку кількість боїв зросла до десяти.

На Торецькому напрямку кількість боїв зросла до п’яти, з яких три – тривають у напрямках Північного та Торецька.

«Покровський напрямок залишається найгарячішою ділянкою фронту. Тут кількість атак ворога зросла до 28. Ідуть бої в районах Воздвиженки, Новоолександрівки, Сокола та Новопокровського. Ворог застосовує авіацію», – додали у Генштабі.

Згідно з Павлом Демчуком, юридичним радником Transparency International Ukraine, енергетика завжди привертала увагу до можливих корупційних схем. Недавні скандали, такі як «Газова справа» Онищенка, «Роттердам+» та суперечка навколо «Центренерго», за висновками Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, суттєво пошкодили країну. Ці події ускладнили розвиток енергетичної сфери, зробивши її осередком корупційних зловживань на протязі багатьох років.

Одним із найскладніших кейсів у цій галузі є справа братів Дубневичів, пов’язана з розкраданням газу на теплових електростанціях. Правоохоронці оцінюють загальний збиток для держави у розмірі приблизно 2 мільярдів гривень. В справі зазначається причетність колишнього народного депутата, а також численні спроби затягнути судовий процес.

Розглянемо деталі цієї схеми та її можливі наслідки для сучасної України.

У 2016 році Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), розпочала перевірку закупівель газу для Новояворівської та Новороздільської теплових електростанцій на Львівщині. У результаті цієї перевірки виявлено, що енергокомпанії, що керували цими ТЕЦ, використовували пільговий газ, закуплений у «Нафтогазі», не за призначенням.

За обвинуваченням, при закупівлі газу для ТЕЦ, ці компанії створювали видимість того, що газ необхідний для виробництва тепла для населення Новояворівська та Нового Роздолу. З метою зниження цін на тепло для населення, «Нафтогаз» продавав газ за пільговими цінами, інколи утричі дешевше, ніж для інших споживачів. Однак, замість використання газу для генерації тепла, компанії використовували його для виробництва електроенергії, яку продавали на ринку через ДП «Енергоринок».

В результаті цих дій прибутковість виробництва електрики на ТЕЦ значно перевищила нормативи, встановлені НКРЕКП (понад 60% проти 3-5%).

Розслідування цих справ розпочалося в грудні 2016 року, майже одразу після проведення позапланових перевірок на ТЕЦ. За даними детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), практика незаконного використання газу на ТЕЦ тривала протягом двох періодів: у 2013-2015 та 2016-2017 роках.

Головним фігурантом справи є Ярослав Дубневич, один з братів та колишній народний депутат. У зазначений період він разом з Богданом Дубневичем був кінцевим власником підприємств, що управляли вказаними ТЕЦ. У 2019-2020 роках вони передали управління компаніями своїм синам. Додатково, їхнє ім’я також звучить у справі про нелегальний видобуток піску на суму 21 млн гривень.

За період з 2013 по 2015 роки зазначені підприємства уклали кілька договорів з НАК «Нафтогаз» на закупівлю природного газу для виробництва тепла. Обсяг закупівель перевищив 300 мільйонів кубометрів газу на суму понад 1,4 мільярди гривень.

У другому періоді, з 2016 по 2017 роки, було укладено договори на понад 700 мільйонів гривень на закупівлю понад 150 мільйонів кубометрів газу для постачання тепла в міста Львівської області.

Замість використання газу для теплопостачання населення, ТЕЦ використовували його для виробництва електроенергії, що призвело до збитків для «Нафтогазу» приблизно на суму 2,1 мільярда гривень, тоді як ТЕЦ, що були підконтрольні Дубневичам, одержали значні прибутки.

За версією обвинувачення, у злочинну змову вступив менеджмент компаній, керівництво яких перебувало під контролем Ярослава Дубневича. Серед осіб, які звинувачуються, є ексдиректор ТОВ «Енергія» Ігор Кучма, керівник ТОВ «Енергія-Новий Розділ» Ігор Артимко, його заступник Ігор Ільків, фінансовий директор «Енергія-Новий Розділ» Олег Павлишин та ексдиректор ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» Олександр Олексюк.

П’ятеро з фігурантів справи були повідомлені про підозру за перший епізод у 2018 році, а за другий епізод – у 2020 році. Ярославу Дубневичу підозра була оголошена лише 10 жовтня 2023 року, і він став шостим фігурантом. Однак він не з’явився до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), і тому 17 жовтня його було оголошено у розшук, а 13 листопада заочно арештували Вищим антикорсудом. Богдан Дубневич, брат Ярослава, у справі не фігурує, йому навіть не повідомили про підозру.

Обвинуваченням посадовцям компаній та Ярославу Дубневичу інкримінують заволодіння газом на суму понад 2,1 мільярда гривень та легалізацію незаконно отриманого прибутку від продажу електроенергії. За обвинуваченням, Ярославу Дубневичу вдалося “відмити” понад 450 мільйонів гривень, вивівши ці кошти в офшори та повертаючи їх до України як іноземні інвестиції у зелену енергетику.

Цікаво, що у жовтні 2018 року колишній очільник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький заявляв, що брати Дубневичі не мають стосунку до газових махінацій на теплових електростанціях у Львівській області.

Від початкових перевірок НКРЕКП до моменту обвинувального акту у суді пройшло три роки, а судовий процес триває вже п’ять років. Transparency International Ukraine стежила за цим кейсом з моменту вручення підозр: зазначається, що в процесі судових слухань були часті неявки учасників справи, відмови у об’єднанні епізодів та навіть закриття провадження через «поправки Лозового».

НАБУ оцінює цю справу як одну з найскладніших у сфері економіки, оскільки досудове розслідування вимагало звернення до дев’яти країн, включаючи Швейцарію, США, Кіпр, Латвію, Словаччину, Канаду та Маршаллові Острови.

Було кілька спроб відібрати справу у Вищому антикорупційному суді (ВАКС), проте Апеляційна палата відхилила ці ініціативи. Після третього перегляду підсудності Апеляційна палата ВАКС прийняла рішення, що всі попередні спроби були необґрунтованими. У серпні 2022 року перший епізод справи було закрито і потім відновлено, що призвело до втрати здобутого прогресу через необхідність почати судове слухання спочатку.

Об’єднання двох епізодів справи в один також не прискорило процес. Цей єдиний епізод передали до ВАКС у січні 2023 року, і наразі провадження вже понад рік перебуває на етапі підготовчого судового розгляду. За шість років з моменту початку розслідування правоохоронці зібрали 300 томів матеріалів, які суд повинен дослідити перед прийняттям рішення.

Компанії «Новороздільська ТЕЦ» та «Новояворівська ТЕЦ», які оцінюються у 800 млн гривень, залишаються під арештом. Також затримано 2,3 мільйона євро, що належать особам, близьким до колишнього нардепа Ярослава Дубневича.

У червні 2018 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) запропонувала передати обидві ТЕЦ під управління Агентства з управління активами (АРМА). Суддя Солом’янського районного суду у Києві підтримав цю ініціативу, і через чотири місяці АРМА призначило тимчасового управителя компанії «Гарант Енерго М».

Проте управитель стикнувся з активним опором від власників ТЕЦ: персонал відмовлявся виходити на роботу, обладнання демонтували, технічну документацію знищували, а через суд намагалися повернути контроль над активами.

У вересні 2019 року закінчився термін договору з управителем «Гарант Енерго М», і було оголошено новий конкурс. Тендерний комітет вирішив залишити старого управителя для генерації енергії та вибрати нового для розподілу енергії (ТОВ «Альтернатива-Т-ХХІ»). Проте «Гарант Енерго М» не виконав умови, не звітував про готовність до опалювального сезону та не погасив заборгованості із заробітної плати перед «Нафтогазом».

В результаті обидві ТЕЦ без конкурсу передали в управління ТОВ «Нафтогаз Тепло» через заборгованість із зарплати. Ця справа стала важливим драйвером для впровадження процедури «виняткового» управління арештованими активами, що передбачена ст. 21-1 Закону про АРМА. Це дозволило уряду ефективно передавати управління критично важливим інфраструктурним об’єктам, таким як ТЕЦ, для забезпечення їх нормального функціонування.

Незабаром справа перейде на етап розгляду по суті. Організація Transparency International Ukraine наголошує на важливості справедливого та неупередженого судового процесу в даній справі, особливо оскільки вона має прямий вплив на добробут мешканців українських міст і включає колишнього народного депутата, замішаного у складних фінансових схемах.

Розгляд справи не можна очікувати надто швидким, оскільки матеріали кейсу налічують понад 300 томів. Можливо, окремі обвинувачені укладуть угоди з прокурорами, які будуть затверджені Вищим антикорупційним судом (ВАКС). У випадку обвинувального вироку, фігурантам справи загрожують серйозні покарання – до 15 років позбавлення волі за сукупністю злочинів, за які їм інкримінується.

Окрім того, Ярослава Дубневича також обвинувачують у заволодінні 93 мільйонами гривень, призначеними для «Укрзалізниці». За версією обвинувачення, група службових осіб спільно з підконтрольними підприємствами організувала проведення відкритих торгів на закупівлю стрілкових переводів, що призвело до переплат. Ця справа також знаходиться на етапі підготовчого засідання у ВАКС.

Очікується, що результати судового розгляду цих справ будуть цікавими як у плані процесу збору доказів, так і з точки зору матеріального права. Це може мати важливий стримувальний ефект для тих, хто спробує зловживати тарифною державною політикою.

У результаті рішення президента Володимира Зеленського, 58-річний генерал-полковник Олександр Сирський став новим головнокомандувачем Збройних Сил України, замінюючи на посаді 50-річного Валерія Залужного, який був звільнений. Ця кадрова зміна відбулася після тривалих політичних скандалів, що тривали протягом трьох місяців. Призначення Сирського на цю посаду викликало загальний інтерес у громадськості, оскільки воно стало результатом напруження між Офісом президента та колишнім головнокомандувачем Залужним, яке перетворилося на публічну дискусію. Напруження між сторонами почалося у листопаді 2023 року, коли Залужний опублікував статтю у виданні The Economist, що викликало критику з боку Офісу президента. Цей конфлікт наростав, і в кінці січня президент Зеленський звільнив Залужного. Це рішення підтверджувалося звістками про зустріч Зеленського з Залужним та міністром оборони, під час якої було оголошено про звільнення.

Після поширення цієї інформації в ЗМІ, прес-секретар Офісу Президента Сергій Нікіфоров був змушений публічно відзвітувати, що “президент не звільняв Залужного”. Тим не менш, досі залишається невідомим, чому Володимир Зеленський відклав підписання та оприлюднення указу про звільнення головнокомандувача ЗСУ. Одна з версій вказує на протистояння західних партнерів проти цього кадрового рішення, в той час як інші джерела стверджують, що обидва претенденти на посаду головнокомандувача – Олександр Сирський і Кирило Буданов – відмовились від прийняття посади. Незважаючи на ці труднощі, указ про звільнення Залужного все ж був підписаний, а на його місце призначено досвідченого генерала Олександра Сирського, якого вважали фаворитом голови Офісу Президента.

Олександр Сирський є видатним військовим діячем з вражаючим досвідом служби. Він народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області Росії. Після завершення військової академії він розпочав службу в українській Нацгвардії, пізніше перейшовши в Збройні Сили України. Сирський має вражаючий палітру досягнень: він успішно закінчив Академію Збройних сил, отримав освіту в Національному університеті оборони та очолював різні військові підрозділи. Взимку 2015 року він відіграв ключову роль у проведенні Антитерористичної операції (АТО) під час боїв за Дебальцеве, за що був нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Пізніше він очолював Об’єднаний оперативний штаб та керував Сухопутними військами. Сирський також відзначився як організатор та стратег, здатний приймати рішення на місці та впроваджувати ефективні тактичні стратегії.

Під час контрнаступу на Харківщині восени 2022 року Олександр Сирський виявився одним з керівників операції. Він володіє вражаючим військовим стратегічним мисленням, готовим до будь-яких несподіваних ситуацій, навіть тих, що вважаються малоймовірними. Тим не менш, деякі офіцери висловлювали негативні відгуки про Сирського, критикуючи його ставлення до збереження життя солдатів та втручання в керування підрозділами на рівні роти. Водночас йому приписували добрі стосунки з Офісом Президента та можливість призначення на посаду головнокомандувача Збройних Сил України ще весною 2022 року.

Повідомляється, що між Олександром Сирським і Валерієм Залужним виникали розбіжності щодо стратегії, пов’язаної з містом Бахмут. Чи раніше вийти з міста взимку 2023 року, чи наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні — це були основні питання спірів. У 2023 році Сирський керував східним угрупуванням військ, яке активно брало участь у бойових діях на найнапруженіших ділянках фронту. Влітку 2023 року американські стратеги рекомендували Залужному сконцентруватися на прориві на південному напрямку, але українська армія продовжувала наступальні операції за Бахмутом, де виступав Сирський.

Оперативно-стратегічне угрупування “Хортиця”, під керівництвом Олександра Сирського, взяло на себе оборону ділянок фронту біля Куп'янська і Лиману. Російські війська проводили активні атаки, а українські сили утримували оборону. Основною метою Росії було відштовхування Збройних сил України зі східного берега річок Оскіл і Чорний Жеребець, з метою зменшення загрози наступу на окуповані міста Сватове і Кремінна на Луганщині. Крім того, армія Російської Федерації, ймовірно, намагалася захопити вже відвоювані міста Куп'янськ і Лиман, які мають важливе стратегічне значення як великі залізничні вузли і ключові точки оборони в районі.

Протягом півроку російські війська здійснили лише невелике просування на відтинку дороги Куп'янськ — Сватове на ділянці цього фронту. Проте їхні втрати в техніці та особовому складі були значними. Незважаючи на це, за словами генерала Олександра Сирського, ситуація на цьому напрямку залишається складною. Це пояснюється тим, що крім напрямку біля Куп'янська, російські війська в кінці минулого року розпочали наступ біля Сіверська і Часового Яру на Донеччині. Проте всі їхні спроби були неуспішними, як заявив новий головнокомандувач Збройних сил України.

У результаті важкої боротьби та напружених зусиль українських Збройних Сил на різних напрямках фронту, відбулися лише обмежені успіхи російської армії на ділянці дороги Куп'янськ — Сватове. Російські втрати у техніці та особовому складі значно зменшили їхню здатність до просування. Незважаючи на це, ситуація залишається складною, оскільки ворожі війська активно діють на різних напрямках фронту, намагаючись виявити слабкі місця в обороні України. Варто відзначити, що українські Збройні Сили виявилися відповідними в цій ситуації, здатними ефективно протистояти ворожим атакам та зберігати стратегічні позиції.