Укріплення законодавства про мобілізацію: примус для Зеленського

У Сумах зареєстровано випадок хантавірусної інфекції у місцевого мешканця, який проживає у приватному будинку. Цей випадок привернув увагу медичних та епідеміологічних служб, які зараз активно працюють над проведенням необхідних протиепідемічних заходів для попередження поширення вірусу. Як повідомили у Сумському обласному центрі контролю та профілактики хвороб, фахівці здійснюють медичний нагляд за контактними особами та з’ясовують можливі шляхи інфікування.

Хантавірус є гострим інфекційним захворюванням, яке може мати серйозні наслідки для здоров’я, вражаючи судини, нирки та легені. Вірус часто спричиняє важкий перебіг хвороби, тому своєчасне виявлення та лікування є важливими для запобігання ускладненням. Одним із основних шляхів зараження є контакт з переносниками вірусу — дикими та хатніми гризунами. Людина зазвичай заражається через вдихання пилу, що містить вірус, або через прямий контакт з екскрементами гризунів.

У Центрі контролю та профілактики хвороб наголошують, що Сумська область належить до ендемічних територій щодо хантавірусної інфекції. В осінньо-зимовий період ризик захворювання зростає, оскільки гризуни масово переміщуються у житлові будинки в пошуках тепла та їжі.

Медики закликають жителів області бути особливо обережними під час прибирання нежитлових приміщень, використовувати засоби індивідуального захисту, регулярно проводити вологе прибирання та не контактувати з гризунами. У разі появи симптомів, схожих на грип, слабкості, підвищеної температури чи болю в м’язах, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Україна продовжує демонструвати вражаючу стійкість у газовій сфері, навіть у найскладніші періоди своєї історії, коли країна знаходилася у стані повномасштабної війни. Вдалий баланс між імпортними поставками та активним розширенням власного газовидобутку став ключовим фактором забезпечення енергетичної незалежності та стабільності країни.

Не дивлячись на військові дії та геополітичні турбулентності, Україна змогла зберегти невідворотний розвиток у газовій сфері завдяки комплексному підходу до проблеми. Зокрема, ретельно спланована стратегія щодо диверсифікації джерел постачання, активне використання альтернативних джерел енергії та поступове зростання обсягів внутрішнього видобутку газу дозволили країні уникнути критичних енергетичних залежностей.

Підтримка внутрішнього газовидобутку, розвиток вітчизняних технологій у цій сфері, а також інвестиції у модернізацію газотранспортної інфраструктури стали важливими елементами стратегії національного енергетичного забезпечення. Водночас, відкритість до співпраці з міжнародними партнерами та відповідальне ведення енергетичної політики забезпечили Україні стабільне місце на енергетичній карті Європи та світу.

Такий успішний досвід України у газовій сфері став прикладом для багатьох інших країн, що стикаються з викликами енергетичної безпеки та забезпечення стійкості у глобальному енергетичному ландшафті.

Україна відмовилася від прямих поставок російського газу ще у листопаді 2015 року. Це рішення підтримується до цього дня, і підтверджується “Укртрансгазом”, який веде лічильник “still alive”, що нараховує вже 3118 днів. Таким чином, Україна протягом майже дев’яти років успішно функціонує без газу від свого колишнього постачальника.

За цей час український газовий ринок пройшов значні зміни, включаючи реформи у “Нафтогазі”, які перестали бути збитковими. Перед 2014 роком Україна імпортувала значні обсяги газу під вигідними умовами від “Газпрому”, але після 2015 року це сталося лише з європейських джерел.

“Україна купує газ на європейському ринку, всі угоди та контракти укладені з європейськими контрагентами. Принципова позиція України – не мати угоди та контракти на купівлю газу з російським “Газпромом”, тому що Кремль давно використовує газ як політичну зброю”, – пояснював у травні 2022-го голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус.

Раніше Кремль розраховував на те, що Україна підкориться у газовому питанні, але це не сталося. Втім, успішно забезпечити газом країну вдалося завдяки імпорту з інших джерел та зростанню власного видобутку.

Нещодавно Україна споживала приблизно 30 млрд кубометрів газу на рік, з яких приблизно третину становили імпортні поставки з Європи. Це відмінно від 2013 року, коли споживання було значно вище, а імпорт з Росії складав близько 30 млрд кубометрів.

Відмова від прямих поставок з країни-агресора принесла Україні не лише ринкову, а й енергетичну та політичну незалежність. Однак перекриття вентиля було лише початком, оскільки контракт з дискримінаційними умовами діяв до 2019 року.

Згідно з цим контрактом, Україна повинна була купувати 52 млрд кубометрів газу або сплачувати штраф. Однак ціни були прив’язані до нафтових цін, що робило газ дорожчим, ніж на європейському ринку. Така ситуація ускладнювала виконання умов контракту, що призвело до збільшення боргу перед Росією до 50 млрд доларів.

Урегулювання цього питання було завдяки Стокгольмському арбітражу, який у лютому 2018 року вирішив впереджати “Нафтогаз” та присудив майже 5 млрд доларів. Частина цієї суми була виплачена грошима російською стороною, а решта залишилася зарахованою за газ, поставлений у 2014 році.

Пізнання того, що за поставки газу Москва може шантажувати Київ та вимагати політичних поступок, підштовхнуло до пошуку альтернативних постачальників. Розмови про можливість отримання газу з Європи розпочалися вже під час газової війни 2009 року, але фактично їх реалізували весною 2014 року, коли європейські компанії згодилися на поставки через Польщу, Угорщину та Словаччину.

У підсумку, у 2014 році з західного кордону було імпортовано 5 млрд кубометрів газу. Ці поставки були реальним реверсом, оскільки тодішні контракти передбачали контроль за електронно-вимірювальними приладами на виході з ГТС України, що належали росіянам, і для реверсу доводилося створювати петлі через кордон.

Загалом у 2014 році чверть українського імпорту газу становилося реверсом з Європи, з рештою поставок від “Газпрому”. Проте вже наступного року частка “Газпрому” у структурі українського імпорту впала до нуля.

У 2020 році розпочався віртуальний реверс, коли газові потоки взаємозаліковувалися. Через українську ГТС російський газ потрапляв до країн Європи, а Україна, згідно з домовленостями, отримувала певну кількість для своїх сховищ, не фізично виходячи із трубопроводів.

Проте російсько-угорський контракт зупинив можливість віртуального реверсу з Угорщини. Тоді шляхи поставок газу були наступні:

Ці європейські маршрути підвищили енергетичну безпеку України в умовах повномасштабної війни. За даними Оператора ГТС, у 2023 році з країн Європейського союзу та Молдови надійшло понад 4,3 млрд кубометрів газу, що вдвічі більше, ніж у 2022-му. Це значна цифра, враховуючи, що рівень споживання газу у 2023 році становив 19,8 млрд кубометрів.

Основні обсяги газу надходили під час сезону закачування до ПСГ. Приблизно 42% від загального обсягу надійшло зі словацького напрямку, 31% – з угорського, 14% – з польського, 13% – з румунсько-молдавського.

Наразі триває робота з розширення реверсних потужностей, зокрема, через Трансбалканський трубопровід у співпраці з Румунією та Молдовою. Також у липні стартує новий етап ініціативи “Вертикальний коридор” за участю операторів газотранспортних систем Центральної, Південної та Східної Європи.

Повномасштабна війна спричинила спад у споживанні газу на 30% – з 28,7 млрд кубометрів у 2021 році до 19,8 млрд у 2023-му. Основна частина цього спаду – майже 60% – припала на промисловість. В результаті Україна вперше забезпечила себе газом протягом зими за рахунок власних ресурсів.

“Історична подія. Десять років тому в це ніхто не повірив би. Два роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, у це теж складно було повірити”, – казав у березні голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов.

Видобуток природного газу завжди був викликом для України, який став ще складнішим у період незалежності через гібридну війну Росії. Після вторгнення в лютому 2022 року обсяги видобутку раптово зменшилися майже на 10%. Частину родовищ окупанти контролюють, а інші зупинені через наближення до фронту.

Найбільші родовища газу розташовані у Харківській та Полтавській областях, такі як Шебелинське, Західно-Хрестищенське та Єфремівське, з загальними запасами понад 970 млрд кубометрів. Приблизно 17% видобутку припадає на родовища в Івано-Франківській області.

Компанія “Укргазвидобування” зуміла стримати обсяги видобутку, уникнувши різкого спаду, який спостерігався у приватному секторі. У 2023 році вона показала стабільний приріст. Якщо 2022 рік був приурочений до стабілізації видобутку, то у 2023 році відбувся впевнений зріст, перевищивши показники не лише попереднього року, але і 2021 року до повномасштабного вторгнення.

У результаті Україна збільшила видобуток газу на 0,9% у 2023 році, досягнувши показника 18,7 млрд кубометрів. З цієї суми “Укргазвидобування” витягло 13,9 млрд кубометрів, “Укрнафта” – майже 1,1 млрд, а решта 3,7 млрд припадає на приватні компанії.

За словами міністра енергетики Германа Галущенка, Україна може самодостатньо забезпечувати себе газом власного видобутку вже у 2024 році.

“Ми дуже близькі до цього. Є реальні шанси досягти нульового газового балансу вже цього року … Важливо розуміти, що наше споживання значно скоротилося. Багато залежатиме від подальшого розвитку галузі та економіки”, – сказав він у січневому інтерв’ю Reuters.

Як і минулого року, нарощування видобутку газу залишається основним пріоритетом.

“Наша мета на 2024 рік – збільшити видобуток природного газу щонайменше на півмільярда кубометрів. Ми прискорюємо процес буріння нових свердловин і використовуємо передові технології як для геологічних досліджень, так і для ефективного видобутку”, – підкреслив у березні Олексій Чернишов.

Як результат, у лютому “Укргазвидобування” досягло найвищого рівня добового видобутку за останні п’ять років. Зокрема, за підсумками 8 лютого 2024 року компанія отримала 38,54 млн кубометрів товарного газу.

“Це вражаючий результат, досягнутий завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, включаючи значну кількість високодебітних, які забезпечують видобуток понад 100 тисяч кубометрів на добу”, – додав він.

У квітні група “Нафтогазу” встановила історичний рекорд місячної проходки. За другий місяць весни Бурове управління “Укрбургаз” пробурило свердловин понад 40 000 метрів. Цей показник на 24% перевищив попереднє максимальне історичне досягнення з проходки, встановлене у листопаді 2023 року.

У травні “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію дві високодебітні свердловини на одному з найглибших родовищ на сході України. Сумарно вони дають 390 тисяч кубометрів на добу. Ці свердловини пробурені на одному пласті і майже одночасно, тому на технічному сленгу їх називають “близнючками”.

Причому пробурили їх теж у рекордні терміни. Раніше буріння свердловин глибиною понад 6 000 метрів займало від двох до трьох років. Ці ж були готові за 8 місяців. Як уточнювали в “Нафтогазі” у травні, у 2024 році планується вже вийти на 15 млрд кубометрів річного видобутку. Загалом за перші п’ять місяців цього року “Укргазвидобування” наростило виробництво природного газу на 10% порівняно з аналогічним періодом 2023-го.

Загалом з початку року “Укргазвидобування” запустило 36 нових свердловин, у тому числі 11 високодебітних. Якщо темп збережеться, то плани, швидше за все, будуть реалізовані.

Прокурор Офісу Генерального прокурора Андрєєв Андрій не тільки ремонтує два розкішних будинки у Конча-Заспі на загальну суму 1,5 мільйона доларів кожен, але й опинився в центрі справи, яка викликає безліч запитань. Ці будинки, що знаходяться на території дитячого оздоровчого комплексу, нині перебувають у власності його родини. Намагання з'ясувати шлях придбання цієї нерухомості викликають серйозні сумніви: будинки були споруджені порушуючи містобудівну документацію, а поліція вже веде кримінальне провадження з приводу цих порушень. За статтею 190 Кримінального кодексу розглядається шахрайство в особливо великих розмірах, а щодо відповідальних осіб, то серед них ім'я прокурора Андрієва Андрія зазвичай називають першочергово.

Згідно з дослідженням, проведеним у рамках управління банкрутства, встановлено, що підприємство ЗАТ "Київгума", колишній власник дитячого оздоровчого комплексу, стало банкрутом, і на його місце було призначено управителя Кудляка. Проте, замість розвитку комплексу, він почав незаконно розпоряджатися майном, в тому числі землею та недобудованими об'єктами, що призвело до перетворення цієї території на елітне котеджне містечко. Допомігши в цьому незаконному процесі, заступник начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національної поліції України, який діє в інтересах організованої злочинності, отримав винагороду у вигляді цих двох будинків, які, зауважується, були придбані за значно заниженою ціною.

Хоча поліція намагалася провести розслідування, навіть накладаючи судовий арешт на ці ділянки, прокурор Київської місцевої прокуратури Власов (зараз прокурор Печерського району столиці) вирішив не піддавати майно конфіскації і навіть не подавати клопотання про передачу його до Агентства забезпечення позову, а натомість допоміг колезі Андрєєву. Власне, сам Андрєєв з дружиною зараз займаються ремонтом цих будинків і висловлюють свою вдячність друзям з прокуратури за підтримку.

Зате тепер виникає питання про можливе незаконне збагачення прокурора Андрієва. Національне агентство з питань запобігання корупції вже проводить перевірку щодо його декларацій та можливого незаконного збагачення. Крім того, Державне бюро розслідувань розпочало своє розслідування щодо недостовірного декларування та незаконного збагачення з боку прокурора. Схоже, що незаконні дії прокурора, які колись були приховані, тепер можуть мати серйозні наслідки, включаючи кримінальну відповідальність.

У вищезгаданій статті зазначено серйозні обвинувачення щодо прокурора Офісу Генерального прокурора Андрєєва Андрія у використанні свого посадового становища для незаконних користей. Вказано, що він із своєю сім'єю володіє двома елітними будинками, які були придбані за сумнівно низькою ціною та розташовані на території, де порушено містобудівні норми. Ці обставини породжують сумніви у тому, яким чином прокурор зумів отримати цю нерухомість.

Додатково, згідно з інформацією, поліція розпочала кримінальне провадження стосовно порушень містобудівних норм та можливого шахрайства в особливо великих розмірах. Висунуті звинувачення стосуються також інших посадових осіб, які, за передбаченням, брали участь у незаконному отриманні та використанні майна, в тому числі і прокурором.

Зазначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції та Державне бюро розслідувань розпочали перевірку фінансових декларацій прокурора Андрієва та можливого незаконного збагачення. Це свідчить про серйозні наслідки, які можуть чекати особу, звинувачену у корупційних діях, включаючи кримінальну відповідальність.

Отже, стаття розкриває складну ситуацію, де висунуті обвинувачення проти високопосадовців вимагають ретельного розслідування та відповідної правової реакції.

Військові заявили, що співробітники Територіального Центру Комплектації (ТЦК) у Дунаївцях вжили заходів примусу та викинули жінку з терцентру. Жінка намагалася дізнатися причину утримання свого сина, який мав під опікою хвору матір. Остання, не здатна самостійно пересуватися, мала всі необхідні документи, що підтверджували її стан. Зафіксовано відео, на якому видно, як перед будівлею ТЦК скупчилися люди, а жінка лежить на ношах, тримаючись за голову. Поблизу перебувають лікарі та поліцейські. Заяву від військкомату звучить, що жінка була виведена з приміщення силою через її непокірливість та відмову відповідати на вимоги правоохоронців. Наразі не уточнено, які саме дії здійснила жінка, але військові стверджують, що дотримувалися закону під час її видалення. Зазначено, що після події жінка відмовилася від медичної допомоги.

Згідно з інформацією, поданою у згаданій статті, ситуація в Хмельницькій області з конфліктом біля Територіального Центру Комплектації викликає серйозні обурення та обговорення серед громадськості. Наразі виникають суперечки між військовими та місцевими активістами щодо подій, які відбулися. Події, зняті на відео, викликали великий резонанс, а офіційні заяви військових викликають питання щодо використання сили та дотримання прав людини в подібних ситуаціях. Для розв'язання конфлікту та відновлення довіри громадськості до військових структур необхідно провести об'єктивне розслідування подій та забезпечити відповідальність за можливі порушення закону з обох сторін.