Міноборони не отримує даних зі “спутника Притули” – ЗМІ

В Україні зафіксовано безпрецедентне зростання кількості чоловіків віком понад 25 років, які вступають до закладів освіти. За даними державних структур, навчання дедалі частіше використовується як юридична підстава для отримання відстрочки від мобілізації в умовах воєнного стану. Якщо у 2021 році в університетах, коледжах та інших освітніх установах навчалося близько 30 тисяч чоловіків цієї вікової категорії, то нині їхня кількість зросла приблизно до 250 тисяч.

Голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак звернув увагу на те, що така динаміка не може пояснюватися лише підвищеним інтересом до саморозвитку чи перекваліфікації. За його словами, держава вже бачить ознаки системного використання освітнього процесу як механізму уникнення мобілізаційних обмежень. Це створює додаткове навантаження на систему освіти та викликає питання щодо справедливості й ефективності чинних правил.

За словами Гурака, перші інспекції засвідчили масштабність явища, і їх планують тільки посилювати. До кінця 2025 року та на початку наступного навчального року перевірки продовжаться — загалом близько 50 коледжів та закладів вищої освіти очікують повторні інспекції. Питання відрахування студентів вирішуватимуть після завершення аудитів.

Особливий акцент у перевірках роблять саме на коледжах. Причина в тому, що правила вступу до університетів були суттєво ускладнені Міністерством освіти та Верховною Радою, через що частина чоловіків обирає передвищу освіту як простіший шлях отримання відстрочки.

За підсумками вже проведених перевірок по всій Україні були відраховані близько 50 тисяч студентів, однак загальна тенденція зростання кількості студентів старше 25 років залишається очевидною.

Руслан Гурак підкреслює: протягом багатьох років кількість таких студентів залишалася стабільною на рівні близько 30 тисяч, незалежно від того, йшлося про коледжі, університети чи другу вищу освіту. Однак після початку повномасштабної війни цей контингент виріс більш ніж у вісім разів.

На тлі скорочення населення України до орієнтовних 25–30 мільйонів, збільшення кількості студентів викликає додаткові питання у державних інституцій. Перевірки тривають, а уряд наголошує, що контроль у сфері освіти має бути посилений у зв’язку з вимогами мобілізаційного законодавства.

Ексголова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотницький опинився в центрі резонансної справи, пов’язаної з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди від співвласника компанії «Ескулаб». Згідно з повідомленнями, він уклав угоду зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), яка була затверджена Вищим антикорупційним судом України (ВАКС).

Угода передбачає конкретні зобов’язання та строки виконання, що дозволяють Плотницькому уникнути більш суворого покарання, водночас визнаючи його провину у скоєних діях. Судова практика таких справ свідчить, що подібні домовленості укладаються з метою пришвидшення розгляду та забезпечення компенсації заподіяних збитків, а також створюють прецедент відповідальності для посадовців високого рівня.

У цій же справі підозри отримували тодішній голова Господарського суду Львівської області Василь Артимович та ексголова суду Михайло Юркевич.

Фігуранти пропонували підприємцю ухвалення “потрібних” рішень у суді за $1 млн. Більше інформації на порталі Антикор: https://antikor.info/articles/811545-8_let_tjurjmy_zamenili_na_donat_eks-glava_apelljatsionnogo_suda_plotnitskij_zaplatit_10_millionov_griven_na_vsu_za_vzjatochnichestvo

Депутатка Верховної Ради України, Мар’яна Безугла, на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook викликала глибокі роздуми стосовно фінансування та ефективності Суспільного мовлення України. В її оприлюдненні вказується, що річний бюджет на ці потреби складає 2 мільярди гривень, однак кількість глядачів ток-шоу Суспільного складає лише 1000 осіб на 90-хвилинний виступ. Ці дані викликали обґрунтовані сумніви щодо ефективності витрачання бюджетних коштів на підтримку та розвиток публічного мовлення в Україні.

У своїй публікації Безугла також висловила здивування стосовно дивовижної різниці у популярності відео контенту: тоді як ток-шоу Суспільного має низьку кількість переглядів, її звичайні ролики на платформі Reels набирають понад 50 тисяч переглядів. Це породжує ряд питань щодо значення та ролі Суспільного мовлення в сучасному медіа просторі, а також процесу розподілу фінансових ресурсів для цілей громадського мовлення.

Безугла звернула увагу на структуру Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ), до складу якої входить Суспільне мовлення, та зазначила, що у 2024 році на ці медіа відділи було виділено понад 2 мільярди гривень, а ще 1,5 мільярда — на Телемарафон окремо. При цьому, за словами депутатки, в НСТУ працює понад 4 тисячі співробітників, а зарплати керівництва є надто високими, що ставить під сумнів їхню обґрунтованість у контексті суспільного мовлення.

Варто відзначити, що за даними досліджень, Телемарафон користується популярністю лише серед 37% населення. Ці факти стимулюють серйозне обговорення щодо необхідності перегляду та оптимізації фінансових вкладень у суспільне мовлення України з метою підвищення його ефективності та відповідності сучасним вимогам та потребам аудиторії.

У висновках можна зазначити наступне:

• Необхідно провести глибокий аналіз ефективності використання державних коштів, спрямованих на фінансування Суспільного мовлення України.

• Важливо переглянути механізми розподілу бюджетних асигнувань між різними медіа відділами Національної суспільної телерадіокомпанії України з метою максимізації їхньої ефективності.

• Потрібно активізувати діалог між управлінцями Суспільного мовлення та законодавчим органом щодо оптимізації діяльності та використання ресурсів цієї установи.

• Важливо забезпечити більшу відкритість та прозорість у використанні бюджетних коштів, а також залучити громадськість до обговорення та контролю над фінансовими процесами в Суспільному мовленні.

• Потрібно розвивати та впроваджувати нові підходи до залучення аудиторії та підвищення інтересу до контенту Суспільного мовлення з метою збільшення його впливу та значущості в суспільстві.

Європейський Союз входить у період, який може стати одним із найнапруженіших і найвизначальніших за останні роки. У Брюсселі та провідних столицях ЄС готуються до складних переговорів, від результатів яких залежатиме не лише подальша підтримка України, а й здатність Європи діяти як єдине політичне ціле. На тлі зростаючого зовнішнього тиску з боку США та Росії європейські лідери мають продемонструвати, що стратегічні рішення щодо війни й миру на континенті ухвалюються не під диктовку, а з урахуванням принципів, на яких побудований Союз.

У центрі дискусій — спроби нав’язати Україні так званий «мирний план», який у європейських колах дедалі частіше називають неприйнятним і принизливим. Йдеться про ініціативи, що можуть легалізувати наслідки агресії та створити небезпечний прецедент для всієї системи міжнародної безпеки. Для багатьох країн ЄС питання виходить далеко за межі української теми: воно стосується довіри до європейських гарантій, поваги до суверенітету держав і майбутнього самого Євросоюзу як політичного гравця.

Паралельно у Брюсселі міністри закордонних справ та дипломати намагаються переконати дедалі більшу групу урядів ЄС, які виступають проти механізму фінансування України через прибутки від заморожених активів РФ. До четверга, коли всі 27 лідерів прибудуть на саміт у Брюсселі, Євросоюз має або врятувати угоду, або зіткнутися зі справжньою політичною кризою.

Politico зазначає, що за лаштунками нині точиться “дипломатія останньої хвилини”. Лідери Великої Британії, Німеччини і, можливо, Франції, а також зять Дональда Трампа Джаред Кушнер і його спецпосланець Стів Віткофф планують зустрітися із Зеленським у Берліні. Про участь численних глав урядів та представників ЄС і НАТО повідомив прессекретар німецького канцлера Стефан Корнеліус. Один із європейських чиновників заявив, що подальше роз’єднання Європи цього тижня стане “катастрофічним сигналом Україні” і завдасть удару по самому Євросоюзу.

Питання територій залишається одним із найчутливіших. Європейські країни наполягають, що жодного прогресу у цьому напрямку не може бути без гарантій безпеки для України. США ж, за інформацією джерел, продовжують тиснути щодо можливих поступок, що створює тертя між Вашингтоном і європейськими столицями.

Складною є й ситуація з “репараційним кредитом”. ЄС уже кілька місяців намагається переконати бельгійського прем’єра Барта де Вевера погодитися на план використання прибутків від заморожених російських активів на користь України. Днями Італія — третя за розміром економіка ЄС — підтримала позицію Бельгії, закликавши шукати альтернативні варіанти фінансування. Новий прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш також виступив проти. За підрахунками Politico, навіть якщо до цієї групи долучаться Угорщина та Словаччина, вони не матимуть блокуючої меншості, але їхня публічна критика ставить під загрозу політичну угоду.

Попри труднощі, офіційні особи в Брюсселі наполягають, що альтернатив “плану А” поки не існує. Один із німецьких чиновників назвав рішення щодо активів “рішенням про майбутнє Європи”, яке визначить, чи залишиться ЄС значущим геополітичним гравцем. “Варіанта Б немає”, — підкреслив він.

Попереду — кілька днів складної дипломатії, яка покаже, чи здатна Європа діяти єдиним фронтом у момент, коли на карту поставлено не лише підтримку України, а й власну політичну вагу у світі.