Міноборони розкриває основні труднощі, з якими ЗСУ зіштовхуються у зоні конфлікту

ТОВ «Українська бронетехніка», що давно зарекомендувало себе як один із провідних постачальників бронетехніки та озброєння для Міністерства оборони України, опинилося в центрі гучного скандалу. З’явилися підозри щодо корупційних схем та фіктивних контрактів, пов’язаних із поставками військової техніки. Серед продукції компанії – бронемашини «Варта» та «Новатор», міномети, шасі для самохідних артилерійських установок «Богдана» та комплектуючі для ракетного комплексу «Нептун». Проте саме масштабні поставки не захистили фірму від звинувачень у зловживаннях і незаконному бронюванні ухилянтів від мобілізації за хабарі.

Правоохоронці задокументували факт отримання одним із співробітників компанії 11 тисяч доларів за «вирішення» питання зняття з розшуку та надання броні. Це розслідування відкрило ширшу мережу корупційних дій, які могли впливати на державні контракти та безпеку армії. Міністерство оборони України вже вимагає від компанії повного відшкодування завданих збитків і посилює контроль над усіма постачаннями.

Розслідування вказують на системність порушень: закупівлі через підставні іноземні компанії, зокрема румунську Carfil S.A., дозволяють оформлювати фіктивні контракти, а поставки бракованого озброєння, включно з 120-мм мінометними мінами без маркування та з пошкодженими пороховими зарядами, ставлять під загрозу життя військових.

З 2014 року компанія уклала 59 контрактів із Міністерством оборони та афілійованими структурами на суму понад 36,2 млрд грн. Такі практики завдають мільйонних збитків державі, підривають довіру міжнародних партнерів і загрожують безпеці українських військових. Ефективність кожного контракту має працювати на захист держави, а не на збагачення окремих бізнес-структур.

Інтенсивна мобілізація в Києві вже зачепила роботу комунального підприємства "Київпастранс", відчуваються перші негативні наслідки. Не вистачає робочих рук серед столичних транспортників. За словами активістів, які спостерігають за ситуацією, протягом наступного півроку-року може початися систематичний розпад транспортної системи міста. Наземний транспорт Києва стикається з серйозними перешкодами через деградацію енергетичної інфраструктури комунального транспорту, яка прогресивно втрачає свою працездатність.

Уже зараз відчутно не вистачає електромонтерів та кабельників, які відповідають за ремонт мереж для руху тролейбусів та трамваїв. Експерти стверджують, що КП "Київпастранс" не має достатнього числа фахівців, і тому активно мобілізує їх, а частина персоналу вже вирушила в армію як добровольці ще на початку конфлікту. Аналітики вважають, що жінки можуть замінити мобілізованих чоловіків на деяких посадах у "Київпастрансі", проте для цього необхідно створити сприятливі умови праці.

Сергій Литвинов, директор з транспорту КП "Київпастранс", повідомив, що мобілізація суттєво вплинула на кадрову ситуацію на підприємстві, як і на всіх підприємствах міста. Велику кількість водіїв КП було викликано на військову службу. Зараз "Київпастранс" активно привертає до роботи спеціалістів, які раніше також працювали на підприємстві. Повідомляється, що ресурси для цього є. Щодо проблеми з нестачею електромонтерів, які обслуговують електромережі підприємства, в "Київпастрансі" підтверджують, що така проблема існувала, але наразі ситуація поступово виправляється.

• Інтенсивна мобілізація серед населення Києва відчутно вплинула на роботу комунального підприємства "Київпастранс", що відповідає за наземний транспорт міста.

• Недостаток робочої сили серед працівників "Київпастрансу" призводить до проблем з обслуговуванням транспортних мереж, що загрожує зрушенням у плануванні та експлуатації транспортних маршрутів.

• Через недолік фахівців, які здатні проводити ремонтні роботи на електромережах, підприємство зазнає деградації і може стати нездатним забезпечити ефективний рух тролейбусів та трамваїв.

• Влада та керівництво підприємства повинні активно працювати над залученням додаткових працівників та створенням сприятливих умов для роботи, щоб запобігти можливому транспортному кризі в столиці.

Учора Умєров і Сирський провели телефонну розмову з головою Пентагону Остіном, що мала визначений ступінь важливості для обговорення подальших кроків у підтримці України в умовах зростаючого напруження. Після детального викладення міністру оборони поточної ситуації та останніх російських атак на українські міста та цивільну інфраструктуру, обговорювалися як середньострокові, так і нагальні потреби України. Особлива увага була приділена питанням збільшення систем протиповітряної оборони і ракет. Головокомандувач Збройних Сил України передав, що саме ці питання стали одними з основних у розмові з міністром оборони Сполучених Штатів Америки.

Повідомлення від Пентагону вказує лише на спілкування Остіна з Умєровим, не згадуючи Сирського, проте зазначаючи, що обговорювалися розвиток ситуації на місцях і вплив триваючих повітряних атак Росії на критично важливу цивільну інфраструктуру. Відомо також, що обговорення між Остіном і Умеровим зосереджувалося на найбільш нагальних потребах України в можливостях, підтверджуючи гостру необхідність у підтримці національної безпеки країни.

• Розмова між головою Пентагону Ллойдом Остіном і українськими представниками Умєровим і Сирським свідчить про активну співпрацю між Україною та США у забезпеченні безпеки та обороноздатності країни.

• Згадані нагальні потреби України у збільшенні систем протиповітряної оборони та ракет підтверджують загострення безпекової ситуації в регіоні та необхідність вжиття невідкладних заходів для захисту цивільного населення та інфраструктури країни.

• Необхідність у підтримці України у зміцненні національної безпеки визначається як один із пріоритетних завдань у співпраці між Україною та Сполученими Штатами Америки.

• Повідомлення від Пентагону стосовно обговорення ситуації на місцях та впливу російських атак на цивільну інфраструктуру України підкреслює увагу до гуманітарних аспектів конфлікту та необхідність міжнародної реакції на події у регіоні.

Загалом, згадана розмова свідчить про важливість співпраці між Україною та США у сфері безпеки та підтримки суверенітету України в умовах зростаючого геополітичного напруження.

Кутя належить до найдавніших обрядових страв української культури й до сьогодні зберігає глибоке символічне наповнення. Це не звичайна каша, а ритуальна їжа, що уособлює зв’язок поколінь, пам’ять про предків, родинну згуртованість і надію на добробут. Упродовж зимового календарного циклу кутю готують кілька разів, і кожного разу вона набуває нового змісту, відображаючи духовний стан громади та характер свята.

Першою у цьому циклі є багата кутя, яку традиційно варять на Святвечір напередодні Різдва. За новим церковним календарем у 2025 році цей день припадає на 24 грудня. Саме з вечері зі Святвечора починається різдвяний період, наповнений особливою тишею, очікуванням і молитвою. Багата кутя готується з пшениці або ячменю з додаванням маку, меду, горіхів та сухофруктів. Кожен інгредієнт має власну символіку: зерно означає життя і безперервність роду, мак — захист і пам’ять, мед — солодкість життя та Божу благодать.

Друга кутя — щедра — готується у Щедрий вечір, який передує Новому року. У 2025 році це 31 грудня, день святкування Маланки. На відміну від різдвяної, щедра кутя може бути скоромною: до неї дозволяється додавати вершкове масло, молоко або вершки. Вона символізує щедрість, відкритість і надію на багатий та успішний рік, що настає.

Третя — голодна кутя — вариться напередодні Водохреща. За новим календарем Хрещення Господнє відзначають 6 січня, а Водохресний Святвечір припадає на 5 січня 2026 року. Ця кутя є пісною й максимально простою за складом. Вона уособлює стриманість, духовну зосередженість і підготовку до великого церковного свята.

Кожен із трьох різновидів куті має власне символічне навантаження. Багата кутя пов’язана з народженням, достатком і родинною єдністю. Щедра — з очікуванням нового циклу життя, матеріального добробуту та радості. Голодна — з очищенням, постом і внутрішньою дисципліною. Разом вони формують цілісний зимовий обрядовий цикл.

У народній традиції кутя супроводжувалася численними прикметами та звичаями. Вважалося, що правильне приготування страви впливає на врожай, здоров’я родини та мир у домі. Господарі могли підкидати ложку куті до стелі, спостерігаючи за зернами як за знаком майбутнього достатку, залишати страву на столі на ніч для померлих родичів або починати трапезу спільною молитвою.

Окремі заборони стосувалися поспіху, сварок чи легковажного ставлення до обряду. Особливо суворо дотримувалися правил під час приготування голодної куті, де не допускалося жодних скоромних інгредієнтів. Усе це відображало уявлення про кутю як сакральну страву, що поєднує земне й духовне.

Таким чином, кутя залишається не лише елементом святкового столу, а й важливою частиною культурної пам’яті українців. Через неї зберігається зв’язок поколінь, традиція спільної молитви й уявлення про гармонію в родині та суспільстві, актуальні й у сучасному календарному контексті.