Москалькова заявила про зустріч з українським омбудсменом у Білорусі

За повідомленням Київської міської прокуратури, омбудсмен передав правоохоронцям дані про випадки, коли близькі родичі посадовців столиці використали дітей-сиріт для виїзду за межі України. Ця інформація стала підставою для початку відповідного розслідування.

За даними розслідування, керівники Служби у справах дітей та сім’ї та Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 організували виїзд за кордон своїх родичів, які використовувалися в ролі супровідників під час евакуації дітей. Правоохоронці перевірятимуть інформацію про те, чи повернулися всі супроводжувачі назад до України і нададуть правову оцінку відповідно до закону.

У березні 2022 року, під час бойових дій поблизу Києва, 68 вихованців Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 були евакуйовані до німецького міста Вупперталь. Серед них були діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та ті, що перебувають у складних життєвих обставинах. Їх супроводжували 20 дорослих.

У 2024 році представники Лубінця провели моніторингові візити до Німеччини, щоб перевірити умови перебування українських дітей. Однак у табір у Вупперталі їх не пустили через відсутність українських супроводжувачів. Німецька сторона повідомила, що з початку евакуації там перебували 55 дітей, а місцезнаходження решти 13 залишилося невідомим.

Офіс омбудсмена провів позапланові перевірки у Службі у справах дітей та сім’ї та Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1 в Києві. Виявилося, що керівництво не володіє інформацією про умови перебування дітей у Німеччині. Також з’ясувалося, що серед супроводжувачів були люди, які лише за день до евакуації стали працівниками закладів або взагалі не були працевлаштовані. Серед них були близькі родичі керівників Центру та Служби, які звільнилися з посад після виїзду за кордон і не повернулися до України.

Справа розслідується за ознаками незаконного переправлення через державний кордон осіб призовного віку за попередньою змовою групи осіб за ч. 2 ст. 332 Кримінального кодексу України, за що може загрожувати до 7 років ув’язнення.

Від початку повномасштабного вторгнення російська армія вбила в Україні 554 дитини, а ще 1419 дітей отримали поранення. Однак нещодавно вдалося повернути на контрольовану територію з тимчасово окупованої Херсонщини дев’ять дітей разом із їхніми сім’ями.

Верховна Рада України прийняла нову процедуру, яка дає змогу чоловікам та жінкам, навіть не є військовослужбовцям, стати батьками після смерті. Згідно з цим нововведенням, партнери загиблих зможуть використати їхні заморожені репродуктивні клітини для породження дитини, яка буде визнана рідною з повним спектром прав, передбачених законодавством. Депутати прийняли два документи для цього: один головний у цілому і ще один допоміжний у першому читанні. Щоб розпочати цю процедуру, потрібне затвердження обох документів та підпис президента.

Проблема можливого знищення сперми загиблих військових була вже вирішена ухваленням головного документа в цілому. Цей крок був здійснений після гучного скандалу наприкінці січня, коли стало відомо, що Рада заблокувала можливість посмертного батьківства та навіть передбачила примусову утилізацію замороженого біоматеріалу військових після їхньої загибелі. Про ці нові зміни оголосив Михайло Радуцький, голова парламентського комітету з питань здоров’я нації, який був автором скандальних правок до попередньої редакції закону та обіцяв виправити ситуацію. Згідно з виступом Радуцького, Верховна Рада прийняла в цілому законопроєкт №10448, який містить ключові нововведення.

У попередній редакції закону, після смерті військового, зберігання репродуктивних клітин припинялося, і їх мали утилізувати. Проте, в новій редакції, у разі загибелі військового (чи військової) або оголошення його померлим, репродуктивні клітини зберігаються за рахунок держави протягом трьох років. Після цього терміну вони також можуть залишатися збереженими, але вже за рахунок особи, яка була вказана померлим як розпорядником свого біоматеріалу за життя.

Революційність цього законодавчого акту полягає в тому, що вперше в Україні передбачено можливість громадянину розпорядитися своїми репродуктивними клітинами у разі своєї смерті, оголошення судом померлим або безвісти відсутнім. Ця можливість стосується будь-якого громадянина, а не тільки військовослужбовця. У випадку народження дитини відповідно до прижиттєвого розпорядження громадянина і завдяки репродуктивним технологіям, загиблий "визнається батьком чи матір'ю народженої у такий спосіб дитини". Протягом трьох місяців після введення в дію закону, уряд має прийняти додаткові норми, щоб врегулювати всі юридичні тонкощі. Водночас, закон визнає чинними заповіти та інші нотаріально посвідчені волевиявлення громадян стосовно їхнього біоматеріалу, які були укладені до прийняття цього закону.

Юристка Олена Бабич високо оцінила новий документ, щодо якого в соціальних мережах розпочався скандал у зв'язку з попереднім законом. Вона зазначила, що цим законом планується реалізувати довгочекане бажання репродуктивної спільноти – законодавчо врегулювати використання репродуктивних клітин після смерті особи, не обмежуючись лише військовослужбовцями. У першому читанні Рада також ухвалила законопроєкт № 10450 про внесення змін до Цивільного кодексу, який передбачає визнання батьківства та надання пільг таким дітям. За словами депутата Радуцького, цей закон не лише дозволяє захисникам визначати долю своїх репродуктивних клітин у разі смерті, а й надає можливість використовувати допоміжні репродуктивні технології. Він зазначив, що ця особа буде визнана батьком або матір'ю дитини, народженої за допомогою цих технологій.

У листопадовому законі, що стосується права на безкоштовне зберігання репродуктивних клітин військових, була внесена поправка, яка передбачала утилізацію біоматеріалу в разі їхньої загибелі. Це викликало гучний скандал, особливо в умовах війни, коли багато людей щодня ризикують своїм життям на фронті. Багато депутатів заявили, що ця поправка була додана на останньому етапі і не мала підтримки профільного комітету. Сам автор поправки, Радуцький, відкинув її, назвавши її неправильною та несправедливою щодо героїв та їхньої пам'яті. Він обіцяв виправити ситуацію до набуття чинності попередньої редакції закону.

Українська Верховна Рада прийняла важливі закони, які стосуються права на батьківство після смерті особи. Ці законодавчі акти передбачають можливість використання репродуктивних клітин померлих осіб для породження дітей, а також визнання їхнього батьківства. Нововведення розширюють права не лише військовослужбовців, а й всіх громадян України. Важливою є також ініціатива з внесення змін до Цивільного кодексу, яка передбачає надання пільг таким дітям. Гучний скандал, що виник під час обговорення попередньої редакції закону, свідчить про важливість цього питання для українського суспільства. Вирішення цих питань стало актуальним в умовах війни, коли багато людей щодня ризикують своїм життям на фронті. Закони забезпечують правову основу для регулювання репродуктивних прав громадян після їхньої смерті і відображають важливість захисту цих прав в умовах сучасного українського суспільства.