МОЗ розпочне перевірку військово-лікарських комісій у Києві: заявив глава Міністерства охорони здоров’я Віктор Ляшко

За інформацією антишахрайського проєкту "190", який вивчає декларації та аналізує відкриті реєстри, начальниця Головного управління Державної міграційної служби (ДМС) в Одеській області, Олена Погребняк, потрапила в епіцентр кількох скандальних випадків, що викликають серйозні сумніви щодо прозорості її фінансових операцій і правомірності деяких управлінських рішень. Дії чиновниці привернули увагу не лише правоохоронних органів, але й громадськості, адже з'явились питання про законність її майна та зв'язків із підрядними організаціями.

У 2019 році Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило про підозру Олені Погребняк та її першому заступнику, Івану Безкищенку, у привласненні майже 1 мільйона гривень. Розслідування виявило, що посадовці могли бути причетні до корупційної змови з підрядниками. Суть справи полягає в тому, що в документах, що стосуються виконаних ремонтних робіт, були внесені неправдиві відомості, завдяки чому бюджетні кошти було незаконно перераховано на рахунки певних компаній. У зв'язку з цими подіями виникає питання про те, чи не стали ці зловживання частиною більш масштабної схеми фінансових махінацій.

У наступних публікаціях і розслідуваннях, які наразі частково були видалені з деяких видань, йдеться, що посадовиця роками оформлює нерухомість на своїх синів від попереднього шлюбу — Івана та Данила — і користується цим майном. Зокрема, в Одесі в деклараціях зафіксовані будинок площею близько 161 кв. м (набутий у 2016 році), де зареєстровані Погребняк і її чоловік Олексій Пономарчук, а також земельна ділянка 330 кв. м (набута у 2010 році) із задекларованою вартістю 485 грн — сума, яка виглядає аномально заниженою для земельних цін Одеси. Чоловік посадовиці має також ділянку під Києвом (1 200 кв. м у селі Козинці), вказану як набуту у 2013 році.

У роботі з автотранспортом розслідування вказує, що Погребняк і Пономарчук не мають власних авто на свої імена, але користуються транспортними засобами, оформленими на третіх осіб. Серед зазначених — BMW X1 2012 року на родичку Катерину Росєєву (нині Колеснікову), яким користується як посадовиця, так і її чоловік. Також у матеріалах згадується FORD FIESTA 2011 року, оформлений на Ірину Романченко, який фактично використовує Пономарчук; обставини такого користування не прояснені.

Щодо доходів і соцвиплат: за 2024 рік Погребняк декларувала зарплатні надходження від ДМС (приблизно 708 тис. грн), а також винагороди від Одеського державного університету внутрішніх справ і Міжнародного гуманітарного університету. Водночас у деклараціях фігурують аліменти від колишнього чоловіка у розмірі близько 44 тис. грн — при цьому є неточності у відображенні статусу батьківства й усиновлень, які викликають додаткові питання. У матеріалах викладено, що Пономарчук офіційно усиновив Івана і Данила у 2023 році, а у 2023–2024 роках у подружжя з’явилися спільні діти — факти, які досліджувачі пов’язують із практикою оформлення сім’ї для отримання підстав на відстрочку від мобілізації. Розслідувачі звертають увагу, що деякі соцвиплати на дітей відображені не повністю або по-різному у різні роки, а подружжя не декларує готівкових заощаджень, хоча має банківські рахунки — це також викликає питання щодо прозорості фінансового стану.

Окремо слід звернути увагу, що частина публікацій про майно Погребняк, як повідомляється, була видалена з медіаплатформ — розслідувачі припускають, що на це міг вплинути адміністративний ресурс або фінансовий тиск на ЗМІ. Такі факти підкреслюють проблему доступу громадськості до інформації й викликають запитання про тиск на журналістику в регіоні.

За даними Інституту вивчення війни у США, виникає суттєва сумнівність щодо зацікавленості росіян у конструктивних переговорах щодо військового конфлікту в Україні. З неофіційних джерел іноземних ЗМІ дійшла інформація, що Росія не проявляє істотного бажання вести розгорнуті та продуктивні дискусії на цю тему. Висування конструктивних пропозицій може виявитися ключовим кроком у залученні Росії до співпраці та сприяти її готовності до мирного врегулювання конфлікту. Такі ініціативи, відповідно, мають потенціал сприяти зменшенню напруги та підготовці до ефективного врегулювання ситуації, відвертаючи можливість подальшого ескалації військових дій.

За звітом Інституту, аналіз показує, що конфіденційні заяви для іноземних ЗМІ різко відрізняються від офіційної позиції Росії та її дій. Зокрема, з грудня 2023 року в Кремлі все частіше звучить мова про бажання Росії розширити свої території в Україні та повністю знищити українську державність та ідентичність.

Нещодавні напади на Харківську область свідчать про зацікавленість Росії у досягненні максимальної перемоги в Україні, а не в замороженні конфлікту.

Таким чином, припинення вогню, яке передбачає визнання окупованих територій частиною Росії, підкреслило б готовність обговорювати територіальну цілісність України. Це могло б створити можливість для Кремля вимагати подальших територіальних уступок та оскаржувати ідею української державності.

Додатково, Росія могла б використовувати припинення вогню для підготовки до майбутніх військових операцій в Україні, щоб змінити владу та демілітаризувати країну.

Інститут також вважає, що у випадку перемоги в Україні, Росія може використати ресурси та людей для конфронтації з НАТО. Таким чином, Кремль може продовжувати зацікавленість у переговорах, щоб впливати на рішення щодо підтримки України та отримати поступки від Заходу.

Посилаючись на чотири російські джерела, Володимир Путін вважає за краще зупинити війну в Україні і досягти припинення вогню за умови визнання поточних ліній фронту. Він вважає, що територіальних здобутків у війні достатньо, а будь-які нові досягнення потребуватимуть нової мобілізації, якої він бажає уникнути.

У Кропивницькому правоохоронці розпочали розслідування щодо можливої корупційної схеми, пов'язаної з закупівлею автобусів для комунального підприємства «Електротранс». Згідно з даними розслідування, ця угода могла обійтися місту на майже 19 мільйонів гривень більше, ніж було б доцільно.

За даними слідства, кожен уживаний автобус Mercedes-Benz Citaro O 530 G, з пробігом до 800 тисяч кілометрів, комунальники придбали за 4,41 млн грн. У той час митна вартість техніки становила лише 2,43 млн грн. Таким чином переплата склала близько 1,97 млн грн за кожну одиницю транспорту, а загальна — майже 19 млн грн, що дорівнює 43% від вартості контракту.

Як з’ясували журналісти «Антикорупційного виміру», у липні 2024 року КП «Електротранс» замовило десять автобусів у ТОВ «Торговий дім Літан» на суму 44,07 млн грн через систему «Прозорро». При цьому пропозицію конкурента з новішими автобусами відхилили.

Розслідуванням займаються слідчі Кіровоградської поліції, які відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.364 КК України (зловживання службовим становищем, вчинене групою осіб). Фігурантами є директор «Електротрансу» Олександр Шкуруп та начальник управління транспорту міськради Віктор Житник.

Додатково встановлено, що під час торгів було подано три комерційні пропозиції. Однак одна з них надійшла з електронної адреси, якою користувалося саме КП «Електротранс». Це може свідчити про підробку документації та імітацію конкуренції.

ТОВ «Торговий дім Літан», засноване підприємцями Олегом Суховим та Дмитром Науменком з Дніпра, є постійним постачальником транспорту для комунальних підприємств по всій Україні. Станом на липень 2024 року компанія мала 97 контрактів на понад 1,1 млрд грн.

Слідчі вже отримали доступ до електронної пошти постачальника та комунального підприємства, щоб перевірити переписку та підтвердити можливу змову між учасниками закупівлі.

Відновлення медичної інфраструктури на деокупованих територіях Харківської області має вирішальне значення не лише з гуманітарної точки зору, а й для загальної стійкості регіону. Ізюм, який після звільнення продовжує жити під постійною загрозою обстрілів, гостро потребує повноцінної лікарні, здатної надавати допомогу як цивільним, так і постраждалим унаслідок бойових дій. Саме тому будь-які проєкти з відбудови медичних закладів тут перебувають у фокусі уваги громади та експертного середовища.

Черговий масштабний контракт, укладений Департаментом капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, знову актуалізував питання ефективності та прозорості використання бюджетних коштів. Йдеться про договір на суму понад 110 мільйонів гривень, підписаний із ТОВ «СК Пантеон», яке має відновити лікувально-діагностичний корпус Центральної міської лікарні Ізюма. Формально проєкт покликаний повернути місту критично важливу медичну спроможність, однак деталі закупівлі викликають низку запитань.

Однак саме зміст кошторису викликає найбільше запитань. На низці позицій вартість матеріалів штучно завищена до рівня, який важко пояснити ринковою логікою чи наближеністю об’єкта до фронту. Вартість фіброцементних фасадних панелей у документах становить майже 3,9 тисячі гривень за квадратний метр, хоча їхня реальна ринкова ціна — мінімум у півтора раза нижча. Аналогічна ситуація з внутрішніми алюмінієвими дверима, де закладена ціна перевищує середню ринкову приблизно на третину.

Далі — більше. У кошторисі містяться суттєві переплати за шпаклівку, гіпсокартон та ґрунтовку. Ціни на деякі з цих матеріалів перевищують ринкові на 20–40%, що не може бути наслідком інфляції чи логістичних ускладнень. Разом потенційна переплата лише за п’ять перевірених позицій становить понад 5,2 млн грн. Це гроші, які мали би піти на зміцнення укриттів, закупівлю обладнання або підвищення стійкості об’єкта до обстрілів, а не на різницю в ціні, що осідає в кишенях посередників.

Особливої уваги заслуговує й сам підрядник. ТОВ «СК Пантеон» давно відоме фахівцям у сфері закупівель через регулярні завищення у своїх кошторисах. Компанія, заснована й очолювана Олексієм Буряком, з 2020 року уклала контрактів більш ніж на 918 млн грн — і левова частка цих підрядів припадає саме на рішення Департаменту капітального будівництва Харківської ОДА. За часів керівництва Ігоря Лялюка фірма практично не знала відмов, отримуючи перемогу за перемогою на тендерах, які, за спостереженнями експертів, нерідко були сформовані під можливості конкретного підрядника.

Цей епізод стає продовженням системного сценарію: критична інфраструктура відбудовується формально, об’єкти потребують повторних ремонтів, а кошти розчиняються у завищених цінах. І це в регіоні, де лікарні працюють під постійними обстрілами, а кожна гривня має реальну цінність для життя людей. Ізюмська лікарня, яка мала б бути символом відновлення та підтримки, перетворюється на черговий майданчик для заробітку фірм, що роками користуються прихильністю обласного департаменту.

Поки що реальних пояснень від ХОДА чи самого підрядника немає. Залишається сподіватися, що ситуація не завершиться, як і багато попередніх тендерів, де завищення та формальні перевірки так і не привели до реальних висновків. І що цього разу відбудова медичного закладу, який стоїть на передовій гуманітарного фронту, не стане черговою статистичною угодою, а нарешті відповідатиме потребам людей, для яких ця лікарня може стати останнім шансом на порятунок.