МОЗ розпочинає будівництво нового корпусу Охматдиту

Декларація судді Закарпатського окружного адміністративного суду Сергія Рейти, подана безпосередньо напередодні припинення повноважень, привернула підвищену увагу через зафіксовані в ній фінансові дані. Задекларовані показники істотно виходять за межі середніх доходів, характерних для суддів регіональних судів, що викликало суспільний резонанс і інтерес з боку антикорупційних спостерігачів.

У документі зазначено значні обсяги готівкових заощаджень, які не є типовими для посадовця такого рівня лише за рахунок офіційної суддівської винагороди. Крім того, декларація містить інформацію про наявність фінансових активів, що у сукупності формують враження про високий рівень матеріального забезпечення судді на момент подання звітності.

Майновий профіль родини доповнюється активами, оформленими не на самого суддю. Його дружина, Габріелла Рейта, володіє земельною ділянкою площею 750 квадратних метрів в Ужгороді. Водночас сім’я проживає та зареєстрована у житловому будинку площею майже 138 квадратних метрів, який формально належить третій особі. Такий формат користування нерухомістю без прямого права власності є поширеним серед посадовців і дозволяє юридично відокремити фактичне проживання від задекларованого майна.

У 2025 році оновився і автопарк сім’ї. Дружина судді придбала Jaguar F-PACE 2021 року випуску за 1,05 мільйона гривень. Сам Сергій Рейта володіє Volkswagen Tiguan 2016 року, який був придбаний у 2022 році за 495 тисяч гривень. Хоча вартість автомобілів формально корелює з офіційними доходами родини, у поєднанні з обсягами готівки та доходами від нерухомості вони формують цілісну картину високого рівня добробуту.

Основним офіційним джерелом доходу судді у 2025 році стала заробітна плата в Закарпатському окружному адміністративному суді — 1,72 мільйона гривень. Його дружина задекларувала 160 тисяч гривень доходу від роботи в Ужгородському національному університеті. Окремо в декларації зазначено членство Сергія Рейти в Національній асоціації адвокатів України, що свідчить про збереження професійних зв’язків поза межами судової системи.

Наприкінці січня Вища кваліфікаційна комісія суддів припинила процедуру кваліфікаційного оцінювання Сергія Рейти у зв’язку з його звільненням. Таким чином, подана декларація стала фінальним документом у його суддівській кар’єрі та водночас зафіксувала накопичений фінансовий результат без подальшої інституційної перевірки. У подібних випадках спосіб виходу з системи привертає не менше уваги, ніж задекларовані суми та активи.

Національне антикорупційне бюро спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою повідомили про викриття масштабної корупційної схеми, що діяла на державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт» у 2022–2023 роках. За даними слідства, організована група, до якої входили директор порту та представники приватного бізнесу, незаконно привласнила понад 24 мільйони гривень, маскуючи схему під нібито необхідні закупівлі портового обладнання.

Ключовою фігурою в цій корупційній мережі слідчі називають організатора, який фактично виконував функції неофіційного «генерального директора» порту. Не маючи формальних посадових повноважень, він координував усі дії інших учасників, контролював підготовку документації, ухвалення рішень та розподіл фінансових потоків. Підконтрольні йому особи в керівництві підприємства забезпечували перемогу заздалегідь визначених компаній на тендерах та створювали видимість реальності поставок.

Учасники групи мали доступ до службової, конфіденційної інформації про плани закупівель. Це дозволяло їм заздалегідь визначати «переможців» тендерів. Провідних виробників і офіційних дилерів системно не допускали до торгів, натомість укладали угоди з підконтрольними компаніями. Вартість обладнання в цих контрактах суттєво завищувалася.

Після отримання коштів на рахунки комерційних структур та ФОПів, пов’язаних із учасниками схеми, гроші швидко знімалися готівкою. Надалі їх розподіляли між організаторами та виконавцями.

НАБУ та САП повідомили всім учасникам схеми про підозру. Тривають подальші процесуальні дії.

Андрій Наумов, колишній генерал Служби безпеки України, знову опинився під обстрілом кримінальних обвинувачень від Державного бюро розслідувань України (ДБР). Це звинувачення стало новим етапом у вже складній юридичній драмі, яка оточує колишнього високопосадовця.

Деталі цієї кримінальної справи ще не повністю відомі, однак вони вже викликали значний інтерес серед громадськості та експертного середовища. Андрій Наумов відомий своєю ролью в українських правоохоронних органах і раніше залучався до судових процесів, які відображають складну динаміку сучасної політичної і правової ситуації в Україні.

Державне бюро розслідувань продовжує розслідування цієї справи, і реакція громадськості на нові обвинувачення відіграє важливу роль у формуванні майбутнього юридичного контексту. Українська суспільність і правова система ставлять перед собою важливі завдання з метою забезпечення справедливості та законності у всіх аспектах.

Він звинувачується у підробці офіційних документів з метою уникнення кримінальної відповідальності в Сербії, де він перебуває на даний момент.

У червні 2022 року його затримали на кордоні Сербії та Македонії з великими сумами грошей і двома смарагдами.

За версією ДБР і сербського слідства, кошти були вкрадені в Україні, але щоб виправдати їхнє походження, Наумов підробив документи про нібито позику між його батьком і третьою особою. Ці документи передані сербському суду.

Нагадаємо, що Наумов був засуджений до року ув’язнення в Сербії, але в грудні вже вийшов на свободу.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Проблеми з податками та фіктивні компанії

Останнім часом в Україні триває слідство щодо несплати податків компаніями, що експортують зерно через Одеський порт. Зокрема, йдеться про ТОВ “ТОЛАНС”, ТОВ “ЛІВІОН”, ТОВ “ІНТЕГРА ЛАЙТ” та ТОВ “МЕНТІ”. Виявилося, що ці компанії за допомогою складних схем обходять обов’язкове повернення податків, що завдає значних збитків державному бюджету.

Наприклад, ТОВ “ТОЛАНС” та ТОВ “ЛІВІОН” не лише мали проблеми з реєстрацією фінансових звітів, а й виявилися залучені до численних маніпуляцій з фіктивними компаніями. Як показало розслідування, ці фірми часто змінюють свої назви і власників, а також використовують фіктивні адреси та реквізити, що ускладнює їх відстеження і контроль.

Великі обсяги зерна, які проходять через Одеські порти, нерідко стають предметом обговорення через численні порушення митних і податкових норм. Розслідування показало, що багато з цих компаній використовують “фірми-прокладки”, які купують зерно у фермерів, але не платять належних податків.

Ці фірми часто відзначаються відсутністю реального виробництва або земельних ділянок, що підвищує ризик їх фіктивності. Випадки, коли такі компанії за один рік показують прибуток у розмірі 100 гривень або навіть працюють у збиток, тільки підтверджують підозри щодо їхньої діяльності.

Після підписання попередньої “зернової угоди” Україна зіткнулася з безліччю проблем. Фермери, які не змогли продати свою продукцію через імпортні обмеження в Польщі, Румунії, Угорщині, Болгарії та Словаччині, зіткнулися з протестами і серйозними економічними труднощами. Водночас, державні органи не змогли належним чином забезпечити контроль за експортом, що призвело до негативних наслідків для економіки країни.

Проблеми з митним контролем і можливість ухилення від податків через фіктивні компанії не лише завдають збитків державі, а й підривають довіру до системи. Випадки, коли зерно вивозять через схеми, що обходять митні платежі, і коли компанії, що мають підозрілу фінансову історію, продовжують свою діяльність без жодних покарань, показують системні недоліки в управлінні та контролі.

Окремої уваги заслуговує ситуація з Олексієм Федоричевим, російським бізнесменом, який володіє ТОВ “ТІС-Зерно” і ТОВ “ТІС-Міндобрива”. Попри двічі накладені санкції, Федоричев продовжує активно заробляти на українському зерні. Згідно з офіційними даними, його компанії отримали значний прибуток навіть у період санкцій, що викликає додаткові питання про ефективність санкційного режиму та контроль за їх виконанням.

В Україні Федоричев не лише зареєстрований як власник компаній, а й активно оскаржує санкції в суді, що ставить під сумнів дієвість таких обмежень.

Ситуація на українському ринку зерна вимагає термінового реагування з боку державних органів. Необхідно забезпечити суворий контроль за компаніями, що займаються експортом, вдосконалити системи перевірок і запобігання ухиленню від податків. Додатково слід провести комплексну перевірку діяльності підсанкційних бізнесменів і їх компаній.

Важливо, щоб державні органи не лише активно боролися з існуючими схемами, але й запобігали появі нових фірм-прокладок, які можуть шкодити економічним інтересам України. Для цього потрібно зміцнити взаємодію між митницею, податковими органами та правоохоронними структурами, забезпечити прозорість процесів і підвищити ефективність контролю на всіх етапах — від експорту до надходження податків до державної казни.

Українська економіка і аграрний сектор потребують надійних механізмів захисту від шахрайства та корупційних схем, які можуть підірвати їхню стабільність і зростання.