МОЗ України: щодня потрібно вживати 400 грамів овочів і фруктів для підтримки здоров’я

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Відкривали 5-й тур Ліги Чемпіонів братиславський “Слован”, за який виступає наш співвітчизник Данило Ігнатенко, та італійській “Мілан”.

В середині першого тайму “Мілан” завдяки голу Крістіана Пулішича з паса Теммі Абрахама відкрив рахунок. За три хвилини “Словану” вдалося зрівняти рахунок. Гол за словацький клуб забив Тігран Барсегян.

На 68-й хвилині Рафаель Леао, який вийшов на заміну на початку другого тайму, вивів “Мілан” вперед з пасу Юсуфа Фофана – 2:1. На 71-й хвилині Абрахам після помилки захисників забив третій гол “Мілану”. “Словану” на 88-й хвилині завдяки голу Ніно Марчеллі вдалося скоротити відставання. Фінальний свисток зафіксував перемогу “Мілана” – 3:2.

Данило Ігнатенко вийшов на поле на 66-й хвилині за рахунку 1:1. За цей час він зробив три відбори м’яча та отримав оцінку 6,5.

В іншому матчі зійшлися лісабонський “Спортінг” та лондонський “Арсенал”, за який виступає українець Олександр Зінченко, який розпочав матч на лаві запасних.

“Арсенал” зробив гру вже у першому таймі – на 7-й хвилині Габріель Мартінеллі відкрив рахунок з пасу Юр’єна Тімбера, на 22-й хвилині Кай Гавертц з пасу Бакайо Сака подвоїв перевагу своєї команди, а вже під завісу тайму захисник Габріель, забивши головою з кутового, довів рахунок до розгромного – 3:0.

На початку другого тайму “Спортінгу” вдалося забити – зробив це Інасіу з подачі Трінкау. На 65-й хвилині Бакайо Сака з пенальті забив 4 гол для своєї команди, а крапку в матчі поставив Леандро Троссард, забивши 5 гол з пасу Мікеля Меріно.

Український захисник “Арсенала” Олександр Зінченко з’явився на полі на 78-й хвилині замість Ріккардо Калафіорі. За 13 хвилин українець не відзначився результативними діями. На рахунку футболіста 8 дотиків до м’яча, 7 точних передач з 8 (88%) та 1 втрата м’яча. Зінченко отримав оцінку у 6,1 бали.

У паралельному матчі зійшлися англійський “Манчестер Сіті” Пепа Гвардіоли, який не виграє вже 5 матчів поспіль, та нідерландський “Феєнорд”.

“Мансіті” завдяки голу з пенальті на 44-й хвилині вийшов вперед – покарання виконав Ерлінг Голанд. На 50-й хвилині Ілкай Гюндоган подвоїв перевагу своєї команди, а ще за 3 хвилини Голанд довів рахунок до розгромного – 3:0. Завіса поєдинку стала справжньою катастрофою для “Мансіті”.

Спочатку Аніс Муса забив перший гол для своєї команди на 75-й хвилині, через 7 хвилин Сантьяго Хіменес скоротив відставання, а на 89-й хвилині “Феєнорд” зрівняв рахунок – гол на рахунку Давіда Ганцко.

“Манчестер Сіті” не перемагає вже у 6 матчі поспіль, що вже стало антирекордом для Пепа Гвардіоли. Востаннє “містяни” перемагали наприкінці жовтня, обігравши “Саутгемптон” – 1:0. Під час поєдинку режисери трансляції зафіксували Гвардіолу із подряпаним обличчям.

Так, я це зробив своїм пальцем, своїм нігтем. Я хочу завдати собі болю, так

Ще в одному матчі зустрілися леверкузенський “Баєр” та австрійський “Зальцбург”, який вибив із Ліги Чемпіонів київське “Динамо”. До 30-й хвилини “Баєр” вів вже у рахунку – 3:0. На 8-й хвилині Флоріан Віртц забив з пенальті, за 3 хвилини Алехандро Грімальдо подвоїв перевагу, а на 30-й хвилині Віртц оформив дубль. На 61-й хвилині Патрік Шик забив 4 гол, а ще через 10-ть хвилин Алейкс Гарсіа встановив остаточний рахунок – 5:0.

На 73-й хвилині замість Шика вийшов українець Артем Степанов, який став наймолодшим українцем (17 років, 3 місяці), котрий дебютував у ЛЧ – перевершив рекорд Дмитра Чигринського (18 років, 1 місяць). За час перебування на полі 17-річний нападник двічі доторкнувся до м’яча, зробив 2 точні передачі з 2 (100%) і один раз сфолив.

Гру Степанова оцінили два статистичні портали: WhoScored – у 6,0, Sofascore – у 6,5.Уродженець Луцька є вихованцем академії донецького Шахтаря. Влітку 2022-го перейшов у Баєра, де став грати за команду U-17. У січні цього року підписав контракт з клубом, термін дії якої розрахований до 30 червня 2027 року.

Вони будуть пам’ятати цю гру у майбутньому. Сьогодні вони отримали свій шанс, і важливо дати їм гарне відчуття, коли вони вперше виходять на поле

Ще в одному матчі вівторка зійшлися каталонська “Барселона” та французький “Брест”.

“Барселоні” вдалося забити вже на 10-й хвилині поєдинку – пенальті реалізував Роберт Левандовські. На 66-й хвилині Дані Ольмо подвоїв перевагу “каталонців”, а наприкінці матчу Левандовскі оформив дубль, забивши 100 і 101-й гол в Лізі Чемпіонів.

Польський форвард вийшов на 3 місце кращих бомбардирів ЛЧ. Попереду лише Ліонель Мессі – 129 голів та Кріштіану Роналду – 140 голів.

Я дуже задоволений, ніколи не вірив, що досягну таких показників у Лізі чемпіонів. Зараз я перебуваю в компанії з Ліонелем Мессі та Кріштіану Роналду. Наша мета – перемагати в кожній грі. Моментами ми грали надто повільно, але завдяки терпінню вдалося забити

Команда «СтопКор» здійснила детальний моніторинг стилю життя високопосадовців у різних областях, зосередивши особливу увагу на майновому становищі родини заступника голови Івано-Франківської ОДА Миколи Палійчука. Попри відсутність у нього офіційного бізнесу чи значних задекларованих активів, найближче сімейне коло володіє цілим масивом нерухомості й транспортних засобів, що викликає низку запитань щодо відповідності такого майна офіційним доходам чиновника та прозорості його фінансової історії.

Кар’єрний шлях Палійчука видається класичним для регіонального політика: від роботи механіком до поступового входження в місцеву владу. Депутатство в обласній раді та керівництво бюджетною комісією відкрили йому доступ до внутрішніх процесів управління ресурсами області. Згодом політик неодноразово змінював партійні прапори, переходячи між силами різного ідеологічного спрямування — від «Нашої України» до «УДАРу», «УКРОПу» та інших політичних проєктів, що визначали політичний ландшафт Прикарпаття в різні роки.

Паралельно з політичною кар’єрою зростав і матеріальний статус родини Палійчука. Його діти володіють квартирами в елітних районах Івано-Франківська. Дружина Ельвіра Гринішак задекларувала щонайменше десять різних об’єктів нерухомості: від будинку площею понад 370 квадратних метрів до магазинів, квартир, нежитлових приміщень і земельних ділянок. На ній же оформлені два автомобілі Honda CR-V 2012 та 2021 року випуску загальною вартістю понад 1,6 мільйона гривень. Сам Палійчук офіційно не має у власності жодного авто.

Це не єдина особливість. До недавнього часу Палійчук був одружений з Наталією Палійчук, матір’ю трьох його дітей. Після розлучення у декларації за 2020 рік уже фігурує шестеро дітей, двоє з яких мають прізвище нової дружини. Колишня жінка чиновника фігурувала у кримінальному провадженні щодо вирощування снодійного маку, але уникла покарання через визнання вини. Вона також володіла частками компаній, якими до цього керував сам Палійчук.

Йдеться, зокрема, про ПП “Компанія Руслана” та ТОВ “Руслана”, зареєстровані у Ворохті за адресою, де працювала фірма, що надавала туристичні послуги у Карпатах. Архівні версії сайту carpathiantours.com підтверджують, що за цією адресою діяла компанія, яка організовувала гірські тури та займалася готельним бізнесом. Обидва підприємства не мають задекларованого майна чи тендерів, однак зв’язки з туристичним сектором очевидні.

Палійчук також фігурує у складі інших структур — ТДВ “Облпаливо”, ГО “Спільна праця”, а також Федерації лижного спорту Івано-Франківської області, де нині зазначений як керівник. Остання не має активів, проте її діяльність може свідчити про неформальний вплив чиновника у спортивному середовищі. Ситуація ускладнюється тим, що в базі YouControl контактний номер Палійчука збігається з номером адвоката Сторожука — юриста, пов’язаного з групою екснардепа Олександра Шевченка та бізнесом курорту Буковель.

Додаткові питання викликають закупівлі Івано-Франківської обласної ради. За останні роки вона придбала десятки дорогих наручних годинників, а також подарункові набори й книги на сотні тисяч гривень. Відповідальні комісії, які координував Палійчук, погоджували такі витрати, що виглядає як класичне нецільове використання бюджетних коштів.

Не менш показовою є історія з фінансуванням партії “УКРОП”. Палійчук переказав кошти на партійний рахунок, маючи податковий борг, що є прямим порушенням законодавства. Суд закрив провадження через строки давності, але факт порушення встановлено.

Попри численні питання до статків родини, участі в бізнес-структурах і сумнівних політичних історіях, Микола Палійчук продовжує обіймати високу посаду в області. Стиль життя його оточення, значні активи та відсутність офіційного бізнесу створюють картину, яка потребує детального вивчення антикорупційними органами.

Україна та ліберальна російська опозиція відчувають спільний біль – обидва вони прагнуть кінця правління президента Володимира Путіна та припинення його війни проти України. Проте реакція України на смерть російського опозиціонера Олексія Навального, головного противника Путіна, відкрила глибокий розрив між двома сторонами. Це також відображає складність вирішення проблем між двома сусідніми країнами, навіть у випадку відходу Путіна. Коли тисячі росіян зі всього світу вшановували пам'ять покійного політика, якого бачили останньою демократичною надією своєї країни, реакція в Україні була здебільшого стриманою або навіть ворожою, оскільки багато українців дивляться на Навального з певним скепсисом. Заяви вдови Навального, Юлії, про те, що вона продовжить боротьбу з Путіним, викликали подібну відповідь. Для багатьох українців Навальний не є символом демократії, як його бачать на Заході. Це показує глибокі розбіжності в уявленнях між українцями та росіянами. Багато українців вважають цю війну останнім актом столітнього утискання з боку російських правителів, а ліберальні росіяни, у тому числі Навальний, розглядаються як частина російського суспільства, яке страждає від імперського проєкту. Українські та російські відносини мають глибокі корені. Навіть українські ліверали відчувають розрив із більшістю свого суспільства, зокрема з тисячами сімей, які втратили своїх чоловіків у війні на Донбасі. У той же час російська опозиція вважається недостатньо критичною до російських дій на території України та недостатньо активною у засудженні цих дій. Навальний, який провів літо в Україні, раніше підтримував ідею єдності росіян, українців та білорусів, та вважав Крим історичною частиною Росії.

Після цього Навальний відмовився від цих заяв – торік він оприлюднив план із 15 пунктів для демонтажу диктатури Путіна та повернення України до її кордонів до 1991 року, у тому числі з Кримом. Проте цей план не переконав багатьох українців. Навіть президент Володимир Зеленський, хоч і поспішив засудити смерть Навального як останній доказ вбивчого режиму Путіна, в Україні виразу співчуття не було. Дехто навіть був у захваті від цієї новини, радіючи смерті того, кого вони назвали “імперіалістичним шовіністом”. Українській громадськості не сподобалася неспроможність російського суспільства усунути Путіна, подібно до того, як вони самі зробили це з Віктором Януковичем десять років тому. Українські політичні думки розділені щодо питання співпраці з російськими лібералами. Деякі експерти вважають, що їм потрібно пройти "довгий шлях" перед тим, як зможуть домовитися з українцями. Однак існують ті, хто вважає, що співпраця можлива, але вимагатиме більше самокритики та розуміння імперського минулого і сучасності. Українська громадськість прагне змін, але росіяни не відповідають на заклики до повстання проти війни. Тим не менш, деякі росіяни проти війни були арештовані та ув'язнені, а кілька з них навіть приєдналися до українських батальйонів. Однак це залишається предметом суперечок серед російської опозиції.

Російські ліберали заявляють, що їм не залишилося інструментів для боротьби. Багато їхніх лідерів опозиції арештовані чи мертві. Станом наразі навіть підлітків арештовують за протести проти війни. Покладання квітів на могилах стало проявом політичної непокори, але і це призводить до арештів. "Все стає гірше і гірше – нам потрібне диво. Усі чекають, що станеться щось несподіване – без їхнього впливу. Вони більше не відчувають, що мають владу", – цитує американське видання 47-річну Анну, яка поклала квіти на могилу Навального. Російська правозахисниця Олександра Попова стверджує, що опозиція всередині Росії залякана та ізольована. "Чого насправді не вистачає російській опозиції, так це співчуття з боку України – я помітила багато агресивної риторики на кшталт: “ви, росіяни, винні в тому, що тут відбувається”. Але тут є багато людей, які потрапили в тюрму, яких катували і вбивали… Люди в Росії теж страждають", – цитує її слова Washington Post. Успішна російська опозиція, ймовірно, повинна спочатку зосередитися на внутрішніх проблемах, а не на долі українців, заручившись підтримкою більш нейтрально настроєних частин російського населення – включно з тими, хто підтримує війну і не співчуває долі українців. "Я думаю, ми повинні розуміти, що Олексій був російським політиком. Він зосередився на політичній боротьбі та політичних досягненнях у Росії, і це був ракурс, з якого він обирав свої слова", – цитує WP соратника Навального Ашуркова. – Юлія також російський політик, тому вона зосередиться на речах з цієї точки зору". Сам Навальний відкидав ідею про те, що всі росіяни мають імперську свідомість, звинувачуючи натомість диктатуру Путіна та закликаючи перемогти тих, хто дотримується імперіалістичних поглядів, шляхом виборів і мирних протестів. Але без належного визнання того, що російський імперіалізм був рушійною силою війни, кажуть українці, об’єднання проти Путіна є далекою мрією. "Але такі розмови майже не ведуть у російських антипутінських колах, – наводить видання слова української письменниці афганського походження Маріам Наєм. – У світлі цього важливо визнати, що діалог між злочинцем і жертвою є недосяжним, доки триває насильство".

Українська опозиція і російські ліберали стикаються зі схожими викликами та проблемами, проте їхні підходи та сприйняття ситуації можуть різнитися. Російські ліберали переживають складний період, коли багато їхніх лідерів знаходяться за ґратами або навіть загинули. Незважаючи на це, внутрішнє опозиційне руховання в Росії продовжується, але зазнає значних труднощів через репресії та обмеження. Українці сприймають ці події різним чином: дехто вітає падіння Путіна, інші вбачають у Росії перешкоду на шляху до миру. Незважаючи на різні погляди, важливо визнати, що діалог між українцями та росіянами може бути складним, але необхідним для подальшого просування вперед.

Історія керівника поліції Бучі Андрія Маланчука стала показовою для розуміння того, як окремі підрозділи Національної поліції в Київській області фактично втрачають довіру суспільства та контроль за внутрішніми процесами. Події навколо його діяльності викликали широкий резонанс і змусили говорити не про поодинокий випадок, а про глибші управлінські та кадрові проблеми в системі правоохоронних органів.

У центрі уваги опинилися питання ефективності роботи місцевого керівництва поліції, дотримання службової дисципліни та реального виконання покладених на правоохоронців обов’язків. Ситуація продемонструвала, що за відсутності належного контролю з боку вищого керівництва можливе формування закритих вертикалей впливу, де персональна лояльність переважає над законом і професійними стандартами.

На тлі розвалу структури, за даними джерел, у поліції Бучі вибудувано систему регулярних незаконних доходів. Покровительство наркоторгівлі, за оцінками, приносить близько 50 тисяч доларів США щомісяця. Аналогічні суми надходять від «кришування» проституції та салонів, а також від несанкціонованої торгівлі й тимчасових споруд. Окремим напрямком є стоянки, парковки та магазини без ліцензій на алкоголь і тютюн — цей сегмент, за словами джерел, може приносити до 100 тисяч доларів США на місяць.

Найприбутковішою статтею доходів називають кримінальні провадження. «Вирішення питань» у справах, як стверджують співрозмовники, стартує від 10 тисяч доларів США і може доходити до 100 тисяч. У цю суму, за твердженням джерел, одразу закладена частка прокуратури. Окремо оцінюється зняття арештів з майна — від 5 до 20 тисяч доларів, організація обшуків — від 5 тисяч, негласні слідчі дії та фальсифікація матеріалів — від 10 тисяч доларів США. Затримання «за рапортом» коштує від 3 тисяч доларів.

Ще одним напрямком, який згадують джерела, є так звана «бусифікація». За суму близько 3 тисяч доларів питання затриманої особи може бути вирішене через прямий дзвінок керівнику, після чого надходить вказівка про звільнення. Окрім цього, системним джерелом доходів називають невтручання в земельні та будівельні афери. За інформацією джерел, фіксовані платежі від забудовників можуть сягати до 100 тисяч доларів США за гарантії «тиші» з боку поліції.

Фінансовий результат такої діяльності, якщо вірити даним з оточення, виглядає вражаюче. Андрію Маланчуку приписують володіння вісьмома квартирами, трьома автомобілями загальною вартістю майже мільйон доларів США, кількома банківськими рахунками із сумарними залишками близько 19 мільйонів гривень, а також значними обсягами готівки. Окремо згадуються 13 земельних ділянок, оформлених на підставних осіб.

Навіть якщо частина цієї інформації потребує ретельної юридичної перевірки, сама структура описаних схем і репутація, що сформувалася навколо керівника поліції Бучі, свідчать про глибоку системну проблему. Йдеться не про одиничний збій, а про модель, за якої правоохоронний орган фактично перетворюється на ринок платних послуг. Поки подібні практики залишаються під негласним захистом обласного керівництва, говорити про відновлення довіри до поліції в Київській області не доводиться.