Родинні статки Миколи Палійчука як дзеркало регіональної політичної системи

У лютому 2025 року стало відомо про втечу з України Михайла Банка, колишнього керівника Державної екологічної інспекції в Закарпатській області. Журналіст Віталій Глагола повідомив, що Банку вдалося перетнути український кордон поза офіційними пунктами пропуску. Згідно з оприлюдненими даними, ексчиновник був затриманий на угорській території в селі Тисасентмартон, неподалік від українського прикордонного пункту Соловки. Після короткого затримання угорські правоохоронці відпустили його, і вже невдовзі Банка перебував на Кіпрі.

До моменту втечі, 10 лютого 2025 року, Михайло Банка пройшов медичну комісію в Ужгородському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, яка визнала його придатним до служби. Сам факт проходження цієї процедури підкреслює, що ексчиновник перебував у стані, що дозволяв виконання обов’язків військового або цивільного характеру за законом.

Водночас, окрім ухилення від мобілізації, у Михайла Банка були й інші причини для втечі. Ще у січні 2025 року правоохоронці провели у нього обшуки — як вдома, так і в офісах. Ці дії відбувалися в межах кримінального провадження щодо можливих зловживань службовим становищем, хабарництва та незаконного збагачення. За інформацією видання “Ужгород 24”, силовики вилучили документи, електронні носії та інші докази, які могли бути пов’язані з незаконним заволодінням майном.

Кримінальні епізоди, до яких може бути причетним Банк, охоплюють період його роботи в поліції та Держекоінспекції. Слідство ДБР встановлює, що колишній посадовець міг чинити тиск на підприємців і посадовців у Яремчі, що дозволило йому оформити на родичів і підставних осіб 26 земельних ділянок загальною площею понад 4,5 гектара.

Одним із найвідоміших кейсів, пов’язаних із Банком, є будівництво готелю Mirror Hotel у селі Поляниця біля Буковеля. Три ділянки площею 0,35 га, на яких зводиться комплекс, оформлені на його батька, депутата Василя Банка. Земля, де ведеться будівництво, належить до лісового фонду та фігурує у кримінальних справах про незаконну приватизацію. Mirror Hotel розрахований на 30 номерів, має SPA, басейн, спортзал і навіть вертолітний майданчик. Один квадратний метр продають по 3 500 доларів США.

За даними журналістських розслідувань, земельні ділянки в урочищі Вишня переводилися у приватну власність у 2013–2021 роках через підроблені документи, тиск на чиновників і підставних власників. У червні 2023 року суд дозволив ДБР провести огляд трьох ділянок, записаних на Василя Банка. Саме там триває будівництво Mirror Hotel.

Розслідування справи Банка триває вже четвертий рік, але офіційно підозру йому ще не оголосили. Тим часом родина намагається через суд зняти арешт із землі, де йде будівництво.

Активи родини Банків також викликають запитання. У власності або користуванні ексчиновника та його близьких — кілька будинків, квартир і земельних ділянок у Закарпатській області. Дружина, Власта Банк, володіє квартирою площею 147,7 м² в Ужгороді, кількома земельними ділянками та будинком у селі Оноківці. У родини також є Toyota Land Cruiser Prado 150 та Mercedes-Benz E220D, готівка в доларах і гривнях, а також банківські рахунки.

За 2024 рік Михайло Банк задекларував 193 тисячі гривень зарплати та 243 тисячі гривень пенсії. На тлі такого доходу задеклароване майно виглядає непропорційним, що лише посилює підозри у зловживаннях.

Поки ДБР і НАБУ продовжують розслідування, а Кіпр стає новим місцем перебування Банка, історія колишнього чиновника є ще одним свідченням того, як посадовці з доступом до державних ресурсів роками зловживали своїм становищем, а після викриття — безкарно залишали країну.

Західні ЗМІ з неабияким зацікавленням висвітлюють події на сході України, спостерігаючи за незвичайним феноменом, що нагадує сценарій із голлівудського блокбастера, але у цьому сюжеті дійсність перевершує будь-яку художню фантазію. Ситуація, яка розгортається, нагадує про старі радянські часи, коли в армії були такі дефіцити, що одну гвинтівку ділили на трьох. Проте, сучасний контекст не вкладається в колишні рамки: захоплюючий наратив ЦІПСО і пропаганди не приховує факту гострої нестачі боєприпасів, яка викликає серйозні турботи серед військових.

Стаття в The Wall Street Journal наголошує на епічних масштабах пошуків і ризику, які несе за собою ця боротьба. Український солдат Макс Полюхович, який отримав прізвисько "Божевільний Макс", став символом цієї боротьби. Він пройшов через кілька важких випробувань, відтіснувши страх і змагаючись зі злиднями, щоб забезпечити своїх товаришів боєприпасами.

Несамовита воля до життя та неймовірна відданість рідній землі дозволяють Максу копатися в болотах і перетворювати небезпечні знахідки у джерело життєво важливих ресурсів для українських військових. Його історія – це історія відданості, самопожертви і мужності, яка зачаровує та надихає.

Максу не потрібні геройські титули або нагороди. Він просто робить те, що вважає за необхідне для захисту своєї країни та своїх співвітчизників. І хоча його зусилля можуть здатися крайніми і надзвичайними, вони стають нормою в умовах війни, де кожен снаряд може вирішити долю не лише одного життя, але і всієї нації.

Така надзвичайна самопожертва і відданість підштовхують людей до вчинків, які перетворюють світ. Макс Полюхович – це не лише солдат, він – символ опору та незламності, що дарує надію на краще майбутнє для України і всього світу.

У вищезгаданій статті детально описано складну ситуацію на сході України, пов'язану з гострою нестачею боєприпасів. Наочно показано, як солдат Макс Полюхович, отримавши прізвисько "Божевільний Макс", зробив все можливе, щоб забезпечити українські бригади необхідними бойовими засобами, навіть ризикуючи власним життям. Вищезгадана історія є символом відданості, самопожертви та мужності, що зачаровує та надихає. Вона показує, що навіть у найскладніших умовах індивідуальні зусилля можуть мати величезний вплив на великі події, і що саме такі люди, як Макс Полюхович, роблять реальні зміни в історії. Ця історія підтверджує важливість відданості, сміливості та готовності жертвувати заради вищої мети, і дає надію на майбутнє, де такі вчинки стають нормою.