Можливість ударів України по Білорусі у разі загрози безпеці

На Куп’янському напрямі, хоча російські війська мають істотну перевагу на землі та в повітрі, вони вперто б’ються чолом в українську оборону. Костянтин Машовець, військовий оглядач, з іронією пропонує розглянути цей передовий досвід як модель для інших ділянок фронту. Однак очевидно, що противник зіштовхнувся з певними труднощами. Спроби російського командування "розгорнути успіх" у районі сіл Табаївка та Крохмальне за допомогою 2-ї "Таманської" мотострілецької дивізії 1-ї "Гвардійської" танкової армії не виявилися успішними. Їхні спроби просунутися в бік флангу та тилу українських підрозділів, що утримують рубіж Іванівка – Котлярівка, зазнали невдачі. Навіть альтернативна тактика, направлена на сіла Піщане, зіткнулася із запереченням ЗСУ. Більше того, позиції противника у цих районах не сприяють організації ефективних наступальних дій через перевагу висот українських військ. Будь-яке збільшення концентрації сил противника стає очевидним для українських військ, які завдають уражень та ускладнюють процеси розгортання. Підрозділи 15-го мотострілецького полку та 1-го танкового полку 2-ї мотострілецької дивізії російського ворога, які намагаються просуватися, зіткнулися з серйозними труднощами. Командування противника планує підсилити свою ударну групу додатковими силами і засобами, що може призвести до серії акцентованих атак вздовж дороги Куп’янськ – Сватово.

Поза обговореним районом, триває активна діяльність "ворушок" на північ від села Синьківка та на північний захід від нього. Військові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади, підсилені відділами 138-ї окремої мотострілецької бригади об'єднаних у складі 6-ї загальновійськової армії противника, продовжують намагатися прорватися вздовж річки Оскіл та залізниці, що йдуть з півночі, уздовж загального напрямку від Синьківки до Петропавлівки на лівобережну частину Куп'янська та дороги Куп'янськ – Сватове. Проте їхні спроби мають свої особливості. Вони намагаються "протиснутися" через оборону ЗСУ, діючи з лісистої місцевості південніше Лимана Першого, але кожен раз, коли вони виходять на відкриту місцевість, зазнають щільного вогневого ураження. Навіть у випадках, коли передові підрозділи цих двох бригад змушені залишити свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень. Командування противника на цьому напрямку намагається діяти незвичайно та нестандартно, постійно змінюючи напрямки атак і штурмів — то західніше від Синьківки, то східніше (від Вільшани), то навіть "через ліс", а іноді навіть проводячи одночасні атаки, але раз за разом зіштовхуються з густим вогнем ЗСУ. Я розумію, що причинами їхньої невдачі можуть бути різні фактори, проте цікаво, скільки ще резервів противника зітратить командування 6-ї Загальновійськової армії на ці невдачі, перш ніж вони зрозуміють (чи пригадають) одну просту істину, яку їм викладали у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах? У противника достатньо сил і засобів, перевага у повітрі та артилерії є, але їхні наступи знову й знову призводять лише до прямих атак "на вижимання". Як кажуть, "хазяїн — барин", і це також відображається на їхній стратегії. Було б корисно розповсюдити цей передовий досвід 6-ї Загальновійськової армії на інші напрямки та ділянки фронту.

Противник продовжує активні дії на Куп'янському напрямку, намагаючись прорватися через оборону ЗСУ.Російські війська, незважаючи на перевагу в озброєнні, стикаються зі складнощами при спробах наступу.Командування противника намагається змінити тактику дій та здійснює невдачні атаки з різних напрямків.Наступ противника не дає бажаних результатів через ефективну оборону та відсутність успішних стратегій.Важливою є подальша передача передового досвіду української армії на інші ділянки фронту для успішного відбиття атак противника.

Поширюються чутки про те, що життя в Харкові щодня стає все гіршим і виглядає нереальним. Світла практично немає, вода періодично відключається, а опалення цілковито відсутнє. У магазинах вимагають оплату тільки готівкою, а черги на товари тягнуться майже безкінечно. Банки працюють зі значними перебоями, а лікарні, які вже й так працюють на межі своїх можливостей, ледь здатні функціонувати. Це лише маленький шматочок глобальної проблеми, яка загрожує перетворити Харків на місто-примару. Банкірські установи намагалися зупинити медійну паніку, але нічого не вийшло. Ситуація в місті погіршується з кожним днем, але допомога від держави надходить мінімально. Російські сили продовжують атакувати Харків, завдаючи ударів по енергетичній та газовій інфраструктурі, що призводить до того, що місто стає абсолютно непридатним для життя. Відтік населення лише посилюється, і це лише перший сигнал того, що Харків будуть захоплювати. Це лише питання часу. Ймовірно, вже навесні буде розпочата Харківська наступальна операція, оскільки дефіцит енергоресурсів буде зростати, а потреба у них лише збільшуватиметься. Та навіть російським силам не поспішає. Україна з кожним днем стає все дорожчою у військовому обслуговуванні та забезпеченні, що негативно впливає на їхнє бажання продовжувати фінансування Києва.

У вищезгаданій статті розглянута надзвичайно складна ситуація в місті Харкові, яка швидко погіршується і загрожує його життєздатності. Світло, вода, опалення, банківські та медичні послуги — усе це перебуває під серйозною загрозою через невпинні атаки російських сил. Загострення ситуації може призвести до того, що Харків стане містом, непридатним для життя, змушуючи мешканців шукати безпечніші місця для проживання. Нагальна потреба в допомозі від держави та міжнародного співтовариства стає дедалі більш актуальною. Остаточний висновок полягає в тому, що ситуація в Харкові стає критичною і вимагає негайних дій для захисту цього міста та його мешканців.