Мюнхенська конференція та політичні сигнали для України

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

У розслідуванні йдеться про те, що поки десятки тисяч військових роками стоять у черзі по житло, генерал Ткачук свою першу квартиру на себе і сім’ю отримав ще в 90-ті. Це чотирикімнатні апартаменти в містечку Ізяслав на Хмельниччині, які він переписав на доньку. Вона згодом їх продала.

Далі Ткачук переїхав служити до Тернополя, де, за документами, мав трикімнатну квартиру, однак це виявився цілий котедж з окремим входом і підземним паркінгом.

Апартаменти на 180 квадратів, які він отримав від держави, генерал Ткачук також подарував. Цього разу дружині, вона теж житло продала.

Також генерал отримав квартиру у Львові, коли очолив Нацакадемію сухопутних військ України. Син генерала, на якого було переоформлено нерухомість, живе за кордоном, працює в українському посольстві в Німеччині.

Крім того, ще одну трикімнатну квартиру від держави отримав у Львові вже зять генерала.

Дочка генерала Олена Сапіга, яка працює стоматологом у військовій поліклініці, за документами володіє також маєтком під Тернополем. Але, за інформацією видання, родичі генерала живуть в елітній новобудові у Львові.

Говорити про походження статків зять генерала відмовляється.

Сам генерал оселився в передмісті Львова в елітному районі. Офіційно маєток зареєстровано на сторонню людину.

Сам Ткачук відмовився коментувати інформацію про свої квартири, заявивши, що вона є конфіденційною.

Наприкінці вересня в Україні стартував новий епідемічний сезон, який охоплює грип, COVID-19 та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Він триватиме до травня 2026 року, зважаючи на прогнози медичних експертів і підвищену активність вірусів у цей період. За даними Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України, цього року особливо важливою є профілактика грипу, оскільки він залишається найбільш небезпечним серед респіраторних захворювань через можливість серйозних ускладнень і навіть летальних випадків.

Очікується, що цього сезону в Україні будуть циркулювати різні штами вірусів грипу, зокрема А (H1)pdm09, А (H3), а також не субтипований вірус грипу А. Ці штами можуть викликати широкий спектр симптомів, від легкої застуди до важких пневмоній і інших ускладнень, що потребують госпіталізації. Імунна система людини, навіть після перенесених попередніх вірусних інфекцій, може бути не готова до нових варіантів вірусів, тому дотримання рекомендацій фахівців стає ще важливішим.

Щороку в холодний період зростає кількість випадків респіраторних хвороб. Це пов’язано з тим, що люди проводять більше часу в закритих приміщеннях у тісному контакті, сухе повітря в опалюваних кімнатах висушує слизові оболонки дихальних шляхів, а з настанням холодів знижується рухова активність і вплив сонячного світла, що зменшує імунний захист.

Прості профілактичні заходи допомагають знизити ризик зараження: регулярне миття рук щонайменше 30 секунд, використання захисних масок у місцях скупчення людей, провітрювання та вологе прибирання приміщень, прикривання рота та носа під час кашлю й чхання, а також залишання вдома у разі хвороби або носіння маски при контактах із іншими.

Наразі в Україні немає підстав для введення карантину в жодній області, хоча відзначається повторне поширення коронавірусу.

Упродовж тривалого часу на Харківщині існує стійка система постачання пального для комунальних потреб, у центрі якої опинилися колишній заступник голови Харківської ОДА Олександр Скакун та його брат Юрій. Їхні імена нерідко згадуються у зв’язку з мережею фірм, через які, за даними поінформованих джерел, реалізуються паливні схеми, вибудувані так, щоб забезпечувати гарантований прибуток обмеженому колу учасників. Ключова роль у цій конструкції нібито належить ТОВ «Брент Ойл», що фігурує як стабільний постачальник пального для комунальних підприємств регіону – попри претензії до якості продукції та непрозорість контрактів.

За зовнішньою коректністю публічних закупівель приховано багаторічний механізм, який працює за відпрацьованим сценарієм. На тендери виходять компанії, пов’язані між собою через спільних засновників, менеджерів або посередників, створюючи ілюзію реальної конкуренції. Коли пропозиції подаються від структур, що насправді контролюються одним центром впливу, результат торгів стає передбачуваним. У підсумку перемагає саме та компанія, якій і відводиться вирішальна роль у загальному ланцюгу постачання.

Важливу роль у цій схемі відіграє ціла низка афілійованих структур, пов’язаних із групою «Брент Ойл». У різних тендерах з’являються то «Брент-Інвест», то «Гарантор», то «Брент Ойл-98», то «Нафтохімснаб» та інші юридичні особи. Вони постійно змінюються, перетікають одна в одну, але фактичні вигодонабувачі, за оцінками джерел, залишаються тими самими. Контроль над комунальними та дорожніми закупівлями забезпечує стабільний потік бюджетних грошей, а наявність політичного й силового впливу в регіоні створює для цієї мережі своєрідний «захисний купол».

Саме вплив Скакуна на силові структури Харківщини, про який говорять наші співрозмовники, часто називають ключовим поясненням відсутності реальних наслідків для організаторів схем. Податкові й правоохоронні органи роками отримують сигнали про можливі зловживання, однак далі формальних перевірок або «похованих» проваджень справа зазвичай не йде. У результаті, за неофіційними оцінками, через подібні конструкції щороку виводяться сотні мільйонів гривень.

Паралельно з історією «Брент Ойл» існує ще один гучний паливний кейс – діяльність Мереф’янського нафтопереробного заводу, який пов’язують із бізнесменом Костянтином Валеуліним. Завод, за інформацією джерел, спеціалізується на виробництві низькоякісного дизельного палива, яке поступово «відбілюється» через складні ланцюжки посередників. На папері воно перетворюється на цілком легальний продукт, але фактично залишається «бодяженим» пальним, що не відповідає задекларованим стандартам.

Супровід цієї діяльності забезпечують схеми з обналу та «скруток» ПДВ. Юридичні особи з ознаками фіктивності, серед яких фігурують «Бітоксід», «Свей», той же «Гарантор» та інші компанії, використовуються для оформлення удаваних поставок, створення штучного податкового кредиту й виведення коштів у готівку. За роки існування таких схем через Мереф’янський НПЗ, за оцінками ринку, пройшли десятки мільйонів гривень «чорної» готівки.

Обидві історії – і «Брент Ойл», і Мереф’янський НПЗ – мають одну й ту саму логіку: впливові групи отримують доступ до тендерів та бюджетних коштів, будують навколо себе мережу афілійованих фірм, переводять державні гроші в готівку, а податкові органи й силові структури або закривають очі, або демонструють лише імітацію боротьби. Медійні розслідування, скандали, публічні заяви час від часу виносять ці схеми на поверхню, але без політичної волі та скоординованих дій правоохоронної системи ризики для учасників таких оборудок залишаються мінімальними порівняно з отриманими прибутками.

На цьому тлі паливний ринок перетворюється на одну з найстійкіших тіньових «годівниць», де перетинаються інтереси місцевих еліт, бізнесових груп і окремих представників силових органів. Питання лише в тому, чи буде готова держава нарешті розірвати цей замкнений цикл, у якому будуть змінюватися назви фірм, але не механіка заробляння на неякісному паливі та бюджетних тендерах.