На Рівненщині викрито організовану схему незаконного переправлення чоловіків за кордон

Заступник міністра оборони Микола Шевцов та тимчасово виконуючий обов’язки генерального директора ДП «Державний оператор тилу» Андрій Созанський потрапили в епіцентр масштабного корупційного скандалу. За інформацією громадської організації «НОН-СТОП Україна», ці посадовці стали фігурантами розслідування, яке вказує на організацію схеми розкрадання бюджетних коштів через підконтрольні компанії. Згідно з даними розслідування, через ці компанії в армію постачались продукти сумнівної якості за завищеними цінами.

У держзакупівлях брали участь «свої» фірми – ТОВ «Асікс Груп», ТОВ «Гранпрі ЛТД», ТОВ «Контракт Продрезерв 5», ТОВ «Гарна Страва» та інші. Тендерна документація прописувалась так, щоб саме вони ставали переможцями.

Далі продукти постачалися за цінами у 2–3 рази вище ринкових. Наприклад, вершкове масло та твердий сир закуповувалися по 300–400 грн за кілограм, тоді як на ринку їхня вартість не перевищувала 170 грн.

Ба більше, справжні продукти замінювалися сурогатами:

замість масла військовим відправляли спреди;

замість сиру — сирні продукти з 93–99% немолочних жирів.

Щоб замаскувати оборудки, чиновники використовували десятки фіктивних підприємств. Через них оформлювали документи, завищували ціни, переводили гроші у готівку та легалізовували їх.

Центральну роль у схемі відігравав «Молокозавод Самбірський», який відповідав за перепродаж документів, заниження податкового кредиту та відмивання коштів.

За результатами експертиз, поставлена продукція не відповідала ДСТУ і була небезпечною для споживання. Фахівці попереджають: вживання таких продуктів могло призвести до харчових отруєнь і загрожувало здоров’ю військових.

Держава втрачала сотні мільйонів гривень щороку. Лише у 2024 році збитки сягнули близько 600 мільйонів.

Справу вже вивчають правоохоронні органи, однак, за словами експертів, без політичної волі вона може повторити долю багатьох резонансних розслідувань і залишитися безкарною.

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

Єгор Перелигін, генеральний директор української гірничодобувної компанії UMCC Titanium, зазначає, що українські літієві родовища наразі не готові до розробки. Серед основних проблем – висока собівартість видобутку через шахтний спосіб розробки, а також неконкурентоспроможна ціна на електроенергію.

“Собівартість видобутку в Україні значно перевищує аналогічні показники в Австралії, Аргентині, Чилі чи Китаї”, – пояснює Перелигін. Крім того, будівництво шахт і гірничо-збагачувальних комбінатів вимагає сотень мільйонів доларів інвестицій, а спорудження електрохімічного заводу – близько мільярда доларів.

Одним із найперспективніших українських родовищ літію вважалося Шевченківське родовище на Донеччині. Однак через війну його розробка стала неможливою: фронт підійшов впритул, і російські війська продовжують наступати. Навіть за сприятливих умов собівартість видобутку залишалася б надзвичайно високою.

Навіть якщо вирішити внутрішні проблеми, Україна стикається з жорсткою конкуренцією на світовому ринку. За словами Перелигіна, зараз спостерігається профіцит літію, спричинений надлишком продукції та технологічним домінуванням Китаю.

“Китайські компанії готові працювати у збиток, щоб витіснити конкурентів. Наступні 2-3 роки ціни на літій залишаться низькими”, – прогнозує експерт.

Українська теза “приходьте до нас, у нас є літій” виглядає некоректною, стверджує Перелигін. Родовища не підготовлені, а економічні показники не дозволяють конкурувати з іншими країнами.

Проблема також полягає у відсутності чіткої стратегії розвитку літієвої галузі. Без значних інвестицій, технологічних рішень та конкурентоспроможної інфраструктури Україна ризикує залишитися осторонь глобального “літієвого буму”.