Найбільша спецконфіскація: Україна стягує 2,6 мільярда гривень з російського онлайн-казино Pin-Up

Уночі 3 червня, історія нашої землі знову осягнула біль і страх. Російські загарбники, безжальні, як завжди, спустили на нас свою смертельну руку. Цього разу жертвою стала Зміївська громада Харківської області, мирне містечко, що неслило в собі спокій і співчуття.

Темна ніч, пронизана вибухами та вогнем, принесла лихо. Начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, тремтячи від обурення та розпачу, стояв перед нацією, щоб розповісти про катастрофу. Ракети, які несли смерть, не дістали милосердя навіть до будинків відпочинку, де люди шукали тілесний та духовний відпочинок. Тепер там лишилися лише руїни та спогади про минуле щастя.

Серце нашої нації знову переживало біль втрат. Є жертви, є поранені — ця війна забирає найцінніше, залишаючи тільки сліди траурної пам'яті. Але навіть серед розрухи і скорботи, від нас вимагають силу, єдність і непохитну віру у майбутнє. Нехай кожен вибух ракети зміцнить нашу вольову стійкість, а кожна сльоза перетвориться на кристалічний оберіг нашої незалежності. Нехай жертви цієї трагедії стануть останніми, а мир і злагода повернуться до нашої землі.

“Противник випустив щонайменше п’ять ракет на громаду після опівночі, що призвело до влучань на територію відпочинкового комплексу. Один цивільний чоловік загинув, дані про постраждалих уточнюються”, — повідомив він.

Також двоє цивільних отримали поранення, чоловік і жінка, додав Синєгубов.

“Будинки бази відпочинку зазнали пошкоджень”, — додав він.

Раніше, невдовзі після опівночі 3 червня, містяни почули вибухи в Харкові. Місцеві жителі визначили, що вони походили з-поза меж міста. У зв’язку з цим у Харківській області оголосили повітряну тривогу, попереджаючи про загрозу ворожих авіаційних ударів і ракетного обстрілу.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Як пише швейцарське видання Sarganserländer, близько десятка українських компаній організовують так звані “воєнні тури”. Вартість таких екскурсій варіюється від 150 до 250 євро, а частину прибутків направляють на підтримку армії. Основна увага зосереджена на Києві та його передмістях, таких як Ірпінь, де руйнування і досі нагадують про найгарячіші моменти війни.

Тури в зони бойових дій приваблюють не лише тих, хто прагне гострих відчуттів, але й тих, хто хоче краще зрозуміти трагедію війни.

“Це не про гроші, а про освіту. Наші тури – це своєрідна вакцина, що може запобігти повторенню війни,” – зазначає Світозар Моїсеєв, співзасновник однієї з турфірм.

Однак не всі учасники таких турів ставляться до цього етично. Наприклад, американець Нік Тан у липні 2024 року вирушив до Харкова, розташованого лише за 20 кілометрів від фронту. “Я просто хотів це побачити,” – заявив він, підкреслюючи, що на Заході життя занадто комфортне. Його коментарі викликають подив серед місцевих мешканців, які змушені жити у постійній небезпеці.

“Нещодавно дрон розбився всього за 300 метрів від мого будинку. Мені важко зрозуміти, чому хтось добровільно хоче побачити це,” – розповідає Руслан Савчук, житель Ірпеня.

Місцеві жителі сприймають “чорний туризм” неоднозначно. Частина з них підтримує екскурсії, вважаючи, що це привертає увагу до війни, тоді як інші ставлять під сумнів моральність таких відвідувань. Депутатка місцевої ради Ірпеня Михайлина Скорик-Шкарівська згадує, що деякі українці запитують туристів: “Чому ви хочете побачити нашу печаль?”

Голова Національного агентства з розвитку туризму Мар’яна Олеськів також звертає увагу на необхідність етичного підходу до воєнного туризму. Агентство планує запустити спеціальні курси для екскурсоводів, які працюватимуть у подібних турах.

Попри спад туристичних потоків через війну, українська індустрія вже готується до післявоєнного періоду. Укладаються контракти з такими міжнародними платформами, як Airbnb і TripAdvisor, що може відкрити нові можливості для залучення іноземців.