Нардепа від “Слуги народу” викрили на неправдивих заявах про службову поїздку до Європи

Сім'я Віталія Шабуніна, голови "Центру протидії корупції" в Україні, перебуває за кордоном під час війни в країні. Згідно з його щорічною декларацією за 2022 рік, подорож родини розпочалася з Чехії, де вони отримали соціальну допомогу, а потім переїхали до США, де також отримали статус біженців і соціальну підтримку. Деталі подорожі свідчать, що дружина Шабуніна разом з дітьми виїхала в Чехію після початку конфлікту, де отримали безкоштовне проживання у березні 2022 року. У липні того ж року вони переїхали до США, де також отримали безкоштовне місце для проживання. Під час перебування в Чехії, дружина Шабуніна отримала соціальну допомогу від уряду в розмірі 74 тисяч гривень. По прибуттю до США, вона отримала додаткову допомогу від Держдепартаменту в сумі 48 500 гривень. Варто зауважити, що під час війни сам Віталій Шабунін продовжував працювати в київському "Центрі протидії корупції" і отримував там зарплату.

• Сім'я Віталія Шабуніна, голови "Центру протидії корупції" в Україні, перебуває за кордоном під час війни в країні.

• За даними його декларації за 2022 рік, сім'я отримала соціальну допомогу як у Чехії, так і в США, де їхнє проживання було безкоштовним.

• Подорож родини розпочалася з Чехії, де вони отримали безкоштовне проживання у березні 2022 року, а пізніше переїхали до США, де також отримали безкоштовне місце для проживання.

• Під час перебування в Чехії, дружина Шабуніна отримала соціальну допомогу від уряду, а по прибуттю до США отримала додаткову допомогу від Держдепартаменту.

• Варто відзначити, що під час війни сам Віталій Шабунін продовжував працювати в київському "Центрі протидії корупції" і отримував там зарплату.

Осінь приносить не тільки зміну погоди та кольорів, але й часто змушує нас відчувати втому, апатію чи зниження настрою. Холодний вітер, дощі та короткі дні можуть спричинити емоційну реакцію, коли здається, що просто «нічого не хочеться». Така реакція є цілком природною для нашого організму, який адаптується до нових умов навколишнього середовища. Однак не варто здаватися і залишатися у стані розгубленості — існує кілька простих, але ефективних способів відновити енергію та покращити своє самопочуття.

Першим кроком є забезпечення себе необхідною кількістю світла та руху. Прогулянка на свіжому повітрі тривалістю хоча б 20–30 хвилин щодня здатна активізувати обмін речовин, підвищити рівень серотоніну в організмі і зняти внутрішню напругу. У разі відсутності сонячного світла можна скористатися світлотерапевтичними лампами, які мають інтенсивність близько 10 000 люкс. Півгодинна сесія під таким світлом допоможе компенсувати нестачу природного сонячного випромінювання.

По-друге, правильне харчування. Додайте до щоденного раціону овочі, фрукти та продукти, багаті на омега-3 (риба, насіння льону, горіхи). Вони підтримують нервову систему і сприяють стабільнішому настрою. Також корисно зменшити надмірну кількість простих вуглеводів і солодкого, які дають короткий «сплеск» енергії, але потім викликають спад.

Третій пункт — фізична активність. Регулярні вправи, навіть коротка домашня зарядка або йога по 20–30 хвилин, стимулюють вироблення ендорфінів і допомагають краще спати. Якщо не хочеться інтенсивного тренування — пройдіться швидким кроком або зробіть комплекс стретчингу: результат буде.

Четверте — режим сну. Стабільний графік «ліг-спати/прокинувся» допомагає налаштувати циркадні ритми. Намагайтеся лягати та вставати приблизно в один і той самий час, уникайте екранів щонайменше за годину до сну і створіть комфортні умови в спальні (прохолодно, темно, тихо).

І нарешті — підтримка та хобі. Спілкування з близькими, зустрічі з друзями або час для улюбленого заняття відволікають і наповнюють ресурсами. Навіть коротка розмова або невеликий творчий проєкт можуть повернути відчуття радості й контролю.

Ці кроки не замінюють медичної допомоги — якщо апатія або втома тривають тижнями, супроводжуються різкою втратою ваги, безсонням чи думками про самогубство, обов’язково зверніться до сімейного лікаря або спеціаліста. Але в більшості випадків прості звички — світло, рух, їжа, сон і спілкування — дають помітний ефект і роблять осінь набагато терпимішою.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Один із двох співрозмовників, кулеметник, розповів, що в останні кілька днів українським бійцям довелося самостійно вибиратися з Вугледара пішки.

За словами другого співрозмовника, Романа, під час спроб вийти з руїн міста багато людей були вбиті або поранені російськими дронамі і артилерією, багато хто вважається зниклим безвісти.

В останні дні вересня росіяни змогли із заходу підійти майже впритул до єдиної залишкової дороги, що зв’язувала Вугледар із тилом, із селом Богоявленка, і гарнізон опинився в напівоточінні: росіяни дронамі й артилерією розстрілювали все, що рухалося цією дорогою.

«Підвозити намагалися, направляли евакуаційні екіпажі для вивезення 200-х і 300-х, але безуспішно. Втратили кілька машин, на цьому вирішили зупинитися», – розповів Роман.

Коли росіяни увійшли в місто, українські частини почали відходити, не чекаючи наказу.

«Коли відхід не організований, починається хаос, це природне правило війни», – сказав кулеметник.

За його словами, деякі групи були дезорієнтовані, оскільки втратили радіозв’язок, їм доводилося швидко самостійно приймати рішення, і часто це було рішення про відступ.

Роман пояснив, що їхні укріплені позиції були зруйновані російськими бомбами, снарядами і ракетами, і в цій ситуації відхід з позицій був неминучий.

«Як воювати, коли ти залишився на позиції один, а по тобі летить з усього? Або гинути, або відходити», – пояснив Роман.

Але й вибиратися з майже оточеного міста, за його словами, було вкрай небезпечно: вдень такі спроби були рівноцінні місії смертника.

Здебільшого українські солдати намагалися йти ночами, до того ж мінними полями за позначеними слідами, щоб не йти дорогою, яку обстрілюють, на Богоявленку.

«До недавнього часу евакуаційні машини могли заїжджати під покровом темряви з вимкненими фарами. Але щойно російські війська дійшли до центру міста, врятуватися стало можливо тільки пішки», – сказав Роман.

Військові критикують командування за те, що те довго не давало наказ на відхід із міста, навіть коли воно опинилося у фактичному оперативному оточенні і було зрозуміло, що втримати його немає можливості.

«Не знаю, що це було: страх командирів перед вищим командуванням чи наказ самого вищого командування тягнути до останнього на крові простих пацанів. Для всіх нас це незрозуміло», – зізнався кулеметник.