Народного депутата підозрюють у організації незаконного перетину кордону

За даними журналістського розслідування, пані Шуст звинувачують у неетичних практиках та зловживанні службовим становищем. Зокрема, йдеться про можливе використання нею своїх посад для отримання неправомірної вигоди.

Офіційно Шуст декларує:

– 7 земельних ділянок в Київській області площею 32 000 м2;

– маєток під Києвом (Софіївська Борщагівка) 390 м2;

– будинок в Обухівському р-ні 104 м2;

– дачу на березі Чорного моря в Одесі 160 м2;

– LEXUS RX 2018 р.в., придбаний в салоні за 1,6 млн грн.;

– готівкою 1 млн 300 тис гривень, 10 000 USD.

Ховаючи від НАЗК свої основні активи жінка заслуговує на звання «королева лицемірства». Бо ж всім відомо, що вона є фактичним власником та вигодонабувачем великого бізнесу.

При цьому в графі «доходи» мільйонерка зазначила лише те, що здоїла власний університет на 339 тис грн зарплатні і отримала аж 16 тис гривень прибутку за 2023 р. від своєї агроімперії.

Приховала:

– 21 магазин «Карапишівські ковбаси» із однойменним виробництвом;

– тисячі гектарів земель сільськогосподарського призначення та важку техніку;

– мільйони доларів річного прибутку від високоліквідного бізнесу;

– із «дрібниць» приховала VW TOUAREG (фіксується в журналі відвідувань парковки КОДА), вартістю від 2 млн грн, велику квартиру в центрі Києва та придбання 20 соток землі за заниженою ціною – $2 тис.

Ухилення від сплати податків, недостовірне декларування, а саме – приховування мільйонних прибутків, нерухомого майна, земель, автомобілів та іншого – може стати для НАБУ/НАЗК гучним прецендентом на всю Україну, а для “слуги народу” Шуст – фактажним кримінальним провадженням.

Вирішальне рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, що став підозрюваним у справі про масштабні фінансові маніпуляції під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму, що перевищує майже півтора мільярда гривень, викликало серйозну хвилювання громадськості. Адвокат Лієва, Назар Кульчицький, у коментарі для "Суспільного" зазначив, що суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов'язання. Відповідно до вироку, Лієва відпустили під особисте зобов'язання та направили ухвалу до СІЗО.

Адвокат також вказав на те, що під час судового засідання прокурор за невідомих обставин був відсутній. Це породило питання щодо об'єктивності проведення справедливого судового процесу. У зв'язку з недостатньою кількістю доказів, що надали Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), суддя Ярослав Шкодін висловив сумніви стосовно обґрунтованості обвинувачення. "Якщо САП не вбачає складу злочину, то як його може бачити суд", — підкреслив суддя.

Щодо самого Лієва, його взяли під варту заставою у розмірі 50 мільйонів гривень ще 12 лютого, проте через місяць він був відпущений додому під особисте зобов'язання. 9 квітня ВАКС скасував це рішення, але, через те, що термін тримання під вартою закінчився 8 квітня, Лієв залишився без запобіжного заходу. Адвокат підкреслив, що це є причиною його відсутності в СІЗО. 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання щодо зміни запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення клопотання залишили без розгляду.

Висновки щодо вищезгаданої ситуації вказують на серйозні недоліки та суперечності в роботі судово-правової системи України. Рішення Вищого антикорупційного суду щодо зміни запобіжного заходу для експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, підозрюваного у масштабних фінансових маніпуляціях, викликало загальне занепокоєння. Відсутність прокурора під час судового засідання, а також сумніви суддів щодо обґрунтованості обвинувачення створюють певні сумніви у відповідності проведення справедливого судового процесу.

Додатково, звільнення Лієва під особисте зобов'язання та його наступне невиконання умов запобіжного заходу вказують на потребу удосконалення контролю за дотриманням закону та впровадження більш ефективних механізмів боротьби з корупцією. Важливою є також необхідність забезпечення прозорості та об'єктивності в роботі правоохоронних органів, щоб забезпечити дотримання закону та захист прав громадян.