Наїзд на лежачого пішохода під Мукачевом: водія засудили умовно

Після захоплення Авдіївки російські війська продовжили наступ на захід, покращуючи свої позиції. Вони успішно контролюють села на околицях міста і поширюють свої територіальні кордони. Російська стратегія спирається на відсутність достатньої підтримки української армії через затримки в постачанні боєприпасів від західних союзників. Підготовлений вихід гарнізону ЗСУ з Авдіївки вказує на недоліки у плануванні оборони. Російські сили вдалося швидко продовжити наступ і взяти під контроль низку сіл на захід від міста, що свідчить про ефективність їхньої стратегії. Однак українські військові змогли стабілізувати лінію оборони на околицях Тоненького, Орлівки та Бердичів, підтверджуючи готовність протистояти ворогу. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський втрутився у ситуацію навколо Авдіївки, де російська армія штурмує низку населених пунктів, визначаючи її як складну. Російська армія, зокрема, продовжує атакувати Красногорівку, проте українські військові негайно зреагували, знищивши противника та відновивши контроль над містом.

Представник бригади, Володимир Фокін, у коментарі для NV підкреслив, що бої за Красногорівку були вельми запеклими, і російські війська не мали наміру капітулювати. Він зауважив, що загалом росіяни на цьому напрямку мають значну перевагу у боєкомплекті та чисельності. З свого боку головнокомандувач ЗСУ, Сирський, повідомив, що російські війська вже проникли в Орлівку і намагалися закріпитися, але їм вдалося витіснити їх із цього населеного пункту. "Наші бригади ведуть непрості бої з переважаючими силами противника", — підкреслив командувач. "Ворог зазнає значних втрат у живій силі та техніці, проте, наполягаючи на атаку наші позиції, він іноді досягає успіху на окремих ділянках". Сирський також зазначив, що виявлено "прорахунки" у діях окремих українських командирів, які безпосередньо вплинули на стійкість оборони на деяких напрямках. Щодо конкретних прорахунків не було надано деталей, проте він зазначив, що вжиті заходи для "виправлення ситуації на місці", включаючи виділення додаткових ресурсів боєприпасів та матеріальних засобів. Раніше військові експерти та військовий кореспондент, Юрій Бутусов, вказував на те, що оборонні рубежі на захід від Авдіївки були недостатньо підготовлені. Швидкий наступ російських збройних сил вказує на їхнє намірення покращити своє тактичне становище і наблизитися до стратегічно важливих міст Донецької області — Селидового і Курахового, через які проходять логістичні маршрути постачання ЗСУ. За кінець лютого Курахове знаходиться всього за 10 км від лінії фронту, а Селидове — за 20 км.

У результаті боїв за Красногорівку виявлено, що російські війська продовжують наступ на захід від Авдіївки, намагаючись зайняти стратегічно важливі позиції. Незважаючи на запеклість боїв, українські війська зуміли відбити деякі атаки і втримати позиції. Однак були виявлені прорахунки в діях окремих командирів, що поставило під сумнів стійкість оборони на деяких напрямках. Головнокомандувач ЗСУ оголосив про заходи для виправлення цієї ситуації, включаючи виділення додаткових ресурсів. Російський наступ у цьому регіоні відображає їх стратегічні плани щодо підкорення ключових територій в Донецькій області.

У свої 70 років покинув нас колишній асистент тренера збірної України з футболу, Леонід Ткаченко. Він залишив невмирущий слід у історії національної команди, працюючи в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році. Під керівництвом Віктора Прокопенка і разом з Миколою Павловим він допомагав команді в одному з матчів проти Білорусі.

Леонід Ткаченко почав свій шлях у футболі як гравець харківського "Металіста", а потім звернув увагу до тренерської сфери. Спочатку він був асистентом у Євгена Лемешка, а згодом сам очолив команду. Після цього періоду його тренерська кар'єра продовжилася в Росії, де він отримав громадянство країни.

Трагічно, Леонід Ткаченко помер у місті Калінінград, залишивши своїм колегам та футбольній спільноті пам'ять про відданість і внесок у розвиток українського футболу.

У висновках статті висловлено сум і вдячність за великий внесок Леоніда Ткаченка у розвиток українського футболу. На 70 році свого життя він покинув цей світ, залишивши невеличкий, але важливий слід у історії національної збірної. Робота Ткаченка в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році та його подальші досягнення у російському футболі свідчать про його відданість грі та професійний досвід.

Трагічна втрата Леоніда Ткаченка залишає пустоту в серцях футбольної спільноти та викликає сум у вболівальників. Його незабутній внесок в історію українського футболу залишиться в пам'яті та вдячності тих, хто йому співпрацював та захоплювався його працею.