Наїзд на лежачого пішохода під Мукачевом: водія засудили умовно

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

Як зазначено у матеріалах справи, 27 вересня 2024 року на службу на ділянці державного кордону України заступив прикордонний патруль у складі двох військовослужбовців – мешканців Сумської області.

Зв’язок з вказаними військовослужбовцями мав підтримувати Дмитро Д., який знаходився на чергуванні. Кожні 30 хвилин Дмитро Д. мав здійснювати сеанси зв’язку з прикордонниками, які знаходилися на ділянці кордону.

Однак згідно з матеріалами справи, Дмитро Д. сеанси зв’язку не здійснював, але відповідні формальні записи про сеанси зв’язку в робочому зошиті прикордонного наряду зробив.

Аж раптом 27 вересня прикордонний наряд до місця розташування підрозділу не повернувся – скоріш за все, близько 00:50 обидва прикордонники втекли на територію сусідньої країни.

На думку командування, Дмитро Д. порушив вимоги «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил і наказу по прикордонному загону «Про організацію оперативно-чергової служби у 2024 році».

Дмитро Д. свою провину не визнав. На свій захист він пояснив, що 26-27 вересня, коли він здійснював обов’язки з чергування, у нього було велике навантаження, через що вийти на зв’язок з прикордонним нарядом йому вчасно не вдалося. Фізично завадити втекти своїм колегам по службі він у будь-якому разі теж не міг.

Дмитро Д. додав, що у час, коли він, на думку командування, мав здійснити сеанс зв’язку з прикордонним нарядом, у нього взагалі мав бути час для відпочинку, але при цьому у 00:08 27 вересня він все ж здійснив сеанс зв’язку з нарядом.

Також Дмитро Д. звернув увагу, що як виявилося вже під час службового розслідування інциденту, обидва прикордонники були прикомандировані до відділу прикордонної служби та давно знайомі між собою, при цьому раніше вони вже двічі намагалися незаконно перетнути державний кордон.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Дмитро Д. все ж дійсно допустив порушення відомчих інструкцій і наказів, а відтак його провина у недбалому ставленні до військової служби є доведеною.

3 грудня Рахівський райсуд Закарпатської області притягнув Дмитра Д. до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 тис. гривень.

Офіційні накази, комісії, тренінги та конкурси виглядають як звичний шлях до підрозділів спецпризначення. Проте глибший аналіз внутрішніх документів та процедур показує, що вони можуть виконувати функцію не тільки відбору кваліфікованих кандидатів, а й прихованого просування «своїх» співробітників. У випадку колишнього детектива БЕБу Ткачука формальна участь у конкурсі до підрозділу «Лють» фактично слугувала лише прикриттям для його подальшого переведення до Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР).

Документи свідчать: усі дії виглядали юридично коректними, але на практиці створювалися умови для просування співробітників без реального бойового досвіду або необхідної практичної підготовки. Внутрішні накази, протоколи комісій та результати тренінгів використовувалися як формальна «завіса», що легітимізувала подальші кадрові рішення.

На папері — кар’єрний ріст і «бойова» кваліфікація. На практиці — відсутність оперативного досвіду, відсутність виїздів на штурмові операції та днів на передовій, кажуть наші джерела. Ткачук, за їхніми словами, радше є «кабінетним» фігурантом, який отримав потрібний штамп для подальшого переведення в інший підрозділ, ніж реальним бойовим співробітником.

Чому це спрацювало? Відповідь — у процедурі переведення. За Положенням про ДСР (наказ Нацполіції №1077) начальник Департаменту має повноваження призначати працівників без конкурсів і комісій. Тобто шлях потрапляння до ДСР для «стороннього» кандидата ускладнений, але закон дозволяє внутрішні переведення. Якщо особа формально стає поліцейським — наприклад, через призначення в «Лють» — подальше переведення до ДСР може відбутися без відкритого конкурсу, виключно за ініціативою керівництва. Саме цією «лазівкою» й скористалися, за наявними в нас даними.

Юридично — порушень немає: усі документи оформлені, накази видані, навчання підтверджене. Але практика, в якій людина без практичних штурмових навичок трансформується в «бійця», а потім без зайвих процедур потрапляє до стратегічного відомства, породжує питання про кадрування та критерії відбору в силових структурах. Наші співрозмовники у правоохоронних колах зауважують: так народжується «кадровий пул» для керівних посад — не на підставі заслуг чи заслуг у полі, а на підставі домовленостей і внутрішніх зв’язків.

Експерти з кадрової політики поліції коментують: формальна відповідність процедурі не гарантує відповідності посаді за змістом. «Якщо підбір відбувається через формальну ротацію, а не через оцінку реального досвіду й результатів, це знижує загальний рівень професійності в підрозділі й створює ризики для репутації служби», — каже один із них на умовах анонімності.

У підсумку схема виглядає так: конкурс — призначення — формальне навчання — переведення. Всі кроки відповідають букві закону, проте їхнє поєднання дозволяє обходити відкриті процедури потрапляння до ДСР і проштовхувати «своїх» кандидатів. Саме на цій практиці ґрунтується кар’єрний шлях, який ми умовно називаємо «по-спецпризначенськи».

Такі кейси підривають довіру до кадрових процедур у правоохоронних органах: суспільство і внутрішні кадри очікують, що посади в спеціалізованих підрозділах займають люди з відповідним практичним досвідом. Подібні механізми відкривають можливості для квазі-клієнтелізму — коли головним критерієм стають не компетенції, а мережа зв’язків. По-третє, це створює перешкоди для справжньої ротації і залучення нових фахівців, готових працювати в полях.

Прокурорка Хмельницької обласної прокуратури Ольга Веселовська потрапила у центр дисциплінарного розгляду після того, як відмовилась від проходження повторного медичного огляду. Вона заявила, що більше не вважає себе особою з інвалідністю, хоча раніше була офіційно визнана інвалідом другої групи, що підтверджувалося рішенням місцевої медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Справа набула особливої уваги через обставини, що оточують можливі зловживання при оформленні інвалідності посадовцям, і яка була безпосередньо пов'язана з діяльністю цієї МСЕК.

У 2019 році Веселовська отримала групу інвалідності саме через рішення комісії, якою керувала Тетяна Крупа. Після того, як була викрита схема неправомірних дій з боку керівництва комісії, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури почала ретельне розслідування щодо порушень і можливих зловживань. Ситуація загострилась, коли Веселовська відмовилась від подальших перевірок свого здоров'я, що стало додатковим фактором для вивчення її поведінки та намірів.

Проте прокурорка ігнорує вимогу та заявляє, що строк її інвалідності вже завершився, а нині вона не потребує підтвердження. У КДКП вважають, що така поведінка дискредитує прокурора та шкодить авторитету прокуратури, адже посадовець має демонструвати прозорість та відповідальність.

Веселовська працює в органах прокуратури з 2005 року, а з 2021 року очолює відділ у сфері земельних відносин. Наразі вона не визнає за собою порушень та наполягає, що мова йде про її приватні обставини.

Цей випадок уже порівнюють з іншою дисциплінарною справою — щодо прокурорки Черкаської області Наталії Лєнкової, яку покарали за ухилення від вимог комісії. Експерти наголошують: такі інциденти можуть вплинути на довіру суспільства до органів правосуддя.