НАЗК перевіряє дотримання антикорупційного законодавства Андрієм Задорожнім через конфлікт із дитячим садком

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

У межах спільної роботи журналісти Слідство.Інфо та Dnipro.media оприлюднили дані про ймовірне користування нерухомістю в центрі Москви родичкою українського бізнесмена Тимура Міндіча. Йдеться про квартиру, яка, відповідно до інформації з російського державного реєстру нерухомості, оформлена на сім’ю Висоцьких.

За даними розслідувачів, об’єкт розташований у престижному районі російської столиці та може мати значну ринкову вартість. Журналісти вказують, що аналіз відкритих реєстрів, а також супутніх документів і зв’язків між власниками допоміг встановити можливу причетність родички підприємця до користування цим житлом. Водночас формальним власником у документах значиться інша особа — представник родини Висоцьких.

У матеріалах розслідування зазначається, що жінка з ім’ям Любов Михайлівна, прізвище якої у частині даних вказане як Журавльова, здійснювала замовлення у московському універмазі. У витоках також фігурує російський номер телефону, пов’язаний із цими покупками. Окремо журналісти звертають увагу на збіг персональних даних у базах різних сервісів, де ім’я та електронна адреса пов’язані з профілем, що містить ім’я, співзвучне з Тімуром Міндічем.

За інформацією розслідувачів, чоловіком Любові Міндич може бути російський бізнесмен Андрєй Журавльов, який має спільний бізнес із низкою компаній у РФ. Також повідомляється, що діти цієї родини є громадянами Росії.

Окремий блок розслідування стосується власників квартири. За даними російського реєстру нерухомості, житло з 2009 року належить Єлєні Аброськіній. Її чоловік Ніколай Аброськін у різні роки працював на керівних посадах у структурах, пов’язаних із Міноборони та адміністрацією президента РФ.

Журналісти зазначають, що намагалися отримати коментарі від згаданих осіб. Водночас публічних підтверджень чи спростувань щодо користування квартирою у матеріалах розслідування не наводиться. Тімур Міндіч у коментарі журналістам заперечив наявність майна сестри в Росії.

Також у публічному просторі раніше з’являлися записи, пов’язані з матеріалами антикорупційних органів, у яких згадувалися можливі плани придбання нерухомості за кордоном. Самі фігуранти цієї інформації коментували її обмежено або відмовлялися від детальних пояснень.

Розслідування викликало широкий суспільний резонанс на тлі інших корупційних скандалів, пов’язаних із колом осіб, що фігурують у публічному просторі. Офіційних звинувачень у межах цього епізоду наразі не оприлюднено, а наведені дані базуються на журналістських джерелах та витоках інформації.

Законопроєкт щодо впровадження англійської мови у навчальні заклади України став сьогодні предметом глибокого обговорення та ухвалення в Раді під час другого читання. Це значущий крок у розвитку освіти країни, оскільки англійська мова визнана однією з ключових мов у сучасному світі, що відкриває безліч можливостей для освіти, розвитку кар'єри та міжнародного спілкування.

Відтепер, завдяки цьому законопроєкту, українські навчальні заклади отримають можливість впроваджувати викладання англійської мови на вищому рівні, що дозволить учням та студентам здобувати більш широкий спектр знань та навичок, адаптуючись до вимог сучасного світу. Новий курс вивчення англійської мови в навчальних програмах буде спрямований на розвиток розуміння, володіння мовою та вміння ефективно спілкуватися на ній.

Такий крок має велике значення для майбутнього країни, оскільки дозволяє українській молоді мати конкурентні переваги на міжнародному ринку праці та активно взаємодіяти з іноземними партнерами та співробітниками. Крім того, це сприятиме підвищенню престижу освіти в Україні та зростанню її якості.

Ухвалення цього законопроєкту свідчить про глибоке розуміння та підтримку важливості вивчення англійської мови у сучасному світі та визначає шлях до нових можливостей для майбутнього розвитку української освіти.

Ця ініціатива передбачає обов’язкове вивчення англійської мови у старших групах дитсадків, у середній школі, професійно-технічних училищах (ПТУ) та в університетах країни.

Він також встановлює вимогу обов’язкового володіння англійською мовою для:

– осіб, які працюють на держслужбі категорії А, Б і В (конкретний перелік встановить Кабмін). За знання на рівні не нижче B2 для них будуть передбачені надбавки 10% до окладу;

– голів місцевих адміністрацій, їхніх заступників;

– військовослужбовців-контрактників офіцерського, сержантського і старшинського складу;

– поліцейських середнього та вищого складу Нацполіції, прокурорів, співробітників митних і податкових органів (перелік встановить Кабмін). Але на час воєнного стану вимоги для військовослужбовців і поліції не встановлюються;

– керівників, членів наглядових рад держпідприємств, керівників державних наукових установ, керівників вишів.

Кабмін напрацює вимоги з урахуванням шкали рекомендацій Ради Європи CEFR. Вимоги для військовослужбовців мають враховувати стандарти НАТО.

Складати тест можна буде необмежену кількість разів, але не частіше, ніж раз на 4 місяці. Безкоштовним буде складання тесту лише 1 раз на рік.

Офіційні інтернет-представництва органів влади матимуть англомовну версію. На вимогу громадян органи влади можуть відповідати на запити англійською.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Заявляється, що було уражено радіолокаційну станцію комплексу С-400.

Влада РФ не підтверджувала ураження комплексу, але повідомила, що вночі збили над Курською областю дві ракети і 27 безпілотників. Телеграм-канали публікували відео зі звуком сильного вибуху.

Тип ракет офіційно ні Україна, ні Росія не вказували.

Водночас деякі пабліки, як з українського, так і з російського боку припускали, що удар завдавали ракетами ATACMS. Але жодних підтверджень цьому наразі не надходило.