НАЗК виявило у митника Фірсова необґрунтовані активи на 14 млн грн

У Києві на Позняках виставлено на продаж будівлю, яка мала стати частиною соціальної інфраструктури району. Йдеться про приміщення на Позняках-2, яке за первісним планом забудови було передбачено для створення дитячого центру. Ця ситуація викликала серйозну занепокоєність серед мешканців району та громадських активістів, оскільки плановані соціальні об’єкти, серед яких дитячий будинок творчості, музична школа та спортивний комплекс, повинні були стати основою для розвитку культурної та освітньої інфраструктури.

Початковий проєкт забудови Позняків передбачав створення цілісного соціально-культурного простору, де молодь та сім’ї з дітьми могли б розвиватися, займаючись спортом, творчістю та отримуючи освіту. Але наразі, як свідчать місцеві жителі, багато з цих об’єктів або не були реалізовані взагалі, або їхній статус залишає бажати кращого. Теперішній продаж будівлі, яка мала стати важливою частиною цієї інфраструктури, викликає побоювання, що місто відмовляється від планів щодо розвитку соціального середовища на Позняках.

Втім, ці плани так і не були реалізовані. Спортивний комплекс продали під магазини та приватний бізнес, а на місці мистецького комплексу з’явився супермаркет «Новус».

Територія, де зараз виставлене на продаж приміщення, взагалі не передбачалася для забудови. У 2018–2019 роках місцева влада передала її під будівництво дитячого центру, переконуючи мешканців району підтримати проєкт. Тоді участь у промоції проєкту брала голова відділу культури Дарницької РДА.

Тепер уже зведену будівлю продають, що, на думку місцевих жителів, остаточно позбавляє район ще одного важливого об’єкта соціальної інфраструктури. Мешканці висловлюють занепокоєння щодо нестачі дитячих і культурних просторів, наголошуючи на необхідності збереження таких об’єктів для громади.

Буковель упродовж останніх років дедалі частіше фігурує не лише як провідний гірськолижний курорт країни, а й як осередок концентрації значних державних інвестицій. Під гаслами розвитку туризму, оновлення доріг та модернізації транспортної інфраструктури навколо курорту сформувалася стійка система освоєння бюджетних ресурсів, обсяги яких вимірюються мільярдами гривень.

За наявною інформацією, ключовою особливістю цієї системи є обмежене коло компаній, які з року в рік отримують найбільші та найдорожчі підряди. Формальні тендерні процедури часто не створюють реальної конкуренції, а результати торгів виглядають передбачуваними. Це породжує запитання щодо прозорості використання коштів і ефективності державних витрат у регіоні.

Ключовим фаворитом у цій системі є ТОВ «ПБС» (ЄДРПОУ 32872788), яке протягом останніх років системно отримує найбільші дорожні контракти в регіоні. Один із тендерів на капітальний ремонт дороги державного значення до Буковеля має очікувану вартість понад 2,3 мільярда гривень. Формально закупівля оголошена як відкрита, однак тендерна документація виписана таким чином, що будь-яка реальна конкуренція нівелюється ще до початку торгів.

Замовник встановив вимоги щодо обов’язкового досвіду виконання робіт виключно на дорогах державного значення, наявності власної сертифікованої лабораторії та власного асфальтобетонного заводу. При цьому повністю ігнорується передбачене законом право учасників залучати орендоване обладнання або працювати із субпідрядниками. Окремо встановлені фінансові бар’єри — річний дохід не менше 700 мільйонів гривень і підтверджений аналогічний договір на суму щонайменше 50 відсотків вартості закупівлі.

Такі критерії не мають об’єктивного економічного обґрунтування і фактично працюють як штучний фільтр під заздалегідь визначеного учасника. Навіть великі іноземні компанії, які намагалися взяти участь у тендерах, були усунуті з процесу. Після часткового визнання їхніх скарг щодо дискримінаційних умов подальша участь блокувалася через формальні технічні зауваження або мовні нюанси в документації.

Кадрові зміни в регіональній службі відновлення також не призвели до реальних зрушень. Попри публічні заяви про звільнення керівника обласної служби, він фактично продовжує виконувати свої функції, а фінансування ТОВ «ПБС» залишається безперервним. Жодного перегляду тендерної політики чи підходів до формування вимог не відбулося.

У підсумку дорожні проєкти навколо Буковеля дедалі більше нагадують не інструмент розвитку регіону, а відпрацьований механізм перерозподілу бюджетних мільярдів. Відсутність конкуренції, дискримінаційні вимоги та стабільний набір переможців створюють замкнену систему, у якій держава виступає джерелом фінансування, а контроль за ефективністю витрат зводиться до формальності.

Старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Ігор Гончарук міг не відобразити повністю свої активи та бізнеси членів родини у декларації. Антишахрайський проєкт «190» провів детальний аналіз майнового стану посадовця та його дружини і виявив потенційні невідповідності між поданими даними та реальною власністю родини.

Ігор Гончарук працює у ДБР із 2020 року, а до цього обіймав різні посади в органах прокуратури, де також займався розслідуваннями та контролем за дотриманням закону. Дослідження проєкту «190» акцентує увагу на важливості повної та прозорої декларації для посадовців, адже будь-які пропуски чи неповні дані можуть створювати ризики для довіри до правоохоронних органів і державних інституцій загалом.

Зокрема, журналісти звернули увагу на те, що пасинок слідчого – син дружини від першого шлюбу – з’явився в документах лише у 2024 році, хоча подружжя одружене з 2018-го. Протягом кількох років ця інформація не зазначалася в деклараціях.

Власного житла посадовець не декларує. Формально він зареєстрований у будинку матері в Одесі, однак фактично проживає в Києві. При цьому жодного житла в столиці – ані у власності, ані в оренді чи користуванні – у звітності не вказано.

Натомість його дружина Оксана Гончарук володіє трьома земельними ділянками в селі Мала Олександрівка Київської області загальною площею понад 24 сотки. Там триває будівництво житлового будинку площею 234 кв. м. Витрати на будівництво в декларації не зазначені.

Сім’я також користується автомобілями, вартість яких викликає сумніви. Сам Гончарук придбав Chevrolet Volt за 250 тис. грн, хоча ринкова ціна подібних авто вища. Його дружина їздить на електрокарі Tesla Model 3, оформленому через лізинг на її ж компанію.

Оксана Гончарук є власницею та керівницею кількох підприємств – зокрема ТОВ «Тубекс» і ТОВ «Аврора Трейдінг Груп», які брали участь у державних тендерах. Водночас, за даними журналістів, її частка в іншій компанії – ТОВ «АВ-Трейд» – у декларації чоловіка не відображена.

Окрему увагу викликає створений у 2022 році благодійний фонд «Квітуча нація». У відкритих джерелах відсутня інформація про його діяльність чи звітність.

За 2024 рік слідчий задекларував 1,4 млн грн зарплати. Готівкові заощадження родини становлять майже 2,4 млн грн. Водночас задекларовані доходи дружини виглядають значно меншими за обсяги активів, що також породжує питання щодо походження коштів.

Експерти зазначають, що в разі підтвердження неповного декларування йдеться про можливі порушення антикорупційного законодавства, які можуть стати предметом перевірок з боку НАЗК та правоохоронних органів.