Нелегальний експорт зерна завдає шкоди економіці України через фіктивні компанії

Найбільший дитячий будинок України «Сонечко», розташований у Запоріжжі, опинився в центрі гучного скандалу після журналістського розслідування щодо витрат державного бюджету на заклад, де фактично тривалий час не перебували діти. З початку повномасштабного вторгнення РФ усіх вихованців було евакуйовано до безпечнішої Львівської області, однак більшість персоналу залишилася на місці та продовжувала отримувати заробітну плату та премії, що викликало обурення суспільства.

За даними журналістів NGL.media, держава витратила понад 230 мільйонів гривень на утримання закладу у той період, коли його безпосередні функції фактично виконували інші дитячі установи на заході України. Під час розслідування стало відомо, що частина адміністрації «Сонечка» продовжувала отримувати бонуси та премії, мотивуючи це необхідністю підтримки життєдіяльності закладу, хоча реальних вихованців на території не було.

Протягом 2022–2025 років із Запоріжжя до Львівської області було перевезено 263 дитини, з яких 146 згодом знайшли сімейні форми виховання. У той же час загальний бюджет «Сонечка» за цей період оцінюють у близько 297 мільйонів гривень, а на зарплати та премії персоналу витрачено орієнтовно 233 мільйони гривень. У матеріалі також згадується, що лише за вересень 2024 року премії становили понад 800 тисяч гривень, а деяким співробітникам нараховували додаткові виплати за святкові дні.

Питання викликає й те, що діти, хоч і перебували фізично на нових локаціях, залишалися офіційно зареєстрованими у запорізькому дитбудинку, що ускладнювало процедури усиновлення та патронату. Евакуація, як повідомляли раніше, розпочалася через відсутність облаштованих укриттів у закладі на початку широкомасштабних бойових дій у 2022 році, тому перевезення дітей стало необхідним заходом безпеки.

У грудні 2024 року Запорізька ОВА оголосила про закриття «Сонечка», а у червні 2025 року дитбудинок був офіційно ліквідований. Частину функцій закладу передали Запорізькій обласній дитячій клінічній лікарні. Директорка департаменту охорони здоров’я області Вікторія Клименко повідомляла, що дітей було розподілено до інших інтернатів і соціальних відділень, а працівникам рекомендували шукати інші варіанти зайнятості. Колишня очільниця «Сонечка» Лілія Філіпська у коментарях назвала ситуацію болючою і підсумувала, що заклад уже не функціонує в колишньому форматі.

У холодну пору року багато людей відчувають, що апетит помітно зростає, а бажання з’їсти щось тепле, ситне й калорійне стає майже невідворотним. Фахівці зазначають, що це не примха чи слабкість, а природний механізм, який активується у відповідь на зниження температури. Коли надворі холоднішає, організм витрачає більше енергії на підтримання оптимальної внутрішньої температури, а це автоматично підсилює потребу в додатковому “паливі”.

Психологічні чинники також відіграють значну роль. Короткий світловий день, відчуття втоми, зменшення активності та дефіцит сонячного світла запускають механізми сезонної туги. У такі моменти організм прагне швидких джерел дофаміну, які найчастіше пов’язані з калорійною їжею — солодощами, випічкою, жирними стравами. Створення “комфорту через їжу” стає одним із найпоширеніших сценаріїв поведінки в зимовий період.

Лікарка Крістал Віллі пояснює, що за холодної погоди організм інстинктивно прагне отримати більше енергії, аби компенсувати втрати тепла. Це проявляється як бажання висококалорійних страв — пасти з сиром, вершкових супів, випічки, гарячого шоколаду. Такі продукти містять цукри та жири, які швидко перетворюються на енергію та тепло.

Ще один фактор — зменшення кількості сонячного світла. У темні зимові місяці знижується рівень серотоніну та дофаміну — нейромедіаторів, що впливають на настрій. Оскільки вуглеводи здатні тимчасово підвищувати рівень серотоніну, багато людей починають відчувати сильну тягу до хліба, макаронів або шоколаду.

Також на апетит впливають гормональні зміни. Взимку часто збільшується рівень греліну, який відповідає за відчуття голоду, а рівень лептину — гормону ситості — може знижуватися через меншу фізичну активність або порушення сну. У результаті людина може відчувати менше задоволення після звичайної порції їжі й несвідомо збільшувати обсяг спожитого.

Фахівці радять звертати увагу на сезонні тригери й контролювати апетит усвідомлено: підтримувати режим харчування, додавати більше білків і клітковини, не забувати про рух та шукати здорові джерела тепла й комфорту.

Протягом останніх п'яти років, Україна пережила вражаючий стрибок до лідерства серед країн-імпортерів зброї. За період з 2019 по 2023 рік, згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), обсяг імпорту зброї зріс на неймовірних 6633%, порівняно з попереднім п'ятиріччям з 2014 по 2018 рік. Цей ріст призвів до того, що Україна зараз очолює світовий список імпортерів зброї.

Результати аналізу свідчать, що в той самий період експорт зброї з Росії вдвічі скоротився, що призвело до зниження її позицій у світовому рейтингу експортерів. Україна наразі займає перше місце серед країн Європи та четверте у світі за обсягом імпорту зброї.

Цей успіх став можливим завдяки широкому спектру отриманої основної зброї від понад 30 країн з 2022 року. Серед основних постачальників України є США (39% озброєння), Німеччина (14% озброєння) і Польща (13% озброєння).

У той же час, Росія втратила свої позиції на ринку зброї. Російські поставки були випереджені Францією, яка збільшила свій експорт озброєння на 47%. Крім того, експорт російської зброї впав на рекордні 53% за останні два роки, зменшившись до 10% загального обсягу на світовому ринку.

США залишаються найбільшим експортером зброї, забезпечивши 55% світового експорту, що на 20% більше, ніж у попередньому п’ятирічному періоді.

У висновках можна підкреслити, що Україна за останні п'ять років стала визнаним лідером серед імпортерів зброї, демонструючи значний зріст у цьому напрямку згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру. Цей ріст є наслідком рішучих кроків у розвитку оборонної галузі та стратегічних дипломатичних зусиль України.

Спадщина успіху полягає у широкому спектрі отриманої основної зброї від численних країн, що вказує на довіру міжнародного співтовариства до українських оборонних потреб. Це досягнення відображає високий рівень технологічного потенціалу та здатність України забезпечити власну безпеку в умовах геополітичних викликів.

Подальші перспективи України як лідера в імпорті зброї залежать від здатності країни до підтримки цього темпу розвитку та збереження стратегічних партнерств з ключовими постачальниками зброї. Такий успіх має важливе значення для зміцнення оборонної потужності України та забезпечення національної безпеки в умовах складної геополітичної ситуації.