НКРЕКП схвалила проєкт підвищення тарифу на передачу електроенергії

Віктор Медведчук, колишній народний депутат та лідер партії ОПЗЖ, відкрив правову битву з українською владою, звернувшись до суду з позовом щодо повернення свого українського громадянства та депутатського мандату. Ця справа стала фокусом уваги з моменту, коли Медведчук був позбавлений громадянства та мандату, і вона викликає значний інтерес як серед політиків, так і серед громадськості.

Протягом місяця від позбавлення його громадянства і мандату Медведчук розпочав правові дії, заперечуючи законність указу президента Зеленського та вказуючи на порушення конституційних норм. Попередні розслідування вже підтвердили його аргументи, що підтримує його позицію.

Проте, судовий процес став об'єктом уваги через тимчасове припинення розгляду позову щодо депутатського мандату та інших обставин, які ускладнюють ситуацію. Відхилення запиту на відновлення адвокатського посвідчення також ускладнює позицію Медведчука.

Експерти висловлюють сумніви щодо швидкого вирішення справи на користь Медведчука через можливість затягнення розгляду судових процесів. Однак, ця справа залишається в центрі уваги та може мати важливі наслідки для української політики та правової системи.

• Віктор Медведчук звернувся до суду з позовом щодо повернення українського громадянства та депутатського мандату, і ця справа викликала значний інтерес у громадськості.

• Медведчук заперечував законність рішення про позбавлення його громадянства та мандату, вказуючи на порушення конституційних норм. Попередні розслідування підтверджували його аргументи.

• Судовий процес став об'єктом уваги через тимчасове припинення розгляду позову щодо депутатського мандату та інші обставини, які ускладнюють ситуацію.

• Експерти висловлюють сумніви щодо швидкого вирішення справи на користь Медведчука через можливість затягнення судових процесів.

• Ця справа залишається в центрі уваги та може мати важливі наслідки для української політики та правової системи.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Попович зазначив, що збільшення кількості випадків СЗЧ зумовлено не лише окремими інцидентами, а й системними труднощами. За його словами, серед причин самовільного залишення частин є помилки командування, неадекватна підготовка і розподіл особового складу для виконання бойових завдань, а також відсутність належної мотивації у багатьох мобілізованих.

Попович наголосив, що в армію часто потрапляють люди, яких призвали без попередньої перевірки здоров’я чи рівня підготовки. Дехто з них має небажання служити, що може впливати на їхню здатність виконувати завдання. Часто мобілізовані відчувають недостатню підтримку з боку командування, що посилює їхню демотивацію.

“У широкому сенсі вони не хочуть служити. Їх просто знайшли на вулиці та мобілізували, не враховуючи особисті обставини чи фізичний стан. Як наслідок, брак мотивації призводить до того, що вони не бажають перебувати на передовій і шукають способів уникнути служби,” – підкреслив Попович.

Експерт зазначив, що системні проблеми, пов’язані з переведеннями та мобілізаційними процесами, створюють додаткові перешкоди для особового складу. Попович вважає, що без реформ на найвищому рівні, таких як спрощення процедур переведення та оптимізація мобілізаційних процесів, військові підрозділи змушені самостійно вирішувати ці проблеми.

“Відсутність належного контролю і комплексного підходу до мобілізації призводить до того, що бригади на місцях намагаються розв’язувати ці питання самостійно,” – додав Попович.

Вирішення проблеми СЗЧ в армії потребує змін у військовій системі та командуванні, включаючи:

На думку експертів, вирішення цих проблем має стати пріоритетом, щоб забезпечити ефективність військової служби та зменшити кількість випадків самовільного залишення частин.

У результаті масових вилітів російської авіації з бомбами, Авдіївка стала свідком значних зруйнувань та втрат. Російські бомбардувальники вперше з початку конфлікту змогли організувати одночасні прольоти десятків літаків, що супроводжувалися масовими випадами коригованих бомб на українські позиції, наносячи значні матеріальні та людські втрати. Російські авіабомби, хоч і не досягли точності західного аналога JDAM, демонстрували ефективність у руйнуванні будівель та перешкод на шляху логістики ЗСУ та постачання на "останньому кілометрі". Українські Повітряні Сили, в свою чергу, заявили про збиття 13 російських бойових літаків, включаючи бомбардувальники Су-34 та винищувачі Су-35.

Після відходу українських військ з Авдіївки, Росія перейшла до позиційних боїв, але продовжила нарощування своїх військових потужностей. Російський Міноборони відзвітував про відвідування Сергієм Шойгу одного зі своїх військових підприємств у Нижньогородській області, де виробляються та модернізуються авіаційні бомби, включаючи ФАБ-1500 та ФАБ-3000. Останні є серйозними засобами ураження, які використовувалися радянською армією в Афганістані, а нині в російській армії модернізовані до рівня керованих авіабомб. Введення таких бомб у виробництво є частиною стратегії нарощування військового потенціалу Росії та відповіддю на українські та західні заходи щодо зміцнення обороноздатності.

Бомба ФАБ-3000, здатна зруйнувати об'єкти на відстані 35 метрів від місця падіння та викликати важкі контузії та руйнування в радіусі 150 метрів, представляє значну небезпеку для військових та цивільних об'єктів. Російські війська використовують ці важкі авіабомби, але їх основний носій, літак Ту-22М3, обмежений з точки зору маневреності та застосування у складних умовах бойових дій через великі розміри бомболюка. Інші потенційні носії, такі як Су-34 та Ту-16, також мають обмеження щодо маневреності та ефективності.

Виробництво та застосування бомб ФАБ-3000 може виявитися неефективним та дорогим, що може призвести до виведення частини літаків з експлуатації. Замість цього, російські війська можуть вирішити застосовувати легші бомби, такі як ФАБ-500, які, хоч і менш потужні, проте дозволяють зберегти маневреність та ефективність носіїв. Такі висновки робить "військовий блогер" Fighterbomber.

Хоча ФАБ-3000 має вражаючу потужність, точність є критичним фактором в її застосуванні. Навіть одиночна бомба, яка впаде не належним чином, може завдати такі ж пошкодження, як і легші вибухові пристрої. ФАБ-3000 були розроблені ще у 1940-х роках, та їхнє використання в сучасних умовах потребує вдосконалення та пристосування до сучасних реалій.

Бомби ФАБ-3000, які використовуються російськими військами, направлені на руйнування та знищення стратегічно важливих об'єктів. Дрібніші бомби зазнаходяться у цілях, що можуть бути легко знищені, таких як кораблі, тоді як важкі бомби використовуються проти виробничих підприємств, гребель та бетонних укриттів.

Хоча наразі не ведеться повномасштабне виробництво нових бомб ФАБ-3000, старі радянські бомби проходять процес розконсервування, випробувань та модернізації. Ці бомби мають великі розміри та важку конструкцію, виготовлені з чавуну з товстими стінками. Їх висока ефективність полягає у можливості скидати їх по дві бомби одночасно з одного літака, що забезпечує швидке та масштабне ураження.

Хоча російські війська спочатку використовували ці бомби без точного коригування в облозі Маріуполя, зараз вони збираються модернізувати їх для забезпечення більш точних ударів. Однак важкі стратегічні бомбардувальники, такі як Ту-22М3, мають обмежену маневреність та стають легкою мішенню для протиповітряної оборони. Тому росіяни можуть перейти до використання легших бомб у разі обмеження можливостей їхніх важких літаків.

Російська авіація вже використовує керовані авіабомби на прифронтових ділянках, особливо в районі Авдіївки, Бахмута, Кринок та Куп'янського напрямку. Вони також активно застосовуються в прикордонній смузі від Чернігівщини до Харківщини. Для українських міст і регіонів, що перебувають у зоні конфлікту, це становить серйозну загрозу, особливо у випадку недостатньої протиповітряної оборони.

У Кринках виникла складна ситуація, особливо щодо евакуації, оскільки потрібно вивозити людей під удари фронтового вогню та артилерії. Проте завдяки маневрам, мережі спостережних пунктів та розсіренню складів з постачання на "останньому кілометрі", Збройні сили України здійснюють успішну оборону.

За загальною статистикою, з початку 2024 року російські літаки випустили понад 3500 авіабомб на позиції українських Сил оборони, що у 16 разів більше, ніж у попередньому році. Це становить в середньому 40 бомб щодня, проте можливі і дні, коли було скинуто навіть 150 бомб.

Українські оборонці виявляють високу маневреність та ефективність у реагуванні на авіаційні атаки. Росіянам важко прорвати оборонні лінії українських військ, оскільки при кожному успішному прилеті українські сили здійснюють контрнаступ.

Російські авіабомби, незважаючи на їхню велику потужність, не здатні радикально змінити хід війни, оскільки обмежені можливостями носіїв та відсутністю ефективного прикриття від протиповітряної оборони. Україна здатна вирівняти цю ситуацію завдяки поставкам військової техніки, такої як літаки F-16 та плануючі бомби JDAM. Такі заходи дозволять збалансувати силові можливості на полі бою, перешкоджаючи масовому застосуванню важких авіабомб з боку Росії.

Українські Сили оборони активно відстоюють свої позиції в умовах російської агресії, незважаючи на значне збільшення кількості авіабомб, які скидають російські літаки. Важливою складовою успішної оборони є маневреність, мережа спостережних пунктів та розсірення складів з постачання на "останньому кілометрі". Російські авіабомби, хоч і мають велику потужність, не здатні радикально змінити хід війни, особливо з огляду на обмежені можливості носіїв та відсутність ефективного захисту від протиповітряної оборони. Поставки нової військової техніки, такої як літаки F-16 та плануючі бомби JDAM, забезпечать Україну засобами для балансування силових можливостей на полі бою та перешкодять масовому застосуванню важких авіабомб з боку Росії.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Цей бюджет не про армію. Мінімальна зарплата військових як була, так і залишиться на рівні 20 100 грн. і немає жодних гарантій, що в середині наступного року нам не скажуть, що гроші закінчилися, тому що розраховували, що війна завершиться в середині 25-го року, як було цього року.

Разумков підкреслив, що в бюджеті країни, що воює, на наступний рік чомусь знайшлися кошти на піар президента.

Це законопроект про піар президента та підготовку до виборів. Це бюджет для прокурорів, де збільшують для них зарплати. Правка, яка нібито забирає гроші у прокуратури, насправді нічого не змінює. Ці гроші там лишаються! У бюджеті є зростання витрат на офіс президента та політичний туризм низки посадових осіб.