Новий рік під загрозою: чому Росія атакує Україну в свята

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Від початку повномасштабної війни у багатьох сферах ринку праці України спостерігається дефіцит кадрів. Медики й аграрії б’ють на сполох: “золоті руки” служать в лавах ЗСУ, виїжджають за кордон чи у безпечніші регіони. Не вистачає спеціалістів так званих “чоловічих” професій. Роботодавці готові залучати жінок на нетипові посади, але чи хочуть українки перевчатися й опановувати нові навички?

Як пояснив директор консалтингової компанії “Михайлов та партнери” Віталій Михайлов, перекваліфікація відбувається за умов чіткої мотивації.

“Спеціальність змінюють, якщо у людини є професія, а вона не може знайти роботу за своєю спеціальністю, або ж ця професія її на цікавить. Також відіграє значну роль оклад. Що, наприклад, може спонукати змінити професію і сісти, припустімо, за кермо екскаватора, журналістку чи медикиню? Водночас ситуація зараз покращилася тим, що для жінок відкрилися усі професії і можливості для їхнього здобуття. Якщо раніше на посади водійок жінок брали здебільшого у виключних випадках, то зараз — частіше. І навіть запускають програми перекваліфікації, які я, зокрема, лише підтримую”, — сказав Михайлов.

Екскаваторник чи водій будтехніки 4, 5 розряду не в зоні бойових дій отримує від 25 тис. до 50 тис. грн. Здебільшого пропонують роботу за контрактом і надають житло

Зауважимо, що, за повідомленням Мінекономіки, в Україні запускається безкоштовна програма з перекваліфікації для жінок, які бажають здобути навички керування будівельною технікою.

Учасниці програми матимуть змогу навчитися працювати на екскаваторах і фронтальних навантажувачах. Програму організовують зарубіжні організації за підтримки Міністерства економіки України. До пілотної групи відберуть 12 жінок від 18 років, у яких вже є дійсне водійське посвідчення будь-якої категорії та досвід водіння, лист-рекомендація від роботодавця, “чітка мотивація” і хороше здоров’я. Тож упродовж майже трьох місяців майбутні водійки екскаватора 5 розряду та кермувальниці навантажувача 4 розряду матимуть безкоштовні теоретичний курс і офлайн-навчання у таборі на Київщині з умовами харчування, цілодобового проживання та регулярного медичного огляду.

Потребу в перекваліфікації жінок і опануванні ними “чоловічих” професій підтверджує зокрема й дослідження Мінекономіки: 2024 року майже кожне друге підприємство зіткнулося з труднощами під час заповнення вакансій. Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%).

Віталій Михайлов також погоджується, що дефіцит кадрів в Україні набуває кризового характеру.

Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%)

“З огляду на те, що довоєнна та нинішня ситуації з кількістю вакансій в Україні не змінилися, а людей у країні стало менше (близько 6-7 млн людей виїхали за кордон). Тобто працездатного населення стало менше, а кількість вакансій залишилася на тому ж рівні, що й до повномасштабної війни. Плюс порахуйте, скільки в нас людей пішло до ЗСУ. Отже від вільного ринку праці, який оцінювався з огляду на тих, хто платить податки (а це приблизно 11 млн), в нас залишилося небагато”, — пояснив Михайлов.

Із фахівцем погоджується виконавчий директор ГС “Коаліція за вакцинацію” Тимофій Бадіков і наголошує: насамперед дефіцит кадрів відчувають українські громади, які налічують до 30 тисяч жителів.

“Якщо говорити про медпрацівників, то є українські громади, які виживають лише завдякий медичній практиці. Тому дефіцит лікарів — це виклик для міст і селищ загалом: чи зможуть вони існувати, фінансувати свої поточні витрати. Тобто нестача кадрів в медичній галузі — це проблема не лише пацієнтів, а й голів адміністрацій”, — пояснив Тимофій Бадіков.

Згідно із загальнонаціональним моніторингом, що провів Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, в Україні виникли певні тенденції до зниження трудової мотивації у населення. Як роботодавці, так і наймані працівники визнали, що в країні все ж є значний трудовий резерв, який не використовується, а саме серед тих, хто на сьогодні не працює.

Згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%

В експертних колах точаться дискусії щодо того, як саме збільшувати цей трудовий резерв. І йдеться саме про активніше залучення жінок на ринок праці. Адже, згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%.

“Це дуже низький відсоток. І це відбувається на тлі збільшення кількості вакансій”, — сказала експертка соціальних і гендерних програм Центру Разумкова Ольга Пищуліна.

Вона також взяла під сумнів, що українські роботодавці готові брати жінок на так звані “чоловічі” професії.

“Ми чуємо багато інтерв’ю з представниками великого бізнесу, що вони набирають жінок на так звані “чоловічі” види зайнятості. Проте наше дослідження показало, що таких успішних прикладів насправді не так вже й багато. Це лише одиничні випадки”, — додала експертка.

Дослідження, що здійснив сайт пошуку роботи Work.ua, доводить: не лише роботодавці не готові пропонувати жінкам опановувати чоловічі професії. Самі українки досі не позбавилися гендерних стереотипів щодо зарплатних очікувань. Наразі вони до 20% менші, ніж у чоловіків. Згідно з результатами дослідження, 26% жінок згодні на зарплату до 10 тис. грн, серед чоловіків таких — 13%.

“Наша минулорічна аналітика актуальна і сьогодні. Те, що жінки вказують зарплату, меншу за оклад чоловіків, дотепер є сталою тенденцією. Так все і залишається на ринку праці”, — сказала Фокусу PR-менеджерка порталу Work.ua Вікторія Білякова.

Жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну і ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці

Тож, за словами експертки, за деякими посадами зарплатні очікування шукачів відрізняються на 20%. Такі тенденції спостерігаються, серед іншого, в IT-сфері. Зарплатні очікування жінок тут на 10-30% нижчі, ніж у чоловіків.

“На жаль, мій досвід управлінця підтверджує, що жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну й ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці. Як це подолати? По-перше, точно не називати цифру просто так. Тільки аналіз і аргументи. Мій досвід підказує, що треба чесно порахувати свої доходи й витрати за всіма пунктами, зрозуміти реальний стан речей. Згодом — поставити ціль, скільки я хочу заробляти і для чого мені гроші. Крок третій: проаналізувати свій професійний досвід і сильні сторони, виписати, чому я коштую стільки і що маю зробити, щоби коштувати більше”, — радить HRD Тетяна Кіпіані.

Пройшло майже десять років з того часу, як Неля Куковальська знову зайняла посаду керівника заповідника "Софія Київська". Після того, як вона стала генеральним директором, розпочалася нова ера у розвитку заповідника. Але це була не лише ера розвитку природно-заповідного фонду. Для Нелі Куковальської це стала сімейною місією, яку вона віддавала з повним захопленням і ентузіазмом.

За ці роки вона не лише зміцнила екологічні програми та збільшила територію заповідника, але й вдало поєднала свої професійні зусилля з особистими амбіціями. Розширення заповідника стало своєрідним втіленням її сімейних цінностей та спадкового обов'язку перед майбутніми поколіннями.

Кожен крок, кожне вдосконалення в роботі заповідника, ставали підтвердженням того, що Неля Куковальська будує не лише імперію природоохоронного руху, але й спадкову спільноту, де кожен член дбає про довкілля та береже спільну майбутність.

Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

Її перший заступник – Вадим Кириленко контролює всю господарську частину діяльності заповідника та реставрацію. Він поставив начальником господарсько-експлутаційного відділу свого родича, який проводить усі закупівлі. Виставково-музейну частину контролює Кіра Петрачек, родичі та подруги якої працюють у неї в підпорядкуванні і якось цікаво списують гроші на нові виставки та усілякі програми. Ще Кіра бере гроші за проведення будь-яких заходів на території заповідника, на свою думку встановлюючи тарифи: безкоштовний та космічний.

Сама ж Куковальська приймає важливих гостей, на короткій нозі з міністрами, не вилазить із закордонних відряджень, підтягує пожертвування на реставрації, які важко оцінити у реальних грошах, змінила старенький мерседес на новий Лексус.

Фанатік “русского мира” у серці України-Русі

Для України Софія Київська — не просто пам’ятка архітектури, внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це символ наступності держави України-Русі.

А тепер уявіть, що у символі української державності править літургія московського патріарха Кирила, що ніби демонструє наступність російської, а не української державності від Київських князів до наших днів.

Зрозуміло, що такі заходи проводилися, потай, із закриттям храму для відвідувачів. І стався один з них 26 липня 2010 року.

Сайт Московського патріархату повідомляв, що на заході були присутні “голова Державного комітету у справах національностей та релігій Ю.П. Богуцький, генеральний директор національного заповідника “Софія Київська” Н.М. Куковальська”. Митрополит Київський Володимир звернувся до Гундяєва: “Святійший Владико і отець! Ми щойно разом з Вами, Предстоятелем Руської Православної Церкви, звершили в історичному місці історичну священнодійство. Протягом 18 років ми не мали такої можливості”.

Звісно, ​​не мали, адже до приходу до влади Віктора Януковича нікому й на думку не спадало насаджувати в Україні “русский мир”, не кажучи вже про проведення служби у Софійському соборі. І тільки завдячуючи пані Куковальська це стало можливим.

Московський патріарх Кирило, тоді, завершуючи молебень, заявив: “У цьому історичному місці, кафедральному соборі Києва та всієї Русі, ми звершили разом богослужіння… На всьому просторі Святої Русі — одні святині, одні святі та одна Церква». Цей вислів став частиною зусиль з насадження “русского мира” в Україні. І сьогодні ми переживаємо страшні наслідки подібних заяв.

Але це не перше, і зрозуміло не останній такий випадок. Працюючи на своїх кураторів з ФСБ, у 2009 році Неля Куковальська намагалась викрасти українські святині, під виглядом передачі експонатів заповідника для виставки “Свята Русь” у Луврі. Це, з зрозумілих причин, сталося без узгодження з Мінкультом. Коли до міністерства надійшли офіційні запити від Лувру, чиновники були шоковані.

Микола Яковина, президент ІКОМОС України, на той момент заступник міністра культури, реагуючи на цей жахливий випадок, заявив, що поведінка Куковальської суперечить принципам професіоналізму та громадянської відповідальності, а також дискредитує процес люстрації.

Генуезька фортеця

До складу Національного заповідника «Софія Київська» входять не лише собор, а й інші пам’ятки архітектури у Києві та Генуезька фортеця у Судаку.

В фортеці Неля Куковальська та Олександр Фарбей, завідувач відділу “Музей Судакська фортеця”, проводили археологічні розкопки. Проте ніхто не ставив знайдених артефактів на облік, через те, що фактично вони були розкрадені.

Після звільнення Куковальської нове керівництво заповідника спробувало провести перевірку фондів, але Олександр Фарбей їх не допустив, а потім звільнився.

Коли перевірка нарешті відбулася вона принесла прикри результати. Виявилось, що цілих 8623 одиниці не врахованих експонатів. Здебільшого це були артефакти з розкопок, проведених у період з 1997 по 2012 рік, але також були знайдені й невраховані предмети, виявлені ще у 1965–1973 роках.

Весь цей матеріал зберігався у перемішку із врахованими експонатами, а нумізматична колекція просто була покладена до бухгалтерського сейфу, до якого мали доступ касири та охоронці музею.

Після обліку експонатів стало зрозумілим, що всі найбільш коштовні експонати з державних фондів, давно відправили на процвітаючий завдяки Нелі Куковальській – ринок чорної археології.

Це, безумовно, шокуючий факт: хто міг подумати, що найпрестижніший у країні заповідник продаватиме на чорний ринок предмети, знайдені археологами абсолютно легально та зареєстровані відповідно до правил розкопок?

Загалом, було втрачено 523 археологічні знахідки. Хоча, напевно значно більше. Ці цифри вражають уяву, а ринкову вартість втраченого навіть важко уявити.

У ході інтенсивної археологічної діяльності у Криму Неля Куковальська не забувала і своїх кураторів з Росії. Унікальні візантійські свинцеві печатки, молівдовули, знайдені в Фортечній бухті Судака, були передані до Державного Ермітажу, ніби для реставрації. По факту – назавжди.

Про печатки відомо з археологічних звітів, але переміщення їх документально не оформлене, тож не зрозуміло, як ці предмети перетнули державний кордон України. Зараз молівдовули згадуються в наукових публікаціях як Ермітажі. Досить щедрий “подарунок” пані Куковальської!

Збагачення Куковальської на “Святій Софії”

Хоч директор заповідника і підчищає інформацію про себе, але вже у 2010 ЗМІ почали говорити про крадіжки на її оздобленні. “Софія Київська” – одне з тих місць, де можна присвоїти гроші з бюджету країни.

Генеральний директор заповідника Неля Куковальська добре розуміє цінність свого посту. Де ще вона могла б так часто вживати фразу “Якби було належне фінансування, ми створили б рай!”? Забуваючи додати, що рай би був її персональний і десь в Дубаї.

До речі, заробляла пані Куковальська не тільки за рахунок держави. Бізнесмени-меценати завжди виявляли особливий інтерес до “Софії Київської”. Тож Куковальська легко грала на меценатських струнах. Вона розповідала, як вдалося отримати 15 мільйонів гривень на реконструкцію, виділених одним із найвідоміших бізнесменів країни. Але цього їй виявилося замало, і вона легко роздула кошторис ще на 25 мільйонів.

Бюджетні кошти, виділені на реконструкцію у 2010 році, практично не вплинули на зовнішній вигляд заповідника. Не допомагає і потік грошей від меценатів, який не вичерпується. Не дивлячись на те, що всі ці гроші йдуть в карман Нелі Куковальської.

Для успішного грабунку меценатів Куковальська навіть створила Фонд розвитку національного заповідника “Софія Київська”, який чомусь знаходиться у квартирі її сусідки, поряд із її розкішною квартирою.

Під опікою її Фонду знаходяться також Кирилівська та Андріївська церкви, Золоті ворота та Судакська фортеця у Криму. Куковальська має величезний вплив у Переяславі-Хмельницькому історико-етнографічному заповіднику.

Скільки можна вкрасти на імітації реставрації, можна взнати, якщо переглянути кошториси на реставрацію Кирилівської церкви. За документами було витрачено близько 5 мільйонів гривень бюджетних коштів. Але одна з фірм оцінила свої послуги значно дешевше – 500 тисяч гривень. Лише 10% пішло на збереження святині, 90% осіли в кишенях Нелі Куковальської.

Куковальська купляє собі квартири, автомобілі, а правоохоронні органи, схоже, не дуже переймаються походженням коштів у чиновниці.

Схематоз з Гостинним двором

Наступний гучний скандал стався вже у листопаді 2021 року, коли національний заповідник “Софія Київська” мала розпочати роботи зі збереження Гостинного двору (Контрактова площа, 4, Київ).

Тоді, міністр культури Ткаченко буквально рейдерським чином захопив незавершеного об’єкта будівництва “Гостинний двір”, і використовуючи підроблений “техпаспорт Гостиного двору 1961 року”, “загубив” всього на всього 10 000 кв метрів в центрі Києва!

“Укрреставрація”, яка вклала мільйони доларів у реконструкцію та будівництво Гостинного двору, але кілька років тому через судові маніпуляції була позбавлена права та можливості завершити роботи, втратили можливість закінчити його, і Ткаченко захопивши його, передав “Гостинний двір” на баланс “Софії Київської”.

Можете собі тільки уявити, скільки багатомільйонних сум з державного бюджету пішло на будівництво та реконструкцію.“Гостинний двір” перетворився би на “особисту годівницю” міністра культури Олександра Ткаченка та Нелі Куковальської.

Але концесіонерам завадило Державне бюро розслідувань (ДБР) та Національна поліція які розпочали розслідування щодо дій Фонду державної власності (ФДМУ) та Міністерства культури.

Однак міністра культури Олександра Ткаченка та генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” Нелю Куковальську ці кримінальні інциденти не турбували.

29 вересня 2021 року Кабінет міністрів прийняв розпорядження №1182-р про перерозподіл бюджетних коштів, виділених Міністерству культури в державному бюджеті – 2021. У рамках цього розпорядження на “Гостинний двір” має бути виділено за рахунок перерозподілу бюджетних 5 мільйонів гривень.

Збагачення Куковальської під маскою патріотизму

Витрати бюджету під час війни викликають особливо гостру реакцію суспільства щодо їх раціональності. Проте бюрократи знаходять способи адаптуватися і знаходять нові сфери діяльності, серед яких культурні проекти займають особливе місце.

І ось генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська висловлює думка про важливість збереження Софійського собору як символу національної ідентичності і з “патріотичних” міркувань.

“Якщо ми втратимо Софію, ми втратимо ознаку нашої національної ідентичності. Софія – це ознака нашої нації, це місце, де народжувалась держава”, – каже гендиректор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська, пояснюючи необхідність тендеру майже на 80 млн. гривень на реставрацію покрівлі, конструктивних систем та позолоти куполів Софійського собору.

Приводом до цього стало обвалення хреста на куполі Софіївського собору у січні 2022 року. Хрест обвалився, не дивлячись на те, що реставрацію його проводили у березні 2021.

І знову нікого не турбує, що попередній ремонт проведений за керівництва пані Куковальської фактично був лише імітацію, і гроші як завжди, банально вкрали. І потребують ще.

P.S. Куковальская за даними Вікіпедії 1983 року закінчила будівельний факультет Московський інститут інженерів залізничного транспорту, що ніяк не робить з неї ані музейницю, ані діяча культури. Тим не менш, вона генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» з 2000 року. З невеличкою відпусткою в 3 роки, з 2012 по 2015.

Не дивлячись на те, що тогочасний міністр культури Михайло Кулиняк пояснив звільнення нецільовим використанням 1,6 мільйона гривень, виділених на археологічні розкопки на території заповідника, а також за розкриття саркофага Ярослава Мудрого та реставрацію мозаїк Михайлівського монастиря без узгодження з Міністерством культури,у 2015, після повторного призначення Неля Куковальська, нині позиціонує себе як “жертва злочинного режиму Януковича”.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Зловмисницею виявилася мешканка тимчасово окупованого Пологівського району Запорізької області. Під час перебування в окупації вона була завербована представниками ФСБ. Її відправили до Запоріжжя під виглядом волонтерки, щоб вона могла вільно контактувати з військовими та збирання даних не викликало підозр.

Основна мета шпигунки полягала у встановленні зв’язків із українськими захисниками. Під прикриттям благодійної діяльності вона збирала інформацію про:

Зібрані дані вона передавала російському куратору через анонімний месенджер, отримуючи нові завдання.

Жінку затримали у вересні 2022 року, коли вона активно збирала інформацію про військові бази Сил оборони в регіоні. Завдяки заходам, вжитим СБУ, вдалося запобігти передачі чутливих даних, які могли б використати для атак ворога.

Суд визнав жінку винною у державній зраді за статтею 111 Кримінального кодексу України. Її засудили до 15 років позбавлення волі.

Ця справа вкотре демонструє важливість пильності щодо підозрілих осіб, навіть якщо вони діють під виглядом волонтерів. Завдяки професійній роботі СБУ вдалося нейтралізувати ще одну загрозу для українських військових.

Урядова постанова №560, яка стосується надання відстрочок від військової служби, викликала широкі обговорення та критику через відсутність чітких критеріїв для відмови. Брак конкретних підстав у регулюванні цього питання створює можливість для комісій при територіальних центрах комплектування (ТЦК) відмовляти заявникам без чітких обгрунтувань, що потенційно може призвести до зловживань та правових проблем.

Комісія при ТЦК матиме надзвичайно широку дискрецію у питанні схвалення чи відмови у наданні відстрочки усім, хто подасть таку заяву, крім заброньованих за органами влади.

Так, Уряд постановою від 16 травня №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації. У ньому визначено порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення. Саме цей порядок наразі є єдиним актом, який конкретизує механізм вирішення питання, надається особі відстрочка чи ні. Адже закон про посилення мобілізації лише відсилає до цього порядку призову у питанні відстрочки, не даючи безпосередньо відповіді на питання щодо підстав для відмови у наданні відстрочки. «Перевірка підстав щодо надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється ТЦК» – це все, що сказано у законі.

Як правило, у нормативно-правових актах встановлюється, хоча б в загальних рисах, перелік підстав для відмови органом влади громадянину в його зверненні, як-то «недостатність» чи «невідповідність» документів, невірне оформлення тощо. Але у постанові №560 взагалі не виписано будь-яких підстав для відмови. При цьому закон про адміністративну процедуру, який встановлює принципи обґрунтованості, верховенства права, прозорості тощо не розповсюджується на ТЦК.

Так, у постанові 560 лише встановлено, що для розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки при районних (міських) ТЦК утворюються комісії у такому складі:

За наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов’язані (крім заброньованих) особисто подають на ім’я голови комісії районного (міського) ТЦК або його відділу заяву за формою, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком до постанови.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов’язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв’язку або поштою заявнику не пізніше, ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов’язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов’язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. У додатку вказано, що комісія має вказати причини відмови, але, знов-таки, ці причини, судячи з постанови Кабміну, вона може вказати на свій розсуд.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов’язаний направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

У разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов’язаним відстрочки комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Отже, жодної конкретизації стосовно переліку підстав для відмови у наданні відстрочки постанова 560 не містить, що викликає питання, як суд, який має оцінити законність прийнятого комісією рішення у разі звернення особи, буде визначати, чи було рішення комісії при ТЦК законним, тобто, чи відповідало воно закону про мобілізацію та постанові 560.

Проблема не буде стосуватися лише чиновників, які підлягають бронюванню. Так, постанова 560 передбачає, що питання надання відстрочок заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями комісією не розглядаються.

Нагадаємо, Кабмін встановив постановою 560 додаткові умови для отримання відстрочки військовозобов’язаним, які здійснюють догляд (постійний догляд).

При цьому, як вказують народні депутати, в певних частинах постанова Кабміну не відповідає закону про мобілізацію.

Увечері п'ятниці, 7 червня, розгорнулася несподівана сюжетна поворотна точка, що вразила громадськість: російські органи влади рішуче оголосили в розшук колишню прем'єр-міністерку України, Юлію Тимошенко. Ця несподівана новина викликала велику хвилю занепокоєння та роздумів серед політичних аналітиків, громадських діячів та простих громадян. Вона стала предметом гострої політичної дискусії і породила безліч питань щодо можливих причин та наслідків цього рішення.

Після цього повідомлення з'явилася потреба в ретельному аналізі подій, що передували цьому заявленню. Зважаючи на складні міжнародні відносини та історичні контексти, неминучо виникає питання про можливі політичні мотиви заходів, вжитих російським урядом у цьому конкретному випадку. Тимошенко, яка має довгу політичну кар'єру та була відомою своїми позиціями, неодноразово входила в конфліктні ситуації з російськими владними структурами, що робить цю ситуацію ще більш складною та загадковою.

Звісно, цей незвичайний поворот подій став об'єктом пильного спостереження як з боку політичних аналітиків, так і з боку звичайних громадян, які з цікавістю слідкують за важливими подіями в сучасному світі. Багато хто засуджує такий крок російських органів влади, вважаючи його політично мотивованим і спрямованим на підрив відносин між двома країнами. У цей важливий момент нації знову мають показати свою здатність до розуміння, співчуття та здатність вирішувати конфлікти шляхом діалогу та мирного вирішення розбіжностей.

Про це повідомила державна пропагандистська агенція ТАСС.

У картці розшуку зазначено, що колишню прем’єрку України Юлію Тимошенко розшукують за статтею кримінального кодексу Росії. Проте не уточнюють — за якою саме.

Нагадаємо, Юлія Тимошенко — перша жінка на посаді прем’єр-міністра України. Двічі обіймала цю посаду — у 2005 та 2007–2010 роках.

З 2001-го Тимошенко очолює політичну партію “Батьківщина”. Є народною депутаткою України сімох скликань.

Тричі брала участь у виборах президента України: у 2010, 2014 та 2019 роках.

Раніше, 4 травня МВС Росії оголосило у розшук чинного президента України Володимира Зеленського, а також п’ятого президента Петра Порошенка. У МЗС України назвали це рішення ознакою розпачу.

Спікер Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Зеленського і Порошенка було оголошено в розшук у рамках “розслідувань злочинів української влади”.

Проте через декілька днів зі сайту МВС РФ зникли оголошення про розшук Зеленського та Порошенка