Пам’ять святого апостола Фоми: від сумнівів до проповіді віри

23 лютого 2026 року посол України у Великій Британії Валерій Залужний виступив на міжнародній конференції в Лондоні, де категорично відкинув можливість своєї участі у президентських виборах під час війни. Залужний зазначив, що питання внутрішньої політики України не повинні ставати об’єктом міжнародних обговорень і дискусій. За його словами, на тлі нинішньої ситуації, коли країна перебуває у стані війни, обговорення таких тем є абсолютно недоречним і контрпродуктивним.

Посол наголосив, що Україна зіткнулася з величезними викликами в умовах військового конфлікту, і всі зусилля мають бути зосереджені на захисті держави та її народу. Обговорення майбутніх виборів і можливих кандидатів у цей складний період, за його словами, лише відволікає увагу від головної мети – перемоги на полі бою та відновлення миру.

«Дуже погано, коли внутрішня політика України виходить на міжнародний рівень — це має бути табу. Станом на сьогодні ніякої можливості думати про це в мене немає», — підкреслив він.

Залужний зазначив, що повністю зосереджений на виконанні дипломатичних і військово-політичних завдань, пов’язаних із посиленням міжнародної підтримки України. За його словами, особисті політичні амбіції в умовах воєнного стану є другорядними.

Сплеск обговорень щодо можливих політичних планів Залужного виник після його інтерв’ю Associated Press від 18 лютого. У ньому ексголовнокомандувач ЗСУ пов’язав невдачі контрнаступу 2023 року з рішеннями вищого керівництва держави, заявивши, що українським силам не було надано достатніх ресурсів для формування потужного ударного угруповання. За його словами, сили були розпорошені, а запізнілий початок операції дозволив противнику зміцнити оборону.

На ці заяви публічно відреагувала народна депутатка Мар’яна Безугла. Вона назвала інтерв’ю «стартом передвиборчої кампанії» та припустила, що подібні висловлювання можуть свідчити про намір брати участь у майбутніх виборах. Водночас Залужний у тому ж інтерв’ю заперечив підготовку до політичних перегонів і заявив, що відмовився від послуг іноземних політтехнологів, аби не провокувати розкол у суспільстві.

Окрім цього, дипломат раніше заявляв, що воєнний стан, на його думку, слід було запровадити ще до початку повномасштабного вторгнення — у січні або на початку лютого 2022 року. За його словами, відповідні пропозиції тоді не були підтримані.

Президент Володимир Зеленський у відповідь висловив обурення тим, що деталі внутрішніх дискусій 2022 року стали публічними. Зокрема, йшлося про розповідь Залужного щодо обшуку СБУ восени 2022 року, який, за його словами, відбувався в присутності іноземних військових спеціалістів.

Попри резонанс навколо заяв, сам Валерій Залужний наполягає: під час війни ключовим завданням є консолідація зусиль задля зміцнення обороноздатності та міжнародної підтримки, а не участь у політичній конкуренції.

Перший день 2026 року в елітному котеджному містечку під Києвом «Перлина Італії» ознаменувався не святковими подіями, а юридичними діями щодо зміни власника нерухомості. Йдеться про будинок у селі Іванковичі, який раніше належав президентові України Володимиру Зеленському, а з 2020 року перебував у власності родини народного депутата Юрія Кісєля. Згідно з офіційними реєстрами, на початку січня об’єкт був переписаний на доньку парламентаря.

Увагу до цієї угоди привернули не лише статус і вартість майна, а й часові обставини її здійснення. Переоформлення відбулося через кілька днів після того, як Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили Юрію Кісєлю про підозру. Невдовзі Вищий антикорупційний суд також ухвалив рішення щодо запобіжного заходу для народного депутата, що додатково підсилило суспільний інтерес до будь-яких фінансових та майнових дій, пов’язаних із його родиною.

Будинок в Іванковичах — об’єкт преміумкласу з великою ділянкою — п’ять років тому придбала дружина депутата Валентина Кісєль. До цього там мешкав Зеленський. Тепер нерухомість переписали на доньку Ольгу, яка після розлучення має інше прізвище — Горулько.

Юристи звертають увагу: якщо майно відчужується після оголошення підозри, але до можливого арешту, такі дії можуть розцінюватися як спроба вивести активи з-під потенційної конфіскації.

За останній рік Ольга Горулько стала власницею значних активів. Серед них — квартира площею понад 100 квадратних метрів у столичному ЖК «Тетріс Холл» і паркомісце. Ринкова вартість такого майна може сягати понад пів мільйона доларів. У декларації вона також зазначає великі грошові заощадження.

Водночас її бізнес-активність виглядає скромнішою: компанія з виробництва бетонних виробів демонструє невисоку рентабельність, а відкритих даних про прибутковий ювелірний бізнес практично немає. При цьому сама Горулько тривалий час працює помічницею свого батька.

Кісєль — не єдиний фігурант справи, в родині якого активи оформлюють на родичів.

Народний депутат Євген Пивоваров, член комітету з питань енергетики та ЖКГ, офіційно декларує мінімум майна. Проте його родичі володіють квартирами в елітних житлових комплексах, автомобілями та іншими активами.

Його дружина орендує автомобіль у компанії, половина якої належить самому Пивоварову. Мати депутата за останні роки придбала кілька квартир у преміальних ЖК Харкова. Сукупна ринкова вартість цього майна може перевищувати сотні тисяч доларів, хоча офіційних бізнес-доходів у неї не зафіксовано.

Ще один підозрюваний — мажоритарник із Закарпаття Михайло Лаба. У своїй декларації він вказує небагато власності, однак значні активи з’явилися у його дітей та дружини. Донька придбала авто та земельні ділянки, син заснував компанії з видобутку корисних копалин і отримав у користування десятки гектарів землі. Дружина стала власницею дорогого електромобіля.

За версією слідства, усі п’ятеро народних депутатів систематично отримували неправомірну вигоду за «потрібні» голосування у Верховній Раді. Суми, за даними НАБУ та САП, коливалися від кількох до десятків тисяч доларів. Йдеться не про одноразові епізоди, а про можливу багаторічну схему.

Розміри застав також вражають: від 8 до майже 30 мільйонів гривень. Частину коштів вносили треті особи або пов’язані компанії.

Слідство ще має встановити, хто саме виступав замовниками рішень парламенту та чи були операції з нерухомістю й бізнес-активами спробою мінімізувати ризики майбутніх арештів і конфіскацій.

Поки що ж історії з маєтками, квартирами, землею та автопарками родичів підозрюваних лише додають запитань до реального походження цих статків.

Наш джерело в Генштабі повідомило, що інформація про масову згоду ув’язнених на службу у Збройних Силах України не відповідає дійсності. За останніми даними, більшість ув’язнених відмовляються від такої можливості, враховуючи наслідки, які вони можуть зазнати. Їхня обізнаність полягає в тому, що їх можуть включити до штурмових підрозділів та направити на найнебезпечніші сектори фронту. В ув’язненнях панує думка, що їх можуть використати як загони самогубців, а умови військової служби будуть набагато важчими, ніж у мобілізованих громадян України.

Станом на ранок 28 травня, 613 в’язнів вийшли з тюрем і приєдналися до лав Збройних сил України. Наразі вони проходять відповідну підготовку і в подальшому служитимуть у штурмових підрозділах.

Про це заявив міністр юстиції Денис Малюська. За його словами, ці люди проходитимуть кількамісячні тренування, після чого будуть служити у штурмових підрозділах.

«Це будуть монолітні штурмові підрозділи, які складаються виключно з осіб, які відбували покарання, без змішування з іншими військовослужбовцями», – зазначив міністр.

Малюська додав, що не впевнений, чи це найкраща опція, але покладається на думку військових експертів, які приймають рішення.

«Наразі ми ще не залучили ці підрозділи до бойових дій, іде підготовка. Можливо, в майбутньому ситуація зміниться і буде прийняте інше рішення щодо їхнього змішування з іншими підрозділами. Поки що це окремі штурмові підрозділи», – підкреслив він.

Малюська також підтримує мобілізацію засуджених за одне вбивство, незалежно від того, чи це навмисне вбивство, чи вбивство з необережності.

«Наші в’язні йдуть воювати не для ловіння метеликів, а для бойових дій. Досвід убивства у минулому не завжди є перешкодою для хорошого виконання військових завдань… Якщо ми говоримо про вбивства, які не були вчинені з особливою жорстокістю, або це не вбивства двох і більше осіб, то часто такі злочини скоюють особи, менш небезпечні для суспільства, ніж ті, хто вчиняє рецидиви, наприклад, грабежі з використанням зброї. Людина може втратити контроль над своїми діями в певний момент, але після вироку і відбуття покарання її психологічний стан і контроль значно змінюються», – пояснив Малюська.

Раніше повідомлялося, що із ухваленням закону про умовно-дострокове звільнення шляхом укладання контракту на військову службу погодилися майже 5 тисяч засуджених. Також станом на 24 травня майже 350 з 4300 ув’язнених, які виявили бажання мобілізуватися, вже були звільнені.