Російські атаки призвели до рекордної кількості загиблих серед цивільних

Головнокомандувач Збройних сил України, Олександр Сирський, відгукнувся на заяву президента Володимира Зеленського щодо необхідності мобілізувати до 450-500 тисяч осіб для успішного ведення бойових дій у разі повномасштабної війни з Росією. Після ретельного аналізу внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу Збройних сил, ця цифра була суттєво зменшена. Сирський підкреслив, що наразі військові враховують не лише мобілізованих, але й добровольців. Він наголосив на важливості розуміння, що воїни – не машини, вони потребують відпочинку та підтримки, особливо в умовах активних бойових дій. Сирський вказав на необхідність відновлення та відпочинку військовослужбовців, зокрема тих, хто брав участь у бойових діях на Авдіївському напрямку. Після аудиту діяльності деяких частин вдалося вивільнити тисячі військовослужбовців, які були направлені до бойових частин. Цей аудит став кроком до кращого розподілу ресурсів та забезпечив ефективність ведення бойових дій.

У висновку слід підкреслити, що відповідно до висловленого Головнокомандувачем Збройних сил України, Олександром Сирським, аналізу внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу, кількість осіб, яка потребується для успішного ведення бойових дій, була значно зменшена. Важливою є увага до не лише мобілізованих, але й добровольців, а також підтримка військовослужбовців, що потребують відновлення та відпочинку. Аудит діяльності частин Збройних сил сприяв кращому розподілу ресурсів та підвищенню ефективності ведення бойових дій. Такі заходи є важливим етапом в підготовці та організації сил та засобів для забезпечення безпеки та обороноздатності України в умовах викликів сучасності.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

За останні три місяці українці оформили понад 2,1 мільйона мікрокредитів, залучивши у мікрофінансових організацій більше ніж 13,7 млрд грн. У третьому кварталі загальна кількість позик склала 2 138 569, що приблизно на 2% менше, ніж у попередньому періоді, демонструючи незначне зниження попиту на швидке фінансування. Водночас середня сума мікрокредиту залишилася стабільною, що свідчить про незмінні потреби населення у короткостроковій фінансовій підтримці.

Аналітики відзначають, що основними причинами звернення до МФО залишаються несподівані витрати, покриття повсякденних потреб та необхідність тимчасово збалансувати сімейний бюджет. Поряд із цим, зростає частка користувачів, які беруть мікропозики для фінансування невеликих бізнес-проектів або підготовки до сезонних витрат, що свідчить про адаптацію населення до нових економічних реалій.

На початку року «кредит до зарплати» становив у середньому 5 773 грн.

Нині позичальники беруть уже 6 417 грн у середньому за один мікрокредит.

Загалом від початку року МФО видали 6,5 млн мікропозик на суму понад 40 млрд грн.

Хоча кількість нових позик трохи зменшується, із поверненням кредитів ситуація значно гірша. Від початку року загальна сума заборгованості користувачів мікропозик:

зросла на 25%,

досягла 25,15 млрд грн.

Аналітики зазначають, що борги накопичуються швидше, ніж зростає кількість нових позик, що свідчить про погіршення платіжної спроможності частини населення.

МФО залишаються одним із найбільш доступних інструментів швидких позик — без довідок, перевірок і складних процедур. Саме тому українці продовжують масово звертатися до таких сервісів, навіть попри високі ставки та ризик боргової спіралі.

Експерти відзначають, що структура ринку мікрокредитування цього року демонструє дві ключові тенденції:

помірне падіння кількості кредитів,

збільшення середнього чека та різке нарощення заборгованості.

Це вказує на те, що все більше українців користуються МФО не як разовою допомогою, а як регулярним фінансовим інструментом.

У Хмельницькій області правоохоронні органи затримали посадовця районної військової адміністрації за підозрою у вимаганні неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США. Чиновник нібито вимагав кошти за сприяння у видачі дозволів на будівництво відпочинкового комплексу на території Хмельницького району.

Слідство встановило, що у вересні 2025 року посадовець звернувся до підприємця з пропозицією «допомогти» у оформленні містобудівних умов і обмежень, необхідних для законного початку будівництва. Спершу він вимагав 2000 доларів, проте підприємець відмовився і звернувся до компетентних розробників технічної документації, намагаючись пройти процедуру законним шляхом.

Після повторного звернення до РВА, чиновник повідомив, що пакет документів неповний, і запропонував «вирішити» питання за 1500 доларів. Усвідомлюючи, що іншого шляху для отримання дозволів немає, підприємець погодився і згодом звернувся до правоохоронних органів.

У січні 2026 року посадовця затримали під час передачі коштів. Наразі вирішується питання щодо обрання йому запобіжного заходу та відсторонення від посади.

Йому загрожує до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.