Перегляд кадрів у Офісі Президента: Нові обличчя та виклики

З 12 жовтня 2025 року на зовнішніх кордонах Шенгенської зони вступають у силу нові правила для мандрівників. Замість звичних паспортних штампів, контроль буде здійснюватися за допомогою цифрової системи Entry/Exit System (EES). Цей крок не лише змінює спосіб перевірки документів, але й стає частиною глобальної тенденції до цифровізації прикордонного контролю. Відтепер для того, щоб в’їхати до країн Шенгену та багатьох держав ЄС, кожен подорожуючий повинен буде пройти процедуру реєстрації біометричних даних — зробити фото та відбитки пальців (для дорослих). Це означає, що після першого в’їзду системою буде збережена вся необхідна інформація для подальших перевірок при наступних поїздках.

Система EES суттєво змінює процес перетину кордону, адже вона буде фіксувати не тільки паспортні дані, але й біометричні характеристики, зокрема відбитки пальців та фотографії осіб, які перетинають кордони Шенгенської зони. Під час наступних поїздок цю інформацію перевірятимуть, що дозволяє автоматизувати та прискорити процес контролю, роблячи його більш точним і ефективним. Важливою частиною цієї зміни є те, що система дозволяє значно зменшити час, який необхідно витратити на проходження митного контролю.

Паралельно стартує поетапний запуск: країни повинні забезпечити роботу принаймні одного прикордонного пункту вже з 12 жовтня, далі система розгортатиметься протягом кількох місяців; повна функціональність планується в наступному році. Організатори очікують, що частина оформлення відбуватиметься через самообслуговуючі кіоски, а перша реєстрація займатиме в середньому хвилини — проте в період переходу черги і затримки можливі, тож мандрівникам радять приїжджати на контроль із запасом часу.

Окрему увагу слід приділити дітям: особи до 12 років будуть реєструватися, але для них не передбачено зняття відбитків — лише фото. Ті ж, хто вже має документальний статус у країні ЄС (наприклад, довгострокові дозволи на проживання), як правило, не підпадають під вимогу реєстрації в EES; правила про винятки варіюються залежно від типу документів.

Уже зараз варто знати й про ETIAS — окрему систему електронної авторизації для безвізових громадян. ETIAS не є візою, це попередній дозвіл на поїздку, який оформляють онлайн і який буде чинним декілька років. Офіційний запуск ETIAS відкладено: система запланована на останній квартал 2026 року, і після її старту більшість безвізових мандрівників повинні будуть отримати авторизацію перед поїздкою; вартість базової заявки становитиме символічну суму, передбачену регламентом. До початку роботи ETIAS подорожі залишаються без додаткового платного дозволу.

Що це означає для українців і для тих, хто має тимчасовий захист: особи, які оформлені і подорожують з підтвердженням тимчасового захисту в країні ЄС, мають окремий статус і не підпадають під обов’язок оформлювати ETIAS; водночас усі подорожні без резидентського статусу підпадатимуть під правила EES як «третьо-країнці» і мають при собі біометричний паспорт. Конкретні вимоги можуть відрізнятися залежно від обставин і країни в’їзду, тому перед поїздкою радять перевіряти офіційні повідомлення держави прибуття.

Практичні поради для мандрівників прості: перевірте термін дії і наявність біометричного чіпа у паспорті, закладайте додатковий час на проходження контролю в аеропорту чи на прикордонному переході, а також зберігайте цифрові й паперові копії документів. Якщо в поїздці у вас — дитина до 12 років, будьте готові до фотофіксації, але не до здачі відбитків. У разі медичних або інших підстав для відмови від біометрії звертайтеся за роз’ясненнями до прикордонної служби заздалегідь.

Платою за EES користувачі не обтяжуються — система реєструє дані без окремого збору від мандрівника. Після старту ETIAS оформлення авторизації стане платним, але його запуск заплановано пізніше (останній квартал 2026 року). Рекомендуємо уникати сторонніх сервісів, які пропонують «прискорене» оформлення за значно більшу плату: офіційна вартість базової заявки й порядок будуть зазначені на офіційних ресурсах ЄС.

Святошинський район перетворився на територію, де офіційні органи влади існують радше як декорація, тоді як реальний вплив зосереджений у руках заступника начальника місцевого управління поліції Олександра Беззубенка. За кілька років він вибудував мережу неофіційних фінансових потоків, що функціонує паралельно до законних механізмів і підпорядковується виключно його інтересам. Місцеві підприємці фактично опинилися в умовах, коли право вести бізнес залежить не від дотримання законодавства, а від регулярних неформальних платежів.

За свідченнями представників бізнес-середовища, практично кожен заклад у районі змушений сплачувати щомісячну «абонентську плату». Невеликі кафе перераховують по 10 тисяч гривень, а великим торговельним майданчикам доводиться віддавати значно більше. Ринок «Дніпро» платить близько 150 тисяч гривень щомісяця, і подібні суми фігурують у розповідях про інші ринки та торгові точки. Формально це подається як «забезпечення порядку», але фактично йдеться про системне поборництво, яке вже стало невід’ємною частиною місцевої економіки.

Ця система працює тому, що Беззубенко інтегрувався у владу глибше, ніж будь-хто інший у районі. За інформацією від джерел у правоохоронних органах, він передає начальнику Святошинського управління поліції Андрію Шевченку від 200 до 400 тисяч гривень щомісяця. Керівнику районної прокуратури Тимошенку платить не менше 10 тисяч доларів. Ці виплати гарантують йому повний імунітет від перевірок та запитань, а також необмежені повноваження щодо контролю за територією.

Результатом стала колекція статків, які не має жодного стосунку до його офіційної зарплати. На Беззубенка та пов’язаних із ним осіб оформлені три квартири, два паркомісця, заміський будинок вартістю приблизно 250 тисяч доларів, а також рахунки, що сумарно містять близько 250 тисяч доларів. Частина цього майна записана на підставних — зокрема на людей, пов’язаних із наркоторгівлею.

Його не люблять у районі ніхто: ні підприємці, яких він обкладає даниною, ні місцеві жителі, ні навіть частина колег. Але страх і корупційні домовленості зробили його практично недоторканним. Ті, хто міг би контролювати його діяльність, отримують свою частку або ж воліють не втручатися. Суди, поліція, прокуратура — вся структура працює за негласною логікою: «Не чіпай його — отримуєш стабільність».

Фактично Святошинський район існує не в правовому полі України, а в економічній моделі, побудованій Беззубенком. Він визначає, кому дозволено працювати, скільки коштує «спокій», і який бізнес може існувати. Для багатьох підприємців питання виживання тут перетворилося на питання здатності платити данину.

Доки подібна система існує, говорити про законність, порядок чи розвиток у Святошинському районі — марна справа. Територія де-факто контролюється не державою, а окремою особою, яка поставила корупцію в основу влади та перетворила публічну службу на власний бізнес.

Колишнього прокурора Києва, а нині голову Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера окремі джерела та заявники пов’язують із діяльністю організованих структур, про що періодично з’являються повідомлення в публічному просторі. Ці твердження поширюються у формі заяв, звернень та неофіційних коментарів, водночас не мають на цей момент підтвердження у вигляді судових рішень або вироків.

За інформацією, яка циркулює серед окремих активістів та авторів звернень до правоохоронних органів, мова йде про можливі контакти або непрямі зв’язки, що нібито мали місце у попередні роки його професійної діяльності. При цьому самі заяви часто ґрунтуються на суб’єктивних оцінках, свідченнях третіх осіб або припущеннях, які потребують перевірки в установленому законом порядку.

У матеріалах, які перебувають у розпорядженні заявників, фігурують також імена Сергія Шапрана, Володимира Осіпова та Ігоря Скорохода. Окрему увагу вони звертають на можливий конфлікт інтересів: дружина Олега Кіпера Ірина, за наявною інформацією, має фінансові зобов’язання на суму близько 25 мільйонів гривень перед дружиною Володимира Осіпова.

Окремий блок звинувачень стосується будівництва захисних укриттів в Одеській області. У Вигоднянській громаді, за твердженнями джерел, тендер на суму близько 97 мільйонів гривень отримала компанія «Давмір Строй». У документах, які аналізували заявники, йдеться про ймовірне завищення вартості будівельних матеріалів, зокрема бетону та арматури, що могло призвести до розкрадання значних сум, у тому числі коштів міжнародної допомоги в межах програми Ukraine Facility.

Схожі підозри озвучуються і щодо проєктів у Вилківській міській раді, де фігурує «Південна Українська Будівельна Компанія», а також у селі Маяки, де, за твердженням заявників, представники місцевої влади спільно з приватними структурами могли привласнювати кошти міжнародної допомоги через фіктивне або завищене будівництво.

Особливу роль у цій вертикалі, за словами джерел, відіграє Сергій Шапран. Його пов’язують із бізнес-інтересами, які нібито мають сліди російського походження, а також із компаніями, через які, за версією заявників, здійснювалося зняття арештів з активів осіб, що перебувають під санкціями. Попри затримання Шапрана у 2025 році під час спроби виїзду за кордон, учасники схем, як стверджують джерела, уникають реальної відповідальності.

Окреме занепокоєння викликає реакція правоохоронних органів. За наявною інформацією, судові ухвали про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у низці випадків залишаються без виконання. Це, на думку заявників, може свідчити про системну корупційну кругову поруку між посадовцями та правоохоронними структурами.

Наразі всі викладені обставини мають характер заяв і тверджень сторін, а остаточну правову оцінку їм може надати лише суд. Водночас масштаб і чутливість описаних схем у період повномасштабної війни викликають значний суспільний резонанс та потребують публічного і неупередженого розслідування.

У страховому секторі України виникла ситуація, що потребує ретельного розслідування та перевірки. За інформацією, яка наразі аналізується журналістами, існують підозри щодо можливої неправомірної діяльності деяких страхових компаній.

Редакція вживає заходів із перевірки цих копій та ідентифікації повного переліку росіян, яким були продані поліси. Згідно з наявними даними вбачається, що деякі українські страхові компанії працюють виключно через IN24, а також пов’язані з керівництвом польського візового центру у Львові – «ТЛС Контакт Україна» та компанією «Персонель Сервіс».

Першим керує сьогодні Дмитро Орленко, який раніше сам був страховим агентом, а нині має неформальні зв’язки з польським лобістом візових питань Войцехом Морою.

На зв’язок компаній у схемі обслуговування підсанкційних осіб також вказує той факт, що окрім як через IN24 польський візовий центр – «ТЛС Контакт Україна» не приймав жодних інших платежів зі страхування. Після завершення аналізу усіх наявних даних і документів, а також перевірки їх аутентичності за допомогою правоохоронних органів, редакція буде готова опублікувати більше деталей цього скандалу та прізвища росіян, яких обслуговують українські страховики, надаючи їм у такий спосіб право виїзду за кордон до Польщі та інших європейських країн.