Перемога Трампа може активізувати справи проти українських активістів

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Нагадуємо, КП “Муніципальна варта” Запорізької міської ради було створене наприкінці 2022 року з метою забезпечення охорони громадського порядку на території міста Запоріжжя. Про корупційні ризики, які несе в собі створення Муніципальної варти писали журналісти Запорізького Центру Розслідувань, а з часом ряд корупційних схем на яких заробляють “запорізькі вартові” стала вкрай очевидною.

Зокрема, як повідомляють наші джерела, замість охорони правопорядку представники Запорізької Мунварти займаються дрібним рекетом та кришують вуличну торгівлю. До прикладу, із жовтня цього року у місті почалася торгівля рибою, певна річ не зовсім законна.

Замість того щоб складати протоколи та забороняти таку діяльність керівництво Мунварти обклало такі точки “даниною”. Щоб легалізувати схему поборів з частиною торговельних точок де це можливо, були заключені між договори на охорону громадського порядку, а з інших просто беруть по 500 гривень собі в кишеню.

Водночас у керівництва Мунварти є “улюблені” райони міста, де протоколи за ст. 152 КУпАП майже не складаються. Іншими словами, у нового керівництва Запорізької Мунварти є “улюблені” підприємці на яких ці протоколи не складаються, що легко перевірити запросивши відповідну інформацію у адміністративної комісії виконкому.

Що стосується керівництва КП «Муніципальна варта», то нещодавно призначений на посаду керівник Юрій Молчанов та його заступник Михайло Барац, відкрито користуються службовим авто марки Jac js4 (номер державної реєстрації АР 2374 КЕ), купленими за гроші міста для охорони громадського порядку, в особистих цілях. А Михайло Барац вирішив взагалі не подавати декларацію, що має стати предметом уваги з боку НАЗК.

Рахункова палата України оприлюднила Звіт про результати аудиту відповідності за темою «Управління державним боргом», який став першим подібним оглядом за останнє десятиліття. Висновки аудиту показали значну трансформацію боргової політики країни в умовах повномасштабної війни з Росією, що суттєво змінила економічну ситуацію в Україні.

За даними Рахункової палати, з початком російської агресії витрати держави на оборону та забезпечення безпеки різко зросли, що стало основним фактором зміни боргових зобов’язань. Однак, на тлі військових дій, окупація частини територій і руйнування інфраструктури призвели до значного спаду в економіці. Зокрема, падіння виробництва, скорочення експорту та інвестицій негативно позначилися на валовому внутрішньому продукті (ВВП), що у свою чергу створило умови для стрімкого зростання дефіциту державного бюджету.

Станом на результативний період аудиту обсяг державного боргу України зріс утричі — до 7,4 трлн грн. Частка зовнішніх запозичень у загальному обсязі боргу збільшилася з 47 до 75 %, а їх сума досягла 4,3 трлн грн. Таким чином, борговий портфель України став критично залежним від зовнішніх кредиторів і характеризується підвищеними валютними ризиками та ризиками рефінансування.

Протягом 2022 року – першого півріччя 2025 року співвідношення держборгу до ВВП коливалося у межах від 77,8 % до 90,9 %. Це значно перевищує безпечний поріг у 60 % ВВП, визначений Бюджетним кодексом України (хоча на період воєнного стану ці обмеження призупинені). Аудитори наголошують, що йдеться про надмірне боргове навантаження на державний бюджет.

Дефіцит бюджету демонстрував вибухове зростання: у 2022 році він збільшився на 460 % порівняно з 2021 роком, у 2023 році — ще на 46,1 %, а у 2024 році — ще на 1,7 %.

За підрахунками Рахункової палати, за 2022 рік – перше півріччя 2025 року витрати на обслуговування та погашення державного боргу становили 3,2 трлн грн. Фактично близько 20 % усіх видатків державного бюджету в цей період йшло на виконання боргових зобов’язань.

Аудитори попереджають: у таких умовах можливості держави фінансувати соціальні програми, розвиток інфраструктури та відбудову суттєво обмежуються, адже значна частина ресурсу спрямовується на борги.

Окремий блок зауважень стосується нормативної неврегульованості управління держборгом. Рахункова палата констатує, що:

не були затверджені середньострокові стратегії управління боргом на 2023–2025 та 2025–2027 роки;

не розроблялися проєкти бюджетних декларацій на 2023–2025 та 2024–2026 роки (через призупинення відповідних вимог Бюджетного кодексу).

Усе це, на думку аудиторів, суттєво обмежило можливості середньострокового планування боргових показників та прогнозування витрат на обслуговування боргу.

Ще один показовий приклад — створення Боргового агентства. Постановою Кабміну від 12 лютого 2020 року №127 уряд ухвалив рішення про його утворення, і саме це агентство мало перебрати на себе ключові функції з управління держборгом. Втім, попри п’ять років від моменту ухвалення цієї постанови, фактичного старту його роботи так і не відбулося — відповідного урядового рішення досі немає.

Рахункова палата звернула увагу й на те, що чинні нормативно-правові акти не містять чітко визначених індикаторів боргових ризиків. Така система показників могла б допомогти вчасно оцінювати небезпеки для боргової стійкості, однак на практиці вона відсутня.

Міністерство фінансів у своїх поясненнях стверджує, що ризики враховуються під час планування боргових показників. Водночас матеріали, надані Рахунковій палаті, не містять документального підтвердження проведення такої оцінки.

Результати аудиту показують, що Україна входить у період післявоєнної відбудови з уже надзвичайно високим борговим навантаженням, значною залежністю від зовнішніх кредиторів і відсутністю повноцінно працюючої інституційної моделі управління боргом.

Рахункова палата наголошує: без прозорих стратегій, реального запуску Боргового агентства та чітких індикаторів ризиків буде надзвичайно складно забезпечити боргову стійкість у довгостроковій перспективі й зменшити тиск обслуговування боргу на майбутні бюджети.

Двадцяте засідання у форматі Рамштайн має потенціал стати вирішальним у попередженні можливого дефіциту ракет для військ протиповітряної оборони України. Наразі, експерти вказують на наявність альтернативних шляхів підтримки Збройних сил України у забезпеченні озброєнням, навіть без затвердженого бюджету, шляхом участі "третіх країн". Один із можливих варіантів — це програма Excess Defense Articles, що передбачає передачу надлишкової зброї за мінімальну вартість, за умови оплати логістичних витрат та відновлення та ремонту отримувачем. До того ж, зенітні ракети США, такі як AIM-120 та AIM-9, що використовуються у системі NASAMS, є на озброєнні країн НАТО та інших союзників України. Можливий сценарій передбачає передачу ракет Україні, а взамін країни отримають знижку на поновлення власних запасів шляхом замовлення нових ракет у Сполучених Штатах.

Однак, головною проблемою є ракети для системи Patriot. У Європі їх виробництво до цієї системи здійснюється спільною компанією MBDA Germany та Raytheon – COMLOG. Варіанти передачі зенітних ракет для України існують, проте це заплутані схеми з кількома учасниками на основі взаємних зобов’язань та обіцянок. Будь-які складніші заходи, що передбачають постачання озброєння напряму, залишаються вкрай незрозумілими і заплутаними, потребуючи додаткового уточнення та координації між всіма зацікавленими сторонами.

У висновках до вищезгаданої статті можна зазначити, що участь України у форматі Рамштайн є важливою в контексті забезпечення військової безпеки та обороноздатності країни. Аналіз показав, що існують альтернативні шляхи підтримки Збройних сил України в озброєнні, такі як програма Excess Defense Articles та можливість отримання ракет від союзників. Однак, існує проблема з ракетами для системи Patriot, де потрібна більш складна координація та узгодження між різними учасниками. Загалом, детальний аналіз показав необхідність удосконалення механізмів співпраці та узгодження між партнерами для ефективного забезпечення України озброєнням у разі потреби.