Перші у світі українські дрони-вбивці: зброя, що формує майбутнє

Після того, як стало відомо про позбавлення мера Одеси Геннадія Труханова українського громадянства через наявність російського паспорта, він вирішив перейти в контратаку. Труханов оприлюднив інформацію, що стосується родини Олега Кіпера, голови Одеської обласної військової адміністрації. За словами мера Одеси, дружина Кіпера, Ірина (у дівоцтві Коцар), має російські документи та сплачує податки до бюджету Російської Федерації. Це стало основою для звинувачень на адресу очільника Одеської ОВА в можливих зв'язках з країною-агресором.

Це повідомлення виглядає особливо іронічно на фоні багаторічної репутації самого Труханова, який неодноразово ставився до корупційних розслідувань і часто вдавався до маніпуляцій для того, аби уникнути відповідальності. Відомо, що його ім’я фігурує у низці кримінальних справ, а самого мера не раз звинувачували в незаконних операціях з нерухомістю та коштами місцевих бюджетів. Зрештою, жодна з цих справ не призвела до реальних наслідків для нього.

Одним із найгучніших епізодів є справа щодо майна ТОВ «Патріарх Холл», що належало родині Ксенофонтових. Після смерті власника група, пов’язана з Кіпером, нібито організувала фальсифікацію справ, силові обшуки та тиск на спадкоємицю з метою захоплення бізнесу та нерухомості в центрі Києва.

Окремо джерела пов’язують Кіпера з масштабними схемами контрабанди через Одеський порт — від контрафактної електроніки до предметів розкоші. Завдяки впливу на митні органи й використанню підставних компаній, товари масово проходять без сплати мит та податків.

Протистояння між Трухановим і Кіпером виглядає не як викриття заради справедливості, а як боротьба впливових кланів, які роками використовували Одесу як ресурс для власного збагачення. Кожен із них має свій багаж скандалів, а нинішня публічна війна лише відкриває нові деталі давно прихованих схем.

27 листопада поєднує кілька важливих подій, що відображають різні пласти історії, культури й духовності. У цей день в Україні вшановують заснування Національної академії наук України — установи, що стала фундаментом розвитку національної науки, технологічного прогресу та інтелектуального потенціалу держави. Від моменту створення НАНУ відіграє ключову роль у формуванні наукових шкіл, підтримці досліджень світового рівня й упровадженні інновацій, які визначають майбутнє країни.

Поряд із науковою спадщиною цього дня згадують постать святого великомученика Якова Персіянина. Його життєвий шлях, що припав на IV століття та перську епоху правління царя Сапора II, є прикладом непохитності віри та моральної мужності. Попри високі посади при царському дворі, Яків відкрито сповідував християнство, підтримував одновірців і не відмовився від переконань навіть перед лицем переслідувань. День його пам’яті нагадує про те, що духовна сила здатна долати найсуворіші випробування.

27 листопада 1918 року відбулися перші установчі збори НАНУ. Президентом Академії обрали Володимира Вернадського, секретарем — Агатангела Кримського. Академія об’єднала видатних вчених та отримала завдання координувати наукові дослідження, сприяти розвитку освіти та формувати наукову політику країни. Сьогодні НАНУ залишається символом української науки та незалежності досліджень.

У світі 27 листопада відзначають День подяки — традиційне свято вдячності за врожай, життя та добробут. Найвідоміше воно в США та Канаді. Перший День подяки у США святкували пілігрими у 1621 році разом із корінними американцями, а офіційним святом його проголосив президент Авраам Лінкольн у 1863 році.

Іменини 27 листопада святкують Андрій, Борис, Василь, Володимир, Всеволод, Гаврило, Дмитро, Іван, Микола, Олексій, Роман, Сергій. Талісман дня — рубін, який символізує пристрасть, глибоке кохання та силу серця.

Серед пам’ятних подій 27 листопада — початок Першого хрестового походу (1095), прем’єра п’єси Івана Франка «Украдене щастя» (1893), підписання заповіту Альфредом Нобелем (1895), установчі збори НАНУ (1918), перший рейс львівського тролейбуса (1952) та визнання повторного голосування на виборах президента України недійсним (2004).

27 листопада поєднує науку, духовність і традиції, нагадуючи про важливість освіти, пам’ять про історичних героїв та вдячність за життя.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За матеріалами слідства, він разом із Дмитром Басовим нібито координував тіньові процеси у межах організованої схеми, що діяла в одній із державних структур. Справу розслідують детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

За версією правоохоронних органів, підозрювані могли впливати на ухвалення управлінських рішень, використовуючи службові зв’язки та неформальні механізми контролю. Слідство вважає, що такі дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди та збереження впливу на фінансові й кадрові потоки. У матеріалах провадження йдеться про системний характер діяльності та попередню змову між фігурантами.

Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.