Песимістичний сценарій завершення війни: фінансові обмеження та геополітичні ризики для України

У лютому 2023 року Державне бюро розслідувань виявило факт зловживань голови Податкової служби Києва, Оксани Датій, яка причетна до оборудок на суму багато мільйонів. Під час обшуків у неї виявили записки з бажаннями отримати 1 мільйон доларів, шубу та подорожі. Пройшов рік, і справа почала потроху забуватися. Більше того, жінка навіть судилася за те, щоб її поновили на посаді, паралельно пишучи книгу про етикет, і навіть не задумуючись про відповідальність за схеми, в яких фігурували суми в десятки мільярдів гривень. Проте це стало можливим завдяки впливовим "кураторам" Оксани Датій, які мають сильний вплив на роботу Податкової служби. Ці "куратори" — колишні поліцейські Сергій Вязмікін та Ігор Купранець, а також їхній компаньйон із "Опозиційної платформи – За життя", Ігор Абрамович. Після розслідування "Батальйону Монако" їх прізвища стали відомі широкій громадськості, адже їх помітили на Сен-Жан-Кап Ферра. Журналісти розкрили, що колишній в.о. начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та ексдепутат від ОПЗЖ мешкають на спільній віллі. Це розслідування спонукало Державне бюро розслідувань відкрити справу щодо законності перетину кордону всіх учасників "Батальйону Монако", але за рік жодних новин про це не надходило. Однак обговорення про те, як Вязмікін та Абрамович можуть собі дозволити відпочинок в Монако, не припинялися. Після затримання та обшуків Оксани Датій, у Верховній Раді відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії з питань корупції в Державній податковій службі. На ньому окремо вислухали журналіста Юрія Бутусова, який з числових даних пояснив, які незаконні схеми приносять найбільший прибуток податківникам. За його словами, однією з основних схем є блокування податкових накладних, що призводить до повної зупинки діяльності підприємств. Розблокувати їх можна тільки за умови отримання хабара. Ця схема застосовується майже до половини всіх зареєстрованих компаній, що перебувають під контролем Податкової служби. Ще одна схема пов'язана з департаментом акцизів, який за останній час відзначився широкою активністю. Саме в цьому контексті Бутусов назвав прізвища Вязмікіна, Абрамовича та колишнього начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігоря Купранця.

Останній скандал, пов'язаний з ім'ям Ігоря Купранця, відбувся ще в часи керівництва МВС Арсеном Аваковим. Йому приписували незаконне збагачення, причетність до фірм, які вигравали підряди на охорону портів, та постійне виживання бізнесу. Департамент захисту економіки в Поліції схожий на скандальний "відділ К" в СБУ. Обидві ці установи повинні боротися з корупцією та захищати бізнес, але насправді ми можемо тільки згадати, як Демчин з СБУ записував свої квартири, машини та статки на свою дружину. Купранець працював у МВС з кінця 90-х і вважається "ідейним засновником Департаменту захисту економіки", як пафосно заявляє його сторінка у Вікіпедії. Проте, працюючи в міністерстві до 2019 року, він запам'ятався лише незадекларованими автомобілями, подарованою квартирою та незаконним бізнесом дружини в Чорнобильській зоні. За даними ЗМІ, Купранець за часів роботи в МВС зблизився з Сергієм Вязмікіним, який був його начальником. У "Департаменті кошмарів бізнесу", як його жартівливо називають, вони встигли створити непогану базу підприємств, які продовжують "кормити". У 2019 році до їхнього угруповання приєднався ще один член – колишній депутат від проросійської ОПЗЖ Ігор Абрамович. Він був членом Податкового комітету Верховної Ради, куди його запрошував голова цього комітету та особистий товариш Данило Гетманцев. Приблизно в цей час тріо переключилося на роботу з акцизними товарами. За даними аналітиків та представників парламенту, сірий ринок тютюнових виробів минулого року досяг свого піку та почав складати більше 20%. Щодо нелегального алкоголю, ситуація також надзвичайно напружена. Якщо Ігоря Абрамовича більше пов'язують із сигаретами, то Сергія Вязмікіна з алкоголем через його тестя Олександра Сітака.

Дружина Вязмікіна, Оксана, походить з заможної родини аграріїв Житомирщини. Вона очолює ТОВ "Перша українська аграрна компанія", на яку зареєстрований Mercedes, яким колишній поліцейський переміщується по Монако. А її батько керує "Бердичівською солодовою компанією", великим виробником солоду. Чи потрібно говорити, що в агрокомпаніях родини Сітак-Вязмікіних ніколи не виникає проблем з Податковою, тоді як інші бізнесмени-аграрії таких привілеїв не мають. І це не зважаючи на те, що родина родом з Російської Федерації, а паспорт із двоголовим орлом у дружини Вязмікіна міг бути аж до 2016 року. Принаймні про її російське громадянство згадується в судовому рішенні, яке стосувалось порушень правил дорожнього руху.

Аби не випасти з податкової теми після скандального звільнення Оксани Датій, у Вязмікіна, Абрамовича та Купранця є свої люди в системі. Зокрема, згідно з декларацією, поданою в січні 2024 року, мама Сергія Вязмікіна – Тетяна Никифорівна, працює заступником начальника відділу ДПС Голосіївського району міста Києва. Раніше вона займала посаду Головного державного інспектора ДПС Києва. У Абрамовича також є свій перевірений кадр у Податковій Києва. Це заступниця звільненої Датій – Інна Якушко. В структурах ДПС вона працює давно, і навіть мала можливість працювати на гаманець керівника Міністерства доходів і зборів, яке за часів Януковича очолював Олександр Клименко.

Щодо Гетманцева, то з ним прослідковується певна тенденція до дружби з ворогами. Справа в тому, що він три скликання поспіль був помічником "регіонала" Володимира Сівковича, підозрюваного нині в державній зраді. Сівковичу закидають не тільки персональне кураторство під час розгону мітингу Революції гідності, але й активну співпрацю з ФСБ Росії ще з 90-х років. Українське слідство задокументувало зустріч Сівковича з секретарем РНБО Росії Миколою Патрушевим у жовтні 2013 року для координації дій щодо придушення ймовірних мітингів на підтримку європейської інтеграції України. Що може радити така особа нинішньому "Слузі народу" Данилу Гетманцеву, навіть важко уявити.

Згадуючи прізвища Вязмікіна, Купранця та Абрамовича в контексті можливих схем по акцизним товарам, депутат від "Слуги народу" Мар'ян Заблоцький викликає увагу до проблеми, яка, на його думку, залишається недостатньо висвітленою. "На мою думку, існують фабрики, на роботу яких Податкова звертає недостатньо уваги. Я не раз чув прізвища Купранець і Вязмікін, які згадувалися в репортажі про батальйон 'Монако'... Я не можу надати жодних доказів, але можу сказати, що на податковому комітеті деякі депутати питали про це в голови комітету", — заявив він ще в грудні 2022 року.

Ці активні обговорення серед вищих чиновників, чутки у Телеграм-каналах та шалені статки колишніх поліцейських Вязьмікіна та Купранця, а також їхнього товариша з проросійської партії Абрамовича, не можуть залишатися непоміченими. Усі ці факти засвідчують, що ситуація має серйозні наслідки. Правоохоронні органи повинні ретельно розглянути всі аспекти цього питання і вжити необхідних заходів для розкриття можливих незаконних дій.

Зрозуміло, що обговорення цієї теми викликає великий інтерес, але важливо пам'ятати про обережність у висновках. Недостатня увага до цих питань може призвести до продовження корупційних схем та збагачення осіб, які можуть мати зв'язки з країною-агресором. Тому важливо продовжувати ретельно досліджувати цю ситуацію та забезпечувати прозорість і відповідальність у діяльності Податкової служби та інших відповідних структур.

У вищезгаданій статті обговорюються можливі корупційні схеми, пов'язані з акцизними товарами, а також вказується на імовірну причетність до них осіб, таких як Вязмікін, Купранець та Абрамович. Депутат Мар'ян Заблоцький висловлює занепокоєння стосовно недостатньої уваги Податкової служби до певних фабрик та можливих порушень, що пов'язані з цими особами.

Важливою є увага до цих питань з боку правоохоронних органів, адже існуючі обговорення та чутки свідчать про можливі серйозні порушення та корупційні дії. Прозорість і відповідальність у діяльності Податкової служби та інших відповідних структур є критичними для запобігання подібним схемам та забезпечення законності та справедливості в оподаткуванні та бізнес-процесах.

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.