Підозра через невдалу закупівлю: справа ексочільника транспортного департаменту КМДА

Історія будівлі на вулиці Короленка, 33 (колишня Володимирська) розпочинається у 1912 році, коли Київська губернська земська управа вирішила збудувати нове представницьке офісне приміщення. Враховуючи важливість цього проєкту, було організовано конкурс серед архітекторів, який виграв один із найвідоміших зодчих того часу — Володимир Щуко. Архітектурне рішення, яке він запропонував, стало символом епохи та поєднувало кілька архітектурних стилів, що разом створювали неповторний вигляд будівлі.

Проєкт Щуко містив симетричний фасад, елементи барокового стилю та витончену мансарду, доповнену двоярусною баштою, яка нагадувала знамениті київські колокольні. Вражаюча конструкція мала не лише естетичну, але й практичну цінність, адже будівля була спроектована як важливий адміністративний центр. Перший камінь у фундамент поклала Ольга Столипіна, вдова відомого реформатора Петра Столипіна, а другий — сам прем'єр-міністр Російської імперії Володимир Коковцов.

Після 1934 року будівля стала резиденцією головних органів влади УРСР. Тут розміщувалися ЦК КП(б)У та ЦК комсомолу, а згодом – органи держбезпеки. Під час німецької окупації приміщення використовували гестапівці. У його стінах перебували радянські підпільники, українські патріоти та відомі дисиденти, серед яких Василь Стус, Олена Теліга, Іван Світличний.

Не менш цікава й доля Сергія Корольова: юний майбутній конструктор космічних кораблів отримав тут у 1924 році документи, які дозволили йому продовжити навчання в Київському політехнічному інституті та зробили перший крок до видатної кар’єри.

Таким чином, будівля на Короленка, 33 стала свідком ключових подій історії Києва – від земських управ до профспілок, від радянських репресій до боротьби дисидентів, залишаючись значущим культурним та історичним об’єктом столиці.

29 жовтня Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалив важливе рішення, скасувавши звернення Івано-Франківської міської ради, яке закликало до припинення абортів в Україні та захисту життя зачатих дітей. Суд визнав це звернення таким, що виходить за межі повноважень місцевих органів влади та порушує принципи рівності, дискримінуючи жінок і їхні права на свободу вибору. Це рішення було прийнято на користь позивачок — громадської організації «Марш Жінок» та інших активісток, які виступали проти даного звернення.

Міська рада Івано-Франківська звернулась до Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів з вимогою припинити аборти в Україні, мотивуючи це необхідністю захисту життя ненароджених дітей. Однак, суд, розглянувши справу, прийшов до висновку, що таке звернення суперечить Конституції України, оскільки порушує права жінок на особисте рішення щодо власного здоров’я та репродуктивних прав. Це рішення визнано важливим кроком у захисті прав жінок та нагадує про необхідність дотримання принципу правової держави, де місцеві органи влади не можуть обмежувати базові права громадян через політичні чи релігійні переконання.

Суд встановив, що таке звернення виходить за межі повноважень місцевої ради та містить дискримінаційні положення, оскільки фактично втручається у сферу репродуктивних прав і може обмежувати доступ до медичних послуг. У рішенні наголошено: органи місцевого самоврядування не уповноважені регулювати або забороняти медичні послуги, що належать до компетенції законодавця та органів центральної влади.

Адвокатка позивачок Євгенія Гузь прокоментувала рішення так: «Це рішення — прецедент. Воно підтверджує, що права жінок на власне тіло і вибір захищені законом». У повідомленні «Маршу Жінок» зазначено, що судове рішення юридично фіксує кілька важливих положень: місцева влада не може втручатися у репродуктивні права; право жінки розпоряджатися власним тілом є частиною конституційних свобод; політичні декларації та звернення не можуть обмежувати доступ до медичних послуг.

Реакція громадськості та експертів свідчить про важливість справи не лише для Івано-Франківська, а й як потенційного прецеденту для інших місцевих рад, що ухвалюють подібні політичні звернення. Активістки вбачають у рішенні суду захист базових прав та підкреслюють, що законодавчі питання стосовно медичного регулювання належать до компетенції центральних органів влади і парламенту.

Міська рада Івано-Франківська поки що не оприлюднила детальних публічних коментарів щодо рішення суду. Водночас рішення адмінсуду може стати аргументом у майбутніх спорах навколо подібних звернень інших органів місцевого самоврядування.

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам розкрив деталі свого доповідного звіту, який налічує понад 250 сторінок, щодо нападів на УПЦ, на її храми та священицький корпус. У своєму ефектному відеозверненні він висловив глибоку обуреність стосовно законопроекту 8371, який, на його переконання, втілює мову ненависті та спрямований на підрив прав УПЦ. Амстердам закликав український уряд припинити розгляд цього законопроекту та об'єднати країну, а не розділяти її. Він також підкреслив, що УПЦ німає нічого спільного з Московським патріархатом, а її ставлення до ідеології "русского мира" доведено Блаженнішим митрополитом Київським Онуфрієм. Адвокат запевнив, що УПЦ повністю підтримує державу Україна та закликав до міжнародної підтримки, зокрема з боку Сполучених Штатів Америки, в контексті сучасної геополітичної ситуації, яка стверджується на прикладі кризи в Афганістані та ситуації в Україні.

У висновках можна підкреслити такі моменти:

• Звіт, підготовлений адвокатом Робертом Амстердамом, має велике значення для розкриття фактів нападів на Українську православну церкву та її духовенство. Обсяг звіту, який перевищує 250 сторінок, свідчить про серйозність ситуації та необхідність уваги до цих подій.

• Заява адвоката щодо законопроекту 8371 підкреслює його неприпустимість та негативний вплив на права та свободи УПЦ. Відмова ухвалення таких законодавчих актів важлива для збереження релігійної свободи та є проявом демократичних цінностей.

• Позиція Української православної церкви, висловлена через її представника, чітко визначається щодо відмежування від Московського патріархату та підтримки держави України. Це свідчить про активну громадянську позицію Церкви та її готовність захищати національні інтереси.

• Заклик до міжнародної підтримки України, висловлений Амстердамом, важливий у контексті підтримки держави в умовах геополітичної напруженості та загроз зовнішнього втручання.

Отже, висновки статті підкреслюють необхідність захисту прав і свобод УПЦ, підтримку демократичних цінностей та міжнародну солідарність з Україною.

19-річна Злата Мітчелл, донька відомої телеведучої Ольги Фреймут, не вперше привертає увагу суспільства завдяки своїм відвертим публікаціям у соціальних мережах. Після чергової серії ефектних фото, що з’явилися на її сторінках, користувачі знову почали активно обговорювати її стиль і поведінку. Злата, яка вже кілька років мешкає в США, неодноразово ставала предметом критики за свої публікації, котрі часто викликають суперечливі думки серед її підписників.

Знімки, на яких Злата постає в сміливих позах і навіть іноді демонструє не зовсім прийнятні для традиційних уявлень образи, здобувають велику популярність. Однак не всі її фоловери захоплюються її модними виборами. Серед коментарів можна зустріти чимало критичних зауважень, де згадується, що стиль дівчини значно відрізняється від того, який рекомендує її мама. Зокрема, деякі користувачі зауважують, що Ольга Фреймут, яка славиться своєю витонченістю та строгістю, могла б обурюватися такими публікаціями дочки.

Утім, сама Ольга Фреймут у соцмережах не дистанціюється від доньки: ведуча регулярно залишає під постами сердечка, публічно виражає підтримку і робить компліменти. За оцінками спостерігачів, негативних коментарів із часом стає менше — здається, що аудиторія почала сприймати Злату не лише як «доньку Фреймут», а як окрему особистість.

В інтерв’ю Фреймут неодноразово наголошувала, що виросла в інші часи, коли від неї очікували скромності, проте визнає, що нині суспільні норми змінилися. Тож замість осуду ведуча обирає публічну підтримку і дає зрозуміти: вибір доньки — її особиста справа.