Підвищена охорона Путіна через страх перевороту та замаху

Перший місяць весни в Україні цього року прогнозується в межах кліматичної норми, що свідчить про відносно стабільний характер погодних процесів. За інформацією синоптиків Український гідрометцентр, середня місячна температура повітря очікується в діапазоні від +1° до +7°. Для більшості регіонів такі показники є типовими та відповідають багаторічним спостереженням.

Водночас у західній частині країни, а також у Житомирська область, Вінницька область та Одеська область можливе незначне перевищення середніх температурних значень — приблизно на 1,5–2,5 градуса. Це може означати більш ранній початок вегетаційних процесів, активніше танення снігу та поступове прогрівання ґрунту.

Кількість опадів у березні прогнозується в межах 30–53 мм. У гірських районах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, а також у горах Криму місцями можливі значно більші показники — від 60 до 98 мм. Загалом це становитиме 80–100% середньомісячної норми.

Що стосується завершення лютого, то погода залишатиметься переважно сонячною, а початок березня збереже подібний характер. За словами синоптикині Українського гідрометеорологічного центру Наталії Птухи, з 26 лютого на південному сході ще можливі дощ і мокрий сніг, однак у більшості областей істотних опадів не очікується.

Температура наприкінці лютого дещо знизиться: вночі прогнозують -2°…-8°, у Карпатах місцями до -12°, удень — від -4° до +1°. Тепліше буде на півдні та сході країни — близько 0°, а в Криму подекуди до +6°.

27–28 лютого переважатиме суха погода з проясненнями. Вночі температура коливатиметься від -1° до -8°, удень — від -3° до +3°. На крайньому заході та частково на півдні повітря прогріється до +2°…+8°, а на Закарпатті — до +12°.

Перші дні березня минатимуть під впливом антициклону. Очікується більше сонця, а нічні морози поступово слабшатимуть, що свідчитиме про поступовий перехід до весняної погоди.

Після того як бізнесмена Дмитра Фірташа офіційно внесли до санкційного списку України, громадський сектор зосередив увагу на ролі державних регуляторів у фінансовій системі. Особливий інтерес викликала позиція Національного банку України та його рішення стосовно банку «Альянс», кінцевим бенефіціаром якого, за даними відкритих джерел і заяв активістів, вважається саме Фірташ або структури, пов’язані з ним.

Громадські організації та експертне середовище наголошують, що запровадження санкцій проти великого бізнесу не може обмежуватися лише формальним включенням до списків. На їхню думку, важливим є комплексний підхід, який охоплює фінансові установи, що можуть прямо чи опосередковано перебувати під впливом підсанкційних осіб. У цьому контексті дії або бездіяльність Національного банку розглядаються як індикатор реальної ефективності санкційної політики держави.

На цьому тлі відсутність публічних кроків щодо банку «Альянс» викликала хвилю критики. Активісти наголошують: регулятор не оприлюднив результатів поглиблених перевірок, не повідомив про можливі обмеження чи додатковий нагляд і не пояснив, як саме забезпечується недопущення використання банківської системи в інтересах особи, яка перебуває під санкціями.

Окремо увагу звертають на роль заступника голови правління НБУ Дмитра Олійника, який відповідає за банківський нагляд. Саме на цьому рівні, за словами критиків, ухвалюються рішення щодо контролю за діяльністю банків. На їхню думку, відсутність жорстких дій щодо «Альянсу» може свідчити або про вибірковий підхід, або про недостатню інституційну реакцію.

Експерти зазначають, що банківський сектор є одним із ключових каналів, через які можуть обходитися санкційні обмеження. Тому саме Нацбанк має демонструвати максимальну прозорість, регулярні перевірки та публічну звітність. Інакше санкційна політика ризикує перетворитися на формальність.

Громадські активісти вимагають від регулятора чіткої та документованої оцінки діяльності банку «Альянс» з урахуванням санкційного статусу його бенефіціара, а також публічного пояснення подальших кроків. Поки цього не відбувається, довіра до антикорупційної та санкційної політики держави, за їхніми словами, залишається під питанням.

Угода про заправку автопарку Національної гвардії в мережах АЗС "ОККО" та "ВОГ" на 449 мільйонів гривень викликала неабиякий резонанс. Державна "Укрнафта", прагнучи взяти участь у цьому великому проекті, виявила активний інтерес, адже її успішний участь у подібних тендерах є неабияким стимулом для розвитку компанії.

Однак, "Укрнафті" не пощастило. Хоча вона недавно здобула перемогу в тендері "Укрзалізниці" на заправку їхніх автомобілів з невеликою відмінністю в ціні порівняно з переможцями тендеру Нацгвардії, цього разу їй не вдалося зробити те саме.

Причина такої несправедливості полягала в тому, що Нацгвардія встановила вимоги до тендерних умов, які робили навіть спробу "Укрнафти" прийняти участь у цьому конкурсі практично неможливою. Після невдачі "Укрнафта" намагалася вступити в переговори з Нацгвардією, пропонуючи "пом'якшити" умови тендеру, але зустріла відмову.

В результаті, "ОККО" та "ВОГ" стали єдиними переможцями, розділивши між собою величезний контракт, не потрапивши навіть на аукціон. Ця ситуація підкреслює важливість чесності та прозорості у громадських закупівлях, а також необхідність розгляду всіх можливих варіантів для забезпечення найкращих умов для державних установ.

Українська Національна гвардія, укладаючи угоди на заправку свого автопарку з мережами АЗС "ОККО" та "ВОГ" на 449 мільйонів гривень, підкреслила важливість забезпечення своїх потреб високоякісним паливом. Проте, ситуація з тендером викликала питання щодо прозорості та справедливості у громадських закупівлях. Відмова участі "Укрнафти" у тендері, через неможливість виконання вимог, викликала обговорення щодо необхідності реформування системи тендерних процедур для забезпечення рівних умов для всіх учасників. Для майбутніх закупівельних процедур важливо враховувати принципи прозорості, конкуренції та ефективного використання державних коштів.