Після зустрічі Трампа і Зеленського США можуть посилити тиск на Україну

Олексій Сухачов посідає одне з ключових місць у структурі українського силового блоку, водночас залишаючись однією з найзакритіших постатей. Від 2021 року він очолює Державне бюро розслідувань, орган, який за задумом мав стати українським аналогом європейських антикорупційних та правоохоронних інституцій. ДБР повинне було розслідувати злочини високопосадовців, захищати державні інтереси та виступати незалежним контрольним механізмом у системі влади.

Проте реальність останніх років демонструє дещо інший образ керівника та його відомства. За інформацією джерел, діяльність Бюро під керівництвом Сухачова не завжди відповідала заявленим принципам прозорості та неупередженості. Замість цього ДБР часто фігурує у суперечливих політичних та корупційних історіях, викликаючи питання щодо того, наскільки орган здатен ефективно протидіяти злочинам серед еліти та забезпечувати незалежний контроль влади.

Не менше запитань викликає й особистий фінансово-майновий профіль керівника ДБР. Формально Сухачов не має власного житла. Але його родина фактично живе зовсім не так, як це виглядає у деклараціях. На його сина оформлена квартира в Києві площею близько 50 квадратів у новобудові комфорт-класу — придбання, яке складно пояснити офіційними доходами. Ще одна квартира — 107 квадратних метрів у сучасному житловому комплексі з підземним паркінгом — записана на іншу особу, та в документах зазначена як така, що перебуває у користуванні сім’ї. Дружина володіє земельною ділянкою в області, яка лише з початком повномасштабної війни суттєво зросла в ціні. На цьому тлі формальна адреса у вигляді кімнати в гуртожитку виглядає радше як спроба створити ілюзію скромного побуту, аніж відображення реальності.

Схожа картина й із транспортом. Родина користується Lexus RX-350, Toyota Camry та Mercedes GL-350 — машинами, які оформлені частково на третіх осіб. У декларації зафіксовані великі суми готівки — десятки тисяч доларів і понад мільйон гривень, а також суттєві залишки на банківських рахунках. Ще дивнішими виглядають три подарунки, зроблені самим Сухачовим у розпал війни — на сотні тисяч гривень кожен. Для керівника правоохоронного органу, який формально живе дуже скромно, подібні фінансові «жести» більше нагадують рухи коштів, що потребують додаткового пояснення, аніж благодійність чи сімейні операції.

На цьому тлі все очевиднішою стає тенденція вибіркового підходу ДБР до звернень громадян і заяв про корупцію. За інформацією від джерел у системі, значна частина скарг не просто не розглядається — вони свідомо ігноруються або оформлюються формальними відповідями, що не передбачають жодних реальних дій. Така практика фактично паралізує основну функцію Бюро й створює враження, що ДБР перетворилося на механізм фільтрації «незручних» тем, а не на орган контролю.

Усе це разом — знищені резонансні справи, непрозоре майно, питання щодо джерел доходів і вибіркова правоохоронна політика — створює небезпечний образ керівника, під управлінням якого ДБР рухається не в бік незалежності, а в бік політичної та фінансової залежності. І поки суспільство очікує прозорості, орган, покликаний її забезпечувати, дедалі більше нагадує структуру, де найважливіші рішення ухвалюються не в інтересах держави, а в інтересах тих, хто має доступ до її керівництва.

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

Мельниченко, засновник і власник таких промислових гігантів, як “Єврохім” та “СУЕК”, потрапив під санкції Європейського Союзу та інших західних країн через російську агресію проти України. У відповідь на ці санкції, Мельниченко найняв Дениса Шкаровського для оскарження їх у судових інстанціях. Юридична команда Шкаровського стверджувала, що санкції були неправомірними і завдавали значної шкоди бізнесу олігарха. Завдяки їхнім зусиллям, Мельниченку вдалося зняти або пом’якшити деякі санкції, що дозволило частково відновити його бізнес.

Діяльність Шкаровського у випадку Мельниченка – не єдиний приклад його співпраці з російськими бізнесменами. Серед його клієнтів уже були інші російські олігархи, що ще більше підсилює занепокоєння українського суспільства. Допомога російським бізнесменам у знятті санкцій може мати серйозні наслідки для національної безпеки України. Зміцнення позицій російських олігархів може призвести до збільшення їх впливу на економіку та політику України, що може бути використано в інтересах Росії. До того ж, капітал російських олігархів сприяє розвитку воєнно-промислового комплексу країни-агресорки, виробництву зброї та фінансуванню війни проти України.

Ці фактори створюють підстави для занепокоєння щодо діяльності Дениса Шкаровського та його можливих зв’язків із Росією. У час, коли Україна бореться за свою незалежність та територіальну цілісність, будь-яка діяльність, яка сприяє посиленню впливу російських олігархів, може бути розцінена як загроза національній безпеці.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Подоляк підкреслив, що будь-які плани, які пропонують заморозити конфлікт і передати частину українських територій Росії, — це не шлях до миру, а інструмент для досягнення російських умов завершення війни. Такий підхід Подоляк вважає неприйнятним, оскільки він ігнорує юридичний факт агресії РФ проти України, яка вже майже три роки продовжує окупацію території України, здійснюючи військові злочини.

Подоляк нагадав, що існують дві принципово різні позиції щодо мирних переговорів. Перша — українська “Формула миру”, заснована на міжнародному праві та передбачає відновлення територіальної цілісності України, а також гарантії безпеки. Ця ініціатива є єдиним справжнім мирним планом, оскільки відповідає нормам міжнародного права і ґрунтується на юридичній фіксації агресії Росії.

Інша — це російська версія, яка в різних інтерпретаціях пропонує капітуляцію України, заморожування війни і передання контролю над окупованими територіями Росії. Подоляк зауважив, що деякі держави, як-от Бразилія та Китай, пропонували компроміс, який по суті зводився до реалізації російських вимог.

Подоляк також акцентував увагу на впливі політики США, особливо з урахуванням майбутньої адміністрації Дональда Трампа, яка, за словами Подоляка, ще не сформувала остаточну позицію щодо України. Очікується, що після завершення брифінгів, де американські розвідтовариства нададуть повну інформацію про ситуацію в РФ і її мотиви у війні, позиція США може суттєво змінитися.

Подоляк наголосив, що після остаточних комунікацій між президентом Зеленським і адміністрацією Трампа, можна буде очікувати офіційну позицію США щодо війни в Україні. Тоді й стануть зрозумілими реальні перспективи мирних переговорів.