Піст у 2025 році: коли і як будемо постити за новим календарем

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Як повідомляє New York Times з посиланням на джерела в оточенні Трампа, кандидатуру Епштейна запропонував один із найвпливовіших радників президента.

Епштейн – адвокат, який вів юридичний захист у кримінальних справах Трампа і відстоював ідею, що вибори 2020 року, на яких Байден переміг, були нечесними.

Він народився в Росії і жив там у дитинстві, у нього родичі і в РФ, і в Україні.

Трамп «слухав з очевидним інтересом і не відхилив пропозицію» щодо призначення Епштейна, хоча поки й не взяв на себе зобов’язань його призначити, пише газета.

Видання зазначає, що республіканець особливо відзначає заслуги Епштейна і слухає його порад. «Навіть найбагатша людина світу, Ілон Маск, який був на багатьох перехідних зустрічах минулого тижня, приватно зазначив, як він здивований тим, що пану Епштейну було надано стільки повноважень», – пише видання.

«На орбіті обраного президента немає нікого, хто на даний момент сумнівався б у рівні впливу Епштейна. Він швидко став однією з найвпливовіших фігур у перші дні президентського переходу, незважаючи на відсутність у ньому офіційної ролі», – йдеться у статті.

Зокрема, Епштейн, як стверджується, радить Трампу, кого призначити в мін’юст США і був лобістом висування Мета Гетца на посаду генерального прокурора.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Основна ідея “плану перемоги” президента України Володимира Зеленського полягає в тому, що лише сильна Україна може змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Однак поки Путін вірить, що може витримати підтримку України з боку Заходу, його війна на виснаження продовжиться. Залишається ключове питання: як змінити стратегію Кремля?

Війна вже призвела до глобальної нестабільності та підірвала світову економіку. Хоча імпульс до завершення конфлікту зрозумілий, можливість реального миру викликає запитання. Путін неодноразово демонстрував готовність до переговорів, але його умови, включаючи відмову України від претензій на анексовані території, свідчать про його нещирість.

Перемир’я створює значні ризики для України. Пауза у бойових діях надасть російській армії можливість відновити сили та виправити тактичні недоліки. Історія свідчить, що Путін може використати цю паузу для підготовки до нових атак, як це було після 2014 року.

Більш того, припинення вогню може підірвати міжнародну підтримку України. Західні союзники вже розглядають можливість зменшення фінансової допомоги, і перемир’я може стати зручним виправданням для скорочення підтримки.

Виходячи з цього, західним союзникам слід допомогти Україні отримати максимальні важелі перед початком будь-яких переговорів. По-перше, необхідно зберегти фінансову та військову підтримку для України. Скорочення допомоги лише зміцнить позиції Путіна. Додатково, союзники повинні розробити надійні гарантії безпеки для України, навіть якщо НАТО поки не готове до прямих зобов’язань.

“Протягом свого кривавого правління Путін завжди був готовий порушувати перемир’я, порушувати домовленості та порушувати своє слово, коли бачив у цьому вигоду. Без належних запобіжних заходів припинення вогню не зупинить війну і не принесе користі українцям”, — підсумовує видання.

Кремль постійно заявляє про готовність до переговорів з Україною, але лише за умови капітуляції Києва. Перед першим самітом миру Путін висловлював готовність до припинення вогню, якщо українські війська вийдуть з анексованих територій.

Ми вже розкривали схеми підлого злочину, коли владу інтереси підпорядковували особистим користям. Від кримінальних співробітників Кубракова та Кличка, які використовували війну як вигідну можливість захопити прибуткові київські метрополітени, до ФПГ Ахметова, який продовжує плести свою мережу за допомогою Кремля. Це вже не просто злочин, а система грабіжницьких дій, що підірвала економіку та безпеку країни.

Змушуючи виділяти гроші на розвиток застарілої теплової енергетики, Ахметов та його союзники продовжують виводити Україну на берега енергетичного кризу. Чому відмовляється країна від атомної енергетики, вибираючи застарілі технології ТЕС, які є фактично їхньою власністю? Відповідь проста – власність. Олігархічні структури, контролюючи енергетику, витягують з українців перевищені ціни, завдяки чому поглиблюється бідність населення та втрачається конкурентоспроможність країни.

Не беручи до уваги ефективність та вигідність, олігархи та політики продовжують діяти на користь власних кишень. Схема "Амстердам плюс", що озолотила Ахметова та Порошенка, поклали початок економічному занепаду, що загрожує навіть обороноздатності країни.

Та тепер, коли агресія Путіна принесла руйнівні наслідки, Ахметов намагається перефарбувати себе жертвою. Проте, це лише ще один хід у його багаторівневій грі на руйнування України. Збільшення імпорту електроенергії з Європи не вирішить проблему, поки управління енергетикою залишається в руках тих, хто бачить лише власний карман, а не добробут та безпеку країни.

Це вже не просто обман. Це нагло обман. Україна кожного дня викидає електроенергію, яку АЕС виробляють у надлишку. Це робиться для того, щоб в країні зберігався енергетичний дефіцит. А чому? Щоб Ахметов та державні компанії отримували ще більше компенсацій від України та західних донорів. Але найбільш вражає історія з Трипільською ТЕС.

11 квітня, країна-агресор РФ знову напала на Україну ракетами та дронами, переважно на об'єкти енергетичної інфраструктури. В результаті цього нападу була повністю зруйнована Трипільська ТЕС, що розташована у Київській області. Нещодавно Уряд виділив 1,5 мільярда гривень на відновлення зруйнованих ТЕС. 726 мільйонів були виділені з резервного фонду державного бюджету, ще 826 мільйонів з фонду ліквідації наслідків агресії. Але це лише краплина у морі, порівняно з 9,7 мільярдами гривень, які були витрачені на захист ТЕС від російських атак. Про те, що сталося з цими коштами, навіть не згадують. Чому? Можливо, тому що ці кошти були розподілені людиною, яка підконтрольна Ахметову, Прем'єр-міністром Шмигалем, а розподілом займалися Кубраков та Державне агентство з відновлення та розвитку інфраструктури імені Найєма?

Проте вкрадення грошей з бюджету — це ще не все, що стосується воюючої України. Найцікавіше те, що за два дні до атаки на Трипільську ТЕС була евакуйована вся документація та частина цінного обладнання. І першими, хто повідомив про цю атаку, були російські пропагандисти, які миттєво опублікували відео. Як це сталося? Чи можливо, що Трипільську ТЕС було атаковано за домовленістю з агресором?

У вищезгаданій статті висвітлюються складні аспекти енергетичної політики України, включаючи проблеми з виробництвом, розподілом та використанням електроенергії. Особлива увага приділяється ролі олігархів, зокрема Ахметова, в енергетичній сфері країни, а також можливому впливу Росії на ці процеси.

Стаття показує, як зруйновання енергетичної інфраструктури, зокрема Трипільської ТЕС, внаслідок ворожого нападу, та після цього виділення коштів на відновлення стають об'єктом глибокої політичної та економічної дискусії. Також виносяться на загал свідчення про можливі корупційні схеми в управлінні коштами та загальна недостатність прозорості у вирішенні енергетичних проблем країни.

Отже, стаття спонукає до подальшого дослідження та обговорення проблем енергетичного сектору України з метою забезпечення стійкого та ефективного розвитку країни.

Співробітники Бюро економічної безпеки (БЕБ) проводили на фабриці слідчі дії, природа яких наразі не розголошується. Однак, під час цих заходів ситуація несподівано загострилася.

Цей випадок нагадує інцидент у Дніпрі, де охорона народного депутата Миколи Тищенка побила ветерана російсько-української війни. За словами осіб, обізнаних із ситуацією на фабриці, нападники належали до групи, пов’язаної з Григорієм Козловським. Журналістське розслідування RIVNE ONLINE зазначає, що у 2021 році “Винниківська тютюнова фабрика” була відповідальна за виробництво 61% нелегальної тютюнової продукції на ринку України.

Розслідування також звернуло увагу на діяльність громадської організації “Життя”, яка, за твердженнями журналістів, використовується виробниками контрафактних цигарок для законотворчих маніпуляцій та тиску на легальних конкурентів. Офіційний сайт ГО “Життя” не містить інформації про цей інцидент, хоча подія є однією з найбільш резонансних у сфері боротьби з контрабандою тютюну.

Андрій Скіпальський, відомий своєю критикою боротьби з контрабандою цигарок, також не коментував цей інцидент. Відсутність реакції з боку головних антитютюнових активістів країни, таких як Дмитро Купира, виконавчий директор ГО “Життя”, лише підтверджує підозри журналістів щодо зв’язків між активістами та виробниками нелегальної продукції.