Податкова почала штрафувати продавців з OLX і Prom.ua

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.

А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.

Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:

Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.

Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.

Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.

А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.

У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.

Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.

Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.

Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.

Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.

Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.

Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.

А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.

Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.

І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.

Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.

І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.

Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.

Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.

Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.

І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) вирішив випустити підозрюваного експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, з обов'язковою особистою відповідальністю після того, як адвокат Назар Кульчицький повідомив про це Суспільне. Попередньо Лієв перебував під вартою, але суд вирішив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання та відправив його до СІЗО.

За даними трансляції засідання, прокурор відсутній, що породжує питання щодо обґрунтування вироку. Справу Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатні докази щодо обвинувачень у розкраданні, зазначив суддя Ярослав Шкодін.

Згідно з адвокатом, підозрюваного взяли під варту з заставою у 50 мільйонів гривень, однак після місяця Лієва випустили під особисте зобов'язання. Рішення про випуск було скасоване 9 квітня, проте Лієв не повернувся до в'язниці, оскільки строк тримання під вартою вичерпався 8 квітня. ВАКС 17 квітня розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення вирішив залишити його без розгляду.

Згідно з інформацією, наданою у вищезгаданій статті, суд вирішив випустити підозрюваного експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, під особисте зобов'язання, скасувавши попередній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Порушник підозри в масштабних корупційних діях у сфері закупівель боєприпасів для Збройних Сил України мав бути утриманий за ґратами з 12 лютого. Проте, після місяця застави його звільнили, а вже 9 квітня скасували рішення про випуск. Втім, Лієв не повернувся до в'язниці, вважаючи, що строк його тримання під вартою закінчився. Незважаючи на це, 17 квітня Вищий антикорупційний суд відмовився розглядати питання щодо зміни запобіжного заходу, залишаючи Лієва без запобіжного заходу взагалі. Таке рішення суду стало можливим через відсутність прокурора на засіданні, що може ставити під сумнів законність ухваленого вироку. Крім того, Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не надали достатніх доказів у справі Лієва, що призвело до повернення справи в поліцію. Таким чином, цей випадок свідчить про складнощі та недоліки в судовій системі та боротьбі з корупцією в Україні.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Намагаючись посилити підтримку Києва на тлі побоювань, що Трамп поведе справу до переговорів, адміністрація Байдена «розглядала можливість публічно закликати до офіційного запрошення Києву вступити в НАТО».

Але за підсумком у Білому домі вирішили відмовитися від цього, «враховуючи малу ймовірність успіху в короткостроковій перспективі».

Більш життєздатною вважається ідея двосторонніх угод з безпеки.

Також, пише агентство, хоча Байден і намагається зараз направити максимальну допомогу Києву напередодні свого відходу з влади, можливості президента США обмежені.

Більшу частину грошей, що залишилися, можна використати тільки для зброї, яка вже є в запасах Пентагону. Але занадто сильне скорочення цих запасів поставить під загрозу власну оборону США, йдеться в статті.

На осінній сесії Україна запровадить механізм обміну інформацією про банківські рахунки своїх громадян з країнами Європейського Союзу. Цю важливу ініціативу оголосила народний депутат України Ніна Южаніна через свій телеграм-канал. Цей крок сприятиме покращенню міжнародної співпраці та підвищенню прозорості фінансових операцій, сприяючи більш ефективному контролю за обігом коштів та запобіганню фінансовим злочинам.

“ДПС отримає інформацію про стан банківських рахунків резидентів України за кордоном, а також цілу низку фінансової інформації про учасників міжнародних груп компаній у розрізі іноземних юрисдикцій зі сплати податків, обсягів доходів, видів діяльності, чисельності працюючих і багато іншого”, – заявила вона.

За її словами, це стало можливим після позитивного звіту Організації економічного співробітництва та розвитку про “зрілість” української системи фінансової безпеки.

Обмін інформацією розпочнеться зі 115 країнами, до числа яких входять члени ЄС, де живе понад чотири мільйони українських біженців.

Нагадаємо, що закон, який дозволяє такий обмін, був ухвалений і підписаний Зеленським у березні 2023 року.

Але торкнутися це може не тільки простих українців. За словами Южаніної, після початку обміну інформацією може з’ясуватися, що “дехто у владі не подав або подав не всю інформацію про контрольовані іноземні компанії”.

Вона припускає, що саме тому було скасовано відповідальність за неподання такої звітності до кінця воєнного стану і ще за півроку після нього.

Згідно з оцінками, в оптимістичному сценарії комітет планує завершити розгляд поданих поправок до 10-15 березня, а в песимістичному — до 20 березня. Всього було представлено понад 4 тисячі правок, які були об'єднані в 16 блоків. Всі ці блоки вже ретельно розглянуті на комітеті, де були внесені фінальні корективи щодо перехідних та заключних положень. Наступним етапом буде обговорення з авторами поправок.

Основні питання, що виникали під час розгляду, включають:

Зняття обмежень щодо конституційних прав і свобод ухильників, таких як обмеження на виїзд за межі України чи арешт банківських рахунків.Уточнення щодо обмежень на керування транспортними засобами, що може залишитися частково.Зміни у відношенні до електронного кабінету призовника, де реєстрація тепер буде розглядатися як право, а не обов'язок.Уточнення повноважень органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у мобілізаційних заходах.Розширення повноважень поліції щодо повідомлення громадян за вимогою Територіальних Центрів Комплектування, в тому числі вручення повісток.Перехід поліцейських зі спеціального обліку на загальний військовий облік та надання їм захисту від мобілізації у вигляді бронежилетів.Розширення вимог щодо наявності військового квитка разом із посвідченням особи для громадян.Встановлення механізму обчислення ухильників серед аспірантів.Перегляд статусу громадян, які отримали інвалідність II і III групи з початку вторгнення РФ, щодо їх придатності до військової служби.Розширення можливостей мобілізації деяких засуджених та осіб, які відбувають покарання.Збереження консенсусу щодо терміну служби перед демобілізацією, який складає 36 місяців.Підтримка базової військової підготовки для чоловіків у віці від 18 до 25 років. У підсумку, розглянуті поправки до законопроекту про посилення мобілізації виявилися досить об'ємними та різноманітними. Через комплексність та значимість запропонованих змін, процес їх розгляду вимагав часу та уваги. Комітет здійснив важливу роботу з аналізу та узагальнення великої кількості правок, які були систематизовані та внесені до тексту законопроекту у формі 16 блоків.

Важливо відзначити, що у ході обговорення поправок було досягнуто компромісів у багатьох спірних питаннях, що свідчить про конструктивний підхід до розробки законодавчих змін. Результатом цього процесу є серія рекомендацій та модифікацій, які стосуються різних аспектів мобілізаційної політики, включаючи права та обов'язки учасників, організаційні питання та процедури виконання.

Такий підхід до розробки законопроекту відображає важливість глибокого та ретельного аналізу ініціатив, які стосуються оборонної сфери, та виявлення оптимальних рішень з урахуванням потреб та інтересів різних суспільних груп. Такий підхід забезпечує ефективне впровадження законодавчих змін та підвищує рівень захищеності держави в умовах загрози з боку зовнішніх чинників.