Подоляк розповів, що думає про “мирні плани”

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

«Ми справді мобілізували недостатньо людей після ухвалення закону… Норми закону про мобілізацію потрібно коригувати» , – сказав президент.

Він спростував чутки, що Україна мобілізувала півмільйона людей після ухвалення закону. «Ніхто пів мільйона не мобілізував», – заявив Зеленський.

У зв’язку з цим він заявив, що поповнення бригад відбувається повільно. «На сході стоять виснажені бригади, потрібна ротація. Хлопці втомлюються, йдуть. Маємо їх замінити свіжими збройними підрозділами», – повідомив Зеленський.

Ситуацію на сході України він назвав «справді складною» і визнав, що «є повільне просування росіян з різних причин».

Серед інших причин він назвав затримки з поставками зброї, за деякими видами озброєнь затримка становить рік від обіцяного.

В Україні активно розробляються комплексні підходи для вирішення конфліктних ситуацій, які виникають навколо територіальних центрів комплектування. Одним із пріоритетних завдань є зниження випадків самовільного залишення військовими частин, що стає серйозною проблемою для обороноздатності країни. За словами народного депутата від фракції «Слуга народу», наразі проводяться численні консультації з військовими, правозахисниками та представниками громадських організацій для вироблення найбільш ефективних заходів, що дозволять зменшити напругу і підвищити довіру до процесу комплектування армії.

За останні роки питання комплектування Збройних Сил України стало однією з найбільш обговорюваних тем у суспільстві. Одним із найбільших викликів залишається необхідність забезпечити рівновагу між вимогами військової служби та правами самих військовослужбовців. Останні зміни в законодавстві та в механізмах призову на службу мають на меті не лише запобігти конфліктам, а й сприяти створенню більш прозорої та зрозумілої системи взаємодії з призовниками.

Веніславський зазначив, що на закритих засіданнях комітету Верховної Ради з нацбезпеки та оборони вже відбулися обговорення шляхів виходу з кризових ситуацій. Йдеться не лише про роботу територіальних центрів комплектування, а й про врегулювання питань, пов’язаних із самовільним залишенням частини та подальшим поверненням військових до служби.

Окремо він наголосив, що процесом напрацювання змін безпосередньо займається міністр оборони. Формується єдиний підхід, який має охопити мобілізацію загалом — від комунікації з громадянами до практичних рішень щодо комплектування бойових підрозділів.

Також народний депутат повідомив, що вже наступного тижня очікується ухвалення рішення щодо відстрочки для контрактників віком від 18 до 25 років, які вже відслужили встановлений строк.

Паралельно у військовому командуванні наголошують, що військовослужбовці, які повертаються після самовільного залишення частини, спрямовуються насамперед у підрозділи на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту. Такий підхід, за оцінками командування, дозволяє швидко посилювати бойові спроможності там, де це критично необхідно.

Водночас у Збройних силах зазначають, що масове повернення військових із СЗЧ могло б суттєво змінити ситуацію на полі бою. За оцінками командирів, у разі повернення значної кількості таких бійців українська армія отримала б можливість як активніше наступати, так і ефективніше стримувати ворога.

Напередодні в Україні наростає напруженість між двома ключовими антикорупційними органами – Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП). Інформація щодо дій прокурорів САП у рамках слідства, пов'язаного з НАБУ, викликала широкий резонанс не лише серед громадськості, але й у ЗМІ. Виникла необхідність уточнення та об'єктивного аналізу подій, що стосуються діяльності цих важливих структур.

Спочатку у ЗМІ пройшла інформація, що САП проводить слідчі дії в НАБУ з приводу витоку інформації з Бюро у корупційній справі про «велике будівництво». Як повідомлялося, дії ці проходили у детектива НАБУ Валерія Полюги та ексголови Броварської РДА Біркадзе. А витік інформації був на користь одного з фігурантів справи про «велике будівництво» Юрія Голика, якого вважали людиною, близькою до ексзаступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка.

Учора НАБУ виступило з різкою заявою з цього приводу. З одного боку – підтвердивши, що ведеться розслідування щодо витоку, але, з іншого боку, заявивши, що веде його саме НАБУ. І далі йшов наїзд на САП: «Повідомляємо колегам у САП: у НАБУ було і є достатньо ресурсу для здійснення розслідування. НАБУ завжди гарантує незалежне розслідування і чекає від наших основних партнерів такого ж підходу».

При цьому антикорупційні активісти, пов’язані із західними посольствами (зокрема, Шабунін і Ніколов), у конфлікті стали на бік САП, натякаючи на прийдешні проблеми у керівників НАБУ. Наприклад, у заступника голови НАБУ Гізо Углави. А джерела, близькі до керівництва НАБУ, заявили, що обшуків в Углави не було, і що все, що відбувається, – «вкидання» глави САП Клименка, який діє у зв’язці з Шабуніним.

Що відбувається?

Усе почалося ще 2022 року, коли з посади керівника НАБУ пішов Артем Ситник, який користувався підтримкою західних структур і пов’язаних із ними активістів. Новим керівником НАБУ став Семен Кривонос. Причому, активісти відразу до його кандидатури поставилися з підозрою, що вказувало – він не з їхньої «тусовки». На відміну від глави САП Клименка, який користувався їхньою повною підтримкою.

Далі в НАБУ важлива зміна відбулася 2023 року – звільнили голову управління детективів, праву руку Ситника, Калужинського. За неофіційними даними – через злив інформації у кримінальних справах олігарху Ігорю Коломойському.

Активісти це сприйняли в багнети.

А вже цього року, вони розкритикували Кривоноса і Гізо Углаву за реформу управління детективами в НАБУ, звинувачуючи їх у прагненні взяти під свій контроль слідство.

Тобто, судячи з усього, в НАБУ вирішили провести «чистку» людей Ситника, що і викликало таку гостру реакцію групи підтримки колишнього глави Бюро.

І тепер конфлікт вийшов у відкриту фазу. Ймовірна мета – «збити» керівництво НАБУ і відновити вплив активістів на цю структуру.

Вони користуються підтримкою з боку західних посольств.

Однак Офісу президента успіхи Шабуніна і Ко не потрібні.

Як повідомляють джерела, близькі до Банкової, останнім часом стосунки Зеленського і західних структур досить напружені. Це, зокрема, проявилося під час візиту до Києва держсекретаря США Блінкена, який, за даними джерел, виставив Зеленському низку вимог (включно з кадровими), які президент виконати відмовився і, своєю чергою, висунув претензії до посла США в Україні Бріджит Брінк, що підтримує тісні зв’язки з активістами на кшталт Шабуніна.

“У Зеленського позиція така: я спілкуюся безпосередньо з лідерами західних країн, вони нічого такого не вимагають. Тому, якщо якісь вимоги виставляють західні посли та інші клерки, і ми вважаємо ці вимоги неприйнятними, ми їх будемо ігнорувати”, – сказало джерело.

А якщо НАБУ і САП діятимуть як єдине ціле під контролем західних структур і під впливом активістів, то є ймовірність того, що, помстившись за «неслухняність», антикорупційні структури почнуть розслідування проти оточення Зеленського. Причому, за однією з версій, саме це і є головною метою нинішніх рухів проти керівників НАБУ.

Тому Банкову цілком влаштовує конфлікт НАБУ і САП, що зменшує для неї загрозу скоординованого удару з їхнього боку.

До речі, подібна ситуація вже була за Порошенка, коли почався конфлікт між керівництвом НАБУ і головою САП Холодницьким. Що частково паралізувало роботу антикорупційної вертикалі.

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.